Справа № 22-а-2161/08 Головуючий у 1 інстанції Пащенко А.Д.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
08 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Бєлової Л.В.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Господарського суду Черкаської області від 27.07.2007 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Урожай» про стягнення 128028 грн. 20 коп.,-
Постановою Господарського суду Черкаської області від 27.07.2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача становила 712 осіб. Чотирьохвідсотковий норматив працевлаштування інвлідів для відповідача складав 28 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично відповідачем було влаштовано на роботу 11 інвалідів. Таким чином, відповідач не виконав чотирьохвідсотковий норматив працевлаштування інвалідів на 17 робочих місць.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон)- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 та 4 Статті 20 Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем були виконані всі умови для створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог Закону. Так відповідач повідомляв Корсунь-Шевченківський центр зайнятості про створення робочих місць на підприємстві для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі- ГК України) - адміністративно-господарські санкції є різновидом господарсько-правової відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст 218 ГК України - учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
На основі правового аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
А тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач не був зобов'язаний відшуковувати та працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.
А позивачем було неправомірно нараховані відповідачу адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання чотирьохвідсоткового нормативу працевлаштування інвалідів у кількості 17 осіб.
Суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Черкаської області від 27.07.2007 року- без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: