79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.02.13 Справа № 5010/159/2012-15/8
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Давид Л.Л.
Данко Л.С.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Семенчук Галини Василівни
б/н від 10.12.2012 року
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року
у справі 5010/159/2012-15/8
за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,
до відповідача Фізичної особи-підприємця Семенчук Галини Василівни, м.Івано-
Франківськ,
про стягнення коштів в сумі 225 644 грн. 74 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Челах А.В. (довіреність №2/01-20/66-6 від 02.01.2013 року);
від відповідача: Кудиба З.І. (довіреність №400 від 05.03.2012 року);
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року у справі №5010/159/2012-15/8 (суддя Деделюк Б.В.) позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця Семенчук Галини Василівни на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 225 644,74 грн. пайового внеску, згідно умов договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста №43 від 14.04.2010 року, 4512,88 грн. судового збору.
Відповідач - фізична особа-підприємець Семенчук Галина Василівна не погоджуючись із постановленим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши із відповідача заборгованість в розмірі 53 144,25 грн. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає зокрема, що не визнає позов в частині розрахунку розміру пайового внеску, оскільки, вважає, що при його здійсненні допущено порушення норм чинного законодавства, а саме п.7 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Крім того, покликаючись на ч.7 ст.27? Закону України «Про планування та забудову територій» зазначає, що граничний розмір пайової участі (внеску) замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням не заборонених законом інших відрахувань, встановлених органом місцевого самоврядування, не може перевищувати 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - для житлових будинків. Також вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч.9 ст.27? Закону України «Про планування та забудову територій». З урахуванням положень п.4 ч.4 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стверджує, що відповідач звільнений від сплати пайового внеску замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, оскільки ним здійснювалось будівництво 6 індивідуальних житлових будинків. В обґрунтування невірного розрахунку пайового внеску, здійсненого позивачем, апелянт також покликається на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2012 року у справі №5010/371/2012-22/16, в якій зазначено зокрема, що за умови доведеності помилки при здійсненні розрахунку розміру пайового внеску дана обставина може бути підставою для внесення відповідних змін до договору. З огляду на викладене вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою відповідно до ст.104 ГПК України для його скасування та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Позивач - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради правом, наданим ст.96 ГПК України не скористався відзиву на апеляційну скаргу не подав.
З підстав, визначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року, розгляд даної справи відкладався. В судовому засіданні 05.02.2013 року оголошувалась перерва у даній справі.
15.02.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду поступили пояснення до апеляційної скарги (б/н від 14.02.2013 року) від апелянта, в яких останній зазначає зокрема, що нарахування розміру пайового внеску було здійснено з порушенням вимог Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста та з перевищенням граничного розміру пайового внеску для житлового будинку.
19.02.2013 року в судовому засіданні представником апелянта подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду господарським судом Івано-Франківської області справи №909/185/13-г, розглянувши яке колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Така неможливість виникає, зокрема, через обмеженість юрисдикції господарського суду щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості або обмеженості предметом позову. Однак, в даному випадку, колегія суддів вважає, що неможливість розгляду даної справи відсутня.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задоволити - оскаржуване рішення скасувати, представник позивача надав суду усні заперечення по суті вимог апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити.
Розглянувши апеляційну скаргу з урахуванням поданих пояснень до неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року у справі №5010/159/2012-15/8 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено наступне.
Статтею 27 ? Законом України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 27, пп.7 п.«а» ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста, координація цієї роботи на відповідній території, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.
Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
29.08.2006 року на VIII сесії п'ятого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради прийнято рішення "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська", згідно з яким створено цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська та затверджено Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська.
07.12.2006 року на X сесії Івано-Франківської міської ради прийнято рішення «Про затвердження Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста» згідно з яким затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста.
30.07.2009 року на підставі рішення Івано-Франківської міської, внесено зміни до Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням X сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року.
Згідно п. 2.1 рішення X сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року (із змінами від 30.07.2009 року) дія Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста (далі Положення) поширюється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об'єктів будівництва.
14.04.2010 року між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та підприємцем Семенчук Г.В. (замовник) був укладений договір №43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - договір). У преамбулі до вказаного договору зазначено зокрема, що останній укладається відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року (у редакції рішення сесії від 30.07.2009 року) та зазначено, що згідно ст. 27? Закону України "Про планування і забудову територій" замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник, що здійснює будівництво групи будинків щільної малоповерхової забудови на власній земельній ділянці на вул.Миру, 48,50, в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська.
Відповідно до п.2.1. договору замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором.
