16 вересня 2008 року місто Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Бараненка І.І.,
суддів: Коваля М.П.,
Маслія В.І.,
при секретарі судового засідання - Калініній Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Господарського суду Київської області від 19 червня 2007 року в адміністративній справі №А18/137-07 за позовом Фермерського господарства «Паросток» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
У березні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій посилаючись на порушення відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області №54/0000152330/0 від 19.12.2006р.
Постановою Господарського суду Київської області від 19 червня 2007 року вказаний позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Київської області від 19 червня 2007 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання та, перевіривши доводи апеляції наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість фермерським господарством «Паросток» за період з 01.04.2006р. по 31.07.2006р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №54/0000152330/0 від 19.12.2006р. Вказаним повідомленням-рішенням позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 184 912,21 грн. у зв'язку з завищенням сум податкового кредиту за квітень-червень 2006 року на вказану суму та, відповідно, завищення бюджетного відшкодування за травень-липень 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Єврофасад» та ТОВ «Вік» було укладено договори відповідно за №0304-01 від 03.04.2006 року та №10/05-060501 від 10.05.2006р. За умовами договорів на виконання зобов'язань позивач сплатив грошові кошти за придбання товарно-матеріальних цінностей для власного виробництва.
По договору з ТОВ «Єврофасад» позивач отримав обладнання для власного виробництва, оплатив договірну ціну та отримав податкові накладні №0404-02 від 04.04.2006р. на суму 370 22138 грн., в т.ч. ПДВ 61 703,56 грн., №1905-09 від 19.05.2006р на суму 559 487,63 грн., в т.ч. ПДВ 93 247,94грн., №1306-08 від 13.06.2006р. на суму 187 183,20 грн., в т.ч. ПДВ 31 197,20 грн. Загальна суму складає 1 116 892,21 грн., в т.ч. ПДВ 186 148,70 грн.
По договору з «Вік» позивач одержав продукцію для власного виробництва по накладній №010606 від 14.06.2006р. на суму 42 240,00 грн., а також прийняв виконані ним роботи на суму 2 760, 00 грн., в т.ч. ПДВ 460,00 грн., оплатив зазначені суми та отримав податкову накладну на суму 42 240,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 040,00грн.
Сума податкового кредиту позивача за період квітень-липень 2006 року підтверджується податковими накладними, виписаними платниками податків на додану вартість ТОВ «Єврофасад» та ТОВ «Вік», вартість придбаного товару віднесена до складу валових витрат, сума податку на додану вартість сплачена позивачем у складі ціни придбаного товару.
Отримані позивачем накладні містять всі необхідні дані, що передбачені пп..7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Будь-яких порушень, щодо оформлення податкових накладних, виданих ТОВ «Єврофасад» та ТОВ «Вік», відповідачем в ході перевірки не встановлено.
Разом з тим, відповідач вважає, що виписані податкові накладні є нечинними з посиланням на дані зустрічних перевірок по ланцюгу придбання товарів ТОВ «Віксі-Сервіс», ПП «Прогрес Т» і ВАТ «Укрелектроапарат». Проте, як правильно визначив суд першої інстанції, в Акті від 13.12.2006 року йде мова про завищення суми податкового кредиту за квітень - червень 2006 року на 184 912,21 грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування. Однак, відповідачем, в порушення вимог п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року №327, не вказано в чому полягають порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а також відсутнє документальне обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства, не зазначено обставин, які свідчать про таке порушення.
Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Таким чином, підприємство несе фінансову відповідальність лише у разі відсутності податкових накладних на момент проведення перевірки.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство не містить норм про обов'язок платника податків контролювати податкову звітність його контрагентів, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами.
Покупець товару не сплачує при придбанні товару податок до бюджету , він його сплачує у складі ціни за товар. Крім того, позивач не може нести відповідальність за всі підприємства в ланцюгу в процесі здійснення господарської діяльності. Зазначеного також не передбачено чинним законодавством України.
Невиконання контрагентами обов'язку по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а не позивача, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми, що не відшкодовані платнику податку у встановлений законом строк, вважаються бюджетною заборгованістю.
Оскільки відповідачем в установленому законодавством порядку не виявлено законних підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, висновки про відсутність права на заявлене бюджетне відшкодування правомірно судом першої інстанції в ході розгляду спору, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про порушення права позивача на проведення заявленого бюджетного відшкодування внаслідок протиправних висновків відповідача.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Господарський суд Київської області правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 19 червня 2007 року в адміністративній справі №А18/137-07 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ М.Коваль
__________________ В.Маслій
ДАНУ УХВАЛУ СКЛАДЕНО У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 23 ВЕРЕСНЯ 2008 РОКУ