ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №22а-4505/08
Головуючий першої інстанції суддя - Аблов Е.В.Категорія № 35
Доповідач суддя - Димерлій О.О.
14.11.2008 рокум. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого -Димерлія О.О.
суддів -Косцової І.П., Потапчука В.О.
при секретарі -Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стімпекс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси щодо проведення додаткової позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стімпекс» та скасування податкових повідомлень-рішень,
05 лютого 2008 року ТОВ Фірма «Стімпекс» звернулось до суду з позовом (та уточненнями до нього) до ДПІ у Київському районі м.Одеси щодо про визнання неправомірним дій ДПІ у Київському районі м. Одеси стосовно проведення додаткової позапланової перевірки ТОВ Фірми «Стімпекс» та скасування податкових повідомлень-рішень №0002352301/0 від 22.06.2007 року, №0002352301/1 від 30.08.2007 року, №0002352301/2 від 13.11.2007 року, № 0002352301/3 від 28.02.2008 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 202 528,93 гривень та застосування штрафної (фінансової) санкції по цьому податку у розмірі 88 957,45 гривень, а також податкового повідомлення-рішення №0003872301/02 від 13.11.2007 року про застосування штрафної (фінансової) санкції по податку на прибуток у розмірі 11605,77 гривень у зв'язку із відсутністю порушення ним вимог п.п. 5.3.2., 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року та ст.ст. 2,3 Наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей».
В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі, а представник ДПІ у Київському районі м. Одеси, заперечуючи проти позову, посилався на ті ж самі обставини, що відображені в акті перевірки та запереченні на позов, стверджуючи про правомірність прийняття вказаних повідомлень-рішень.
Постановою суду першої інстанції від 17 квітня 2008 року позов ТОВ Фірми «Стімпекс» було задоволено в повному обсязі. Дії ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо проведення додаткової позапланової перевірки ТОВ Фірми «Стімпекс» у ході розгляду апеляційної скарги відповідно до Рішення ДПА в Одеській області від 27.09.2007 року №23485/10/2/20-0007 «Про продовження строків розгляду скарги» з питань взаємовідносин з ПП «Вотум Плюс», ТОВ «Експресс-Сервіс», ПП «Форінд-Плюс», ПП «Експресс», ТОВ «Глобус-Плюс», ПП «Ринг» за період діяльності з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року. Податкові повідомлення-рішення №0002352301/0 від 22.06.2007 року, №0002352301/1 від 30.08.2007 року, №0002352301/2 від 13.11.2007 року, № 0002352301/3 від 28.02.2008 року, №0003872301/02 від 13.11.2007 року - були скасовані.
В апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м.Одеси, не погодившись з постановою суду першої інстанції, просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 17 квітня 2008 року та прийняти нову постанову про відмову ТОВ Фірмі «Стімпекс» в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом 1-ї інстанції правильно встановлено, що у квітні-травні 2007 року представниками ДПІ у Київському районі м.Одеси було здійснено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ Фірмою «Стімпекс» за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року.
За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси складено акт від 12.06.2007 року акт № 1217/23-02-13920723-139, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0002352301/0 від 22.06.2007 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 202528,93 гривень та застосування штрафної (фінансової) санкції по цьому податку у розмірі 88957,45 гривень у зв'язку із порушенням позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року.
Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до ДПІ у Київському районі, ДПА в Одеській області, ДПА України. За результатами розгляду скарг ДПІ у Київському районі м.Одеси, ДПА в Одеській області, ДПА України прийняті вищезазначені повідомлення-рішення.
На думку ТОВ Фірми «Стімпекс» вказані повідомлення-рішення були винесені з порушенням норм діючого податкового законодавства України, тому воно звернулось з вищевказаним позовом до Одеського окружного адміністративного суду про оскарження зазначених повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень №0002352301/0 від 22.06.2007 року, №0002352301/1 від 30.08.2007 року, №0002352301/2 від 13.11.2007 року, №0002352301/3 від 28.02.2008 року, №0003872301/02 від 13.11.2007 року.