У відповідності до п.3.1 договору розрахунок розміру пайового внеску (остаточний) є додатком до договору, в якому розмір пайового внеску визначено в сумі 225644,74грн., виходячи із показника опосередкованої вартості спорудження 1 кв.м об'єкта будівництва в Івано-Франківській області (без ПДВ) 3022,50 грн., площі об'єкта будівництва (загальна площа квартир) - 1424,50кв.м, площі об'єкта будівництва (площі нежитлових приміщень) - 353,00 кв.м, коефіцієнта, що встановлений для вбудовано-прибудованих приміщень згідно рішення міської ради від 07.12.2006р. - 1,0, відсотка, передбаченого п.9.2. рішення міської ради від 29.08.2006р., - 5,0, коефіцієнта, передбаченого п.4.1.3. рішення міської ради від 07.12.2006р. (власна земельна ділянка) -0,84.
Згідно із п.3.2 договору замовник сплачує пайовий внесок в сумі 225 644,74 грн. єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається Договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.
На підставі заяви ФОП Семенчук Г.В. від 20.04.2010 року, про відстрочення сплати пайового внеску у фонд соціального-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста в сумі 225 644,74 до 01.01.2012 року, згідно договору №43 від 14.04.2010 року, сторонами підписано додаткову угоду до договору №43 від 20.04.2010 року (далі - додаткова угода). Відповідно до п. 1 додаткової угоди заявнику відстрочено сплату пайового внеску у розмірі 225 644 грн. 74 коп. в термін до 01.01.2012 року та зазначено, що термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати 1 січня 2012 року.
З метою належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно із укладеним договором, позивач надіслав відповідачу лист-нагадування № 1735/01-27/48-в від 20.10.2011 року.
17.01.2012 року у зв'язку із невиконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе згідно із укладеним договором, із урахуванням умов додаткової угоди, позивачем надіслано відповідачу лист № 30/01-27/48в від 17.01.2012 року із проханням виконати умови договору. Однак, вимоги, викладені у вказаному листі відповідачем не виконано, пайовий внесок у розмірі 225 644,74 грн. не сплачено. Наведені обставини підтверджуються документальними доказами у справі та відповідачем не заперечуються.
В силу вимог ст. 11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 193 ГК України, що кореспондується із ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом та у відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2012 року у справі № 5010/371/2012-22/16 за позовом ФОП Семенчук Г.В. до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору № 43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста від 14.04.10 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір №43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста від 14.04.10р., який укладений між фізичною особою-підприємцем Семенчук Г.В. та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2012 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2012 року, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.05.2012 року у справі №5010/371/2012-22/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Отже, договір від 14.04.2010 року №43 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, у передбаченому законом порядку недійсним не визнаний, а відтак є діючим та обов'язковим до виконання його сторонами. Докази, що спростовуються викладене в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин та враховуючи те, що предметом стягнення у даній справі є пайовий внесок в сумі 225 644,74 грн., погоджений сторонами при укладенні вищевказаного договору, на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції, всупереч взятих на себе зобов'язань відповідачем не сплачений, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки, такий є обґрунтованим, відповідає матеріалам та дійсним обставинам справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про планування і забудову територій".
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно із п.4 ч.1 ст.40 вищевказаного закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках.
Однак, Закон України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) положення, передбачені п.4 ч.1 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не містив, а тому, покликання апелянта на порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення відповідних норм матеріального права є безпідставними.
У відповідності до ч.5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Отже, порядок пайової участі та розмір пайового внеску повинен визначатися у відповідному договорі.
Порядок укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та визначення розміру пайового внеску врегульований Положенням про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська, який затверджений рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 року та Положенням про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженим рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 року. На час укладення оскаржуваного договору дані Положення діяли зі змінами, в редакції затвердженій рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.2009 року.
Відповідно до 6 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Таким чином, законодавством передбачено максимальний розмір пайового внеску, який обчислюється, виходячи із кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Однак, з матеріалів справи встановлено, що розрахунок пайового внеску в сумі 225 644,74 грн., яка є предметом стягнення у даній справі, здійснений з урахуванням площі об'єкта будівництва, показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об'єкта будівництва в Івано-Франківській області та коефіцієнтів, передбачених рішеннями міської ради, що узгоджується із п.4.1.4. Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста та інженерно-транспортної інфраструктури міста (в редакції від 30.07.2009 року) та не спростовано відповідачем.
Разом тим, покликання апелянта на п.7 Перехідних положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", в якому зазначено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом, не розцінюються колегією суддів як такі, що спростовують висновок місцевого господарського суду, оскільки, в даному випадку підставою для сплати пайового внеску в розмірі 225 644,74 грн., є розрахунок пайового внеску в зазначеному розмірі, погоджений сторонами при укладанні договору №43 від 14.04.2010 року, який є діючим, а відтак, підлягає обов'язковому виконанню сторонами.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Семенчук Галини Василівни б/н від 10.12.2012 року відмовити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.11.2012 року у справі 5010/159/2012-15/8 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.
Повний текст постанови виготовлено 22.02.2013 року
Головуючий-суддя Юрченко Я.О.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Данко Л.С.