Головуючий у 1 інстанції - суддя Качуріна Л. С.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
17 листопада 2008 року справа № 22-а-14120/08
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів:
при секретарі судового засіданняМіронової Г. М.
Горбенко К. П.
Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:Браун П. С. директор, Колотович Д. О. за дов. від 25.01.2007 р., Прахова Н. І. за дов. від 25 січня 2007 р.,
від першого відповідача:
від другого відповідача:Гурський І. М. за дов. № 41721/10 від 14.11.2008 р.,
Бачура О. В. за дов. № 41719/10 від 14.11.2008 р.,
Токарева Т. В. за дов. № 41720/10 від 14.11.2008 р.,
не з'явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції
у м. Луганську
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 1 вересня 2008 року (повний текст постанови складений 6 вересня 2008 року)
по адміністративній справі № 2-а-1643/08 (суддя Качуріна Л. С.)
за позовом малого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс", м. Луганськ
до 1) Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,
2) Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з державного бюджету
20 листопада 2007 року мале приватне підприємство виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс", м. Луганськ звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (т. 1 арк. справи 2-9) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за червень, липень, серпень 2007 року на загальну суму 118176 грн.
У зв'язку з погашенням податковим органом в процесі розгляду справи частини заявленої позивачем суми відшкодування податку на додану вартість, 1 вересня 2008 року позивач зменшив розмір позовних вимог (т. 2 арк. справи 29-30), зазначивши про стягнення з державного бюджету України частини суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2007 року у сумі 61539 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року (т. 2 арк. справи 48-52) уточнені позовні вимоги позивача були задоволені та стягнуто з державного бюджету частину бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2007 року на суму 61539 грн.
Перший відповідач в апеляційній скарзі (т. 2 арк. справи 55-58) просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні перший відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Другий відповідач про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Мале приватне підприємство виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс"є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (т. 1 арк. справи 11), статут (т. 1 арк. справи 15-30). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій за № 21799042 (т. 1 арк. справи 12). Згідно свідоцтва № 17300720 (т. 1 арк. справи 13), виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, позивач є платником податку на додану вартість з 17 квітня 2001 року.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-IV від 25 березня 2005 року зі змінами та доповненнями, внесеними Законами України N 2642-IV від 3 червня 2005 року та № 2771-IV від 7 липня 2005 року, з 1 червня 2005 року передбачений новий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивачем було подано до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2007 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування, заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 2 арк. справи 69-74) відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в розмірі 170251 грн., яка була зазначена в рядку 25 декларації до відшкодування з бюджету на рахунок платника у банку. Податковий кредит у серпні 2007 року був сформований за результатами господарських операцій позивача, виконання яких підтверджено накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які внесені у відповідні податкові періоди до реєстрів податкових накладних (т. 1 арк. справи 32-42, 192-237). Відповідач доказів недійсності договорів, неправильного заповнення податкових накладних не надав. Як зазначається судом першої інстанції наявними матеріалами справи (т. 1 арк. справи 43-147) була підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту за червень, липень 2007 року та оплата за спірні періоди податку на додану вартість (т. 1 арк. справи 187-191).
Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 визначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 9 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зі змінами та доповненнями органи державної податкової служби мають право провести позапланову виїзну перевірку, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби, за наказом керівника, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн.
З 16 жовтня 2007 року по 29 жовтня 2007 року посадовими особами Ленінської МДПІ у м. Луганську була здійснена виїзна позапланова перевірка МПП ВТКФ "Приват-Коммерс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень-серпень 2007 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 1498/23-6/21799042 від 5 листопада 2007 року (т. 1 арк. справи 118-169), в висновках якого було зазначено про завищення позивачем суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету за липень 2007 року у сумі 181882 грн. та за серпень 2007 року у сумі 53034 грн. Також, посадовими особами Ленінської МДПІ було зазначено, що достовірність декларування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 837 грн., за липень 2007 року в сумі 122 грн., за серпень 2007 року в сумі 117217 грн. буде підтверджено після завершення дослідження ланцюга постачання у рамках дії наказу ДПА України від 18 серпня 2005 року № 350, про що також було зазначено в запереченнях податкового органу (т. 2 арк. справи 11-12). Додатково Ленінською МДПІ у м. Луганську було надано реєстр направлених запитів на здійснення зустрічних перевірок (т. 2 арк. справи 20-21).
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету, тобто саме нормами зазначеного Закону регулюються всі питання пов'язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, у зв'язку з чим суд не приймає посилання податкового органу на необхідність отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, які не перешкоджають позивачу за законом отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість за перевірені періоди.
Усуді першої інстанції позивач 1 вересня 2008 року зазначив (т. 2 арк. справи 29-30), що під час розгляду справи Ленінською МДПІ у м. Луганську були подані до Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, м. Луганськ висновки про повернення з державного бюджету України частини визначеної у позові суми бюджетного відшкодування та перерахований податок на додану вартість на рахунок позивача у банку, а саме: за червень 2007 року у сумі 837 грн., за липень 2007 року у сумі 122 грн. та частково за серпень 2007 року у сумі 55678 грн., що підтверджено банківськими виписками (т. 2 арк. справи 31-32), у зв'язку з цим позивач просив стягнути з державного бюджету лише залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 61539 грн. Під час розгляду справи в апеляційному суді сторони підтвердили, що залишок вказаної суми ПДВ не відшкодований.
Ленінською МДПІ у м. Луганську у запереченнях проти позову (т. 2 арк. справи 33-36) було зазначено, що дійсно за висновками податкового органу позивачу був відшкодований податок на додану вартість за червень 2007 року у сумі 837 грн., за липень 2007 року у сумі 122 грн. та частково за серпень 2007 року у сумі 55678 грн., про залишок невідшкодованої суми за серпень 2007 року у розмірі 61539 грн. позивач вказав, що достовірність декларування цієї суми буде підтверджено після завершення дослідження ланцюга постачання, що як правильно було зазначено судом першої інстанції не є законною підставою для відмови у відшкодуванні податку на додану вартість, правомірність формування якого доведено матеріалами справи та не спростовується першим відповідачем.
Оскільки зменшення позовних вимог в процесі судового розгляду відбулося, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог відповідачами після відкриття провадження у справі, то колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення на користь позивача у відповідності до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судового збору у розмірі 1181 грн. 76 коп. сплаченого за платіжним дорученням № 257 від 16 листопада 2007 року (т. 1 арк. справи 1).
З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-1643/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-1643/08 за позовом малого приватного підприємства виробнича торгівельно-комерційна фірма "Приват-Коммерс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення з державного бюджету України частини невідшкодованої суми податку на додану вартість за серпень 2007 року у розмірі 61539 грн. - залишити без змін.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 17 листопада 2008 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 19 листопада 2008 року.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
К.П.Горбенко