Так, відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Згідно до листа Міністерства фінансів України від 05.03.2002 року № 053-2930, роз'яснено, що відповідно до пункту 13 Інструкції, без довіреності може здійснюватися відпуск цінностей при централізовано-кільцевих перевезеннях, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) на адресу одного або більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).
Строк дії договору № 3/023 від 30.11.2006 року укладеного позивачем з ПП «Форинд Плюс» (продавець) встановлено до 31.12.2007 року, що зумовлює його тривалість та систематичність.
Умовами договору № 326 від 01.07.2004 року укладеного з ПП «Експрес» (продавець), договору № 2911 від 28.11.2005 року укладеного з ПП «Вотум Плюс» (продавець) та договору № 5 від 01.12.2005 року укладеного з ПП «Експрес-Сервіс» (продавець) передбачено, що такі договори діють до виконання сторонами зобов'язань зазначених даним договором.
Тому колегія суддів вважає несуттєвими посилання відповідача на відсутність у наданих позивачем договорах поставки з відповідними контрагентами узгодженого на певний період параметрів товару та обмеженого датою строку дії таких договорів, оскільки поставка по зазначеним договорам підпадає під визначення централізовано-кільцевої перевозки.
Згідно п.п. 5.3.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 вказаного Закону.
Судом 1-ї інстанції також встановлено, з відомостей нарахування зношення (податковий облік) за 4 квартал 2006 року та інвентарних карток від 09.08.2006 року обліку основних засобів - принтера НР 3052 та ксероксу ПР 2420м, що придбаний позивачем товар згідно видаткової накладної № 1467 від 09.08.2006 року правомірно віднесено до основних фондів товариства. Отже твердження відповідача про неправомірне віднесення позивачем витрат на їх придбання до складу валових витрат товариства не заслуговує на увагу.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено вимог до форми чи виду документів, які були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Жодну з вчинених позивачем з вищевказаними суб'єктами господарювання господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнано.
Форма повідомлення законодавством не встановлена, отже, на думку колегії суддів, довіреності, які є невід'ємними додатками до вказаних угод із зазначеними підприємствами та виписані у відповідності із діючим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідачем неправомірно проведена додаткова позапланова перевірка позивача на підставі п. 4 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, так як, позивачем подавалася не скарга про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової виїзної перевірки, а скарга про перегляд податкового повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження.
Пунктом 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29 (із змінами), зареєстрованої в Мінюсті України 18.12.1996 року за N 723/1748, закріплено вичерпний перелік рішень, які мають право прийматися органом державної податкової служби при розгляді скарги платника податку у адміністративному порядку щодо оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення та додатковому розширенню або тлумаченню не підлягає.
Із норм п. 9 вищезазначеного Положення не вбачається надання органу державної податкової служби при розгляді скарги платника податку у адміністративному порядку щодо оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення права на прийняття рішення про проведення додаткової позапланової перевірки такого платника податків.
Діючим законодавством України не передбачається такого поняття як «додаткова позапланова перевірка».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року № 817/98, з метою зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність та відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, встановлено, що органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, проводять планові та позапланові виїзні перевірки. Із цією нормою кореспондується норма Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року, якою встановлюється право органу державної податкової служби на проведення тільки «планової або позапланової перевірки».
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року.
Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що дії ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо проведення додаткової позапланової документальної виїзної перевірки позивача за наслідками якої складена Довідка від 24.10.2007 року № 2398/23-02-13920723-233, є неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.
Окрім цього, чим саме позивач порушив наведені вище положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», апелянт у самому акті перевірки не вказав та не довів факт встановлення цих порушень і суду. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідач необґрунтовано визначив вищевказані норми Закону підставами для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. А посилання відповідача на невірне тлумачення судом 1-ї інстанції норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є не заслуговуючими уваги.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції при розгляді справи і прийнятті постанови від 17 квітня 2008 року правильно і в достатньому обсязі встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, є несуттєвими та правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Одеської області від 17 квітня 2008 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стімпекс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси щодо проведення додаткової позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Стімпекс» та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: