ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/12596-2012 07.02.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"
про стягнення 5 754,68 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача: Сущенко О.В. - представник за довіреністю
Від відповідача: не з'явився
На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.02.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про відшкодування відповідачем шкоди в порядку регресу в сумі 5 754,68 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/12596-2012, розгляд справи було призначено на 04.10.2012.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.10.2012 та від 23.10.2012, 06.11.2012, у зв'язку із неявкою представників відповідача та з метою витребування у сторін додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 23.10.2012, до 06.11.2012 та до 27.11.2012 відповідно.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 27.11.2012 справу № 5011-47/12596-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/12596-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.12.2012.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/12596-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/12596-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 13.12.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2012 розгляд справи було відкладено до 22.01.2012.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 22.01.2013 справу № 5011-47/12596-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/12596-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 07.02.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.02.2013, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з лікарняного та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/12596-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/12596-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 07.02.2013.
В судовому засіданні 07.02.2013 представник позивача надав пояснення по справі та підтримав заявлені позовні вимоги. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору добровільного комплексного автострахування № КА/0001219/0302/10 від 26.01.2010, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 5 754,68 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) у межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за полісом № ВЕ 3903752 у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.
Відповідач в судові засідання 13.12.2012 та 07.02.2013 своїх представників не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, що зазначена позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
26.01.2010 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна», як страховиком, та Вітер Валентиною Петрівною, як страхувальником, було укладено договір добровільного комплексного автострахування № КА/0001219/0302/10, відповідно до умов якого страховиком було застраховано належний страхувальнику транспортний засіб - «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ.
Згідно довідки ВДАІ м. Луцька № 47335 від 09.12.2010, 03.12.2010 в м. Луцьк, вул. К. Карого, 17 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ, під керуванням Вітер Валентиною Петрівною та автомобіля «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО, під керуванням Гурбича Олега Георгійовича.
Відповідно до постанови Любомльського районного суду Волинської області від 30.12.2010 у справі № 3-2495-10 гр. Гурбич О.Г. було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до звіту № 04/01/11 від 10.01.2011 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодженням засобу «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ (належним чином засвідчена позивачем копія, якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), вартість матеріальних збитків спричинених власнику автомобіля «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ становить 5 754,68 грн.
Відповідно до страхового акту № 0301/06/1145/55200 від 14.01.2011, пошкодження транспортного засобу марки «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та на підставі звіту № 04/01/11 від 10.01.2011 про оцінку вартості матеріального збитку та розрахунку суми матеріального збитку по справі № 0301/06/1145 призначено до виплати в якості страхового відшкодування загалом 5 754,68 грн., які були виплачені - Вітер В.П. згідно платіжного доручення № 001414 від 18.01.2011 та відомостей № ВПТ-000047 від 17.01.2011 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ 3903752 відповідач прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО, страхувальник - гр. Гурбич Г.Д. , франшиза - 510,00 грн.
Відповідно до довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ 3903752, що укладений між відповідачем та Гурбичем Г.Д. по відношенню до транспортного засобу «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО був чинним на день, коли відбулася ДТП за участю застрахованого автомобіля «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ, під керуванням Вітер Валентиною Петрівною та автомобіля «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО, під керуванням Гурбича Олега Георгійовича.
19.12.2011 позивач надіслав на адресу відповідача претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 754,68 грн. (належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.12.2011 (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі).
Однак, відповідач, як зазначає позивач у позові, не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування у сумі 5 754,68 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 5 754,68 грн. в порядку регресу.
Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 1172 ч. 2 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
В статті 1187 Цивільного кодексу України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".
Згідно із п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно абз. ґ) п.п. 38.1.1 п. 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
У підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Відповідно до п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як страховиком, на виконання умов договору добровільного комплексного автострахування № КА/0001219/0302/10 від 26.01.2010, у зв'язку з тим, що 03.12.2010 в м. Луцьк, вул. К. Карого, 17 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Ніссан», д.р.н. - АС 8808 АМ, під керуванням Вітер Валентиною Петрівною та автомобіля «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО, під керуванням Гурбича Олега Георгійовича., внаслідок чого згідно постанови Любомльського районного суду Волинської області від 30.12.2010 у справі № 3-2495-10 гр. Гурбич О.Г. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, було перераховано гр. Вітер В.П., на підставі звіту № 04/01/11 від 10.01.2011 про оцінку вартості матеріального збитку та розрахунку суми матеріального збитку по справі № 0301/06/1145, 5 754,68 грн. згідно платіжного доручення № 001414 від 18.01.2011 та відомостей № ВПТ-000047 від 17.01.2011.
У зв'язку із наведеним, а також враховуючи те, що відповідач, як страховик, за полісом № ВЕ 3903752 прийняв на себе зобов'язання по відшкодуванню збитків, завданих майну третіх осіб забезпеченим транспортним «Мітсубісі», д.р.н. АС 4640 АО, страхувальник - гр. Гурбич Г.Д., позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі від 19.12.2011, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.12.2011.
Однак, відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу - є обґрунтованими законними, доведеними належними та допустимими доказами, однак, враховуючи приписи п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є такими, що підлягають задоволенню частково, а саме сумі 5 244,68 грн. (5 754,68 грн. - 510,00 грн. - франшиза).
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (код ЄДРПОУ - 30729278, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (код ЄДРПОУ - 23510137, місцезнаходження: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25) 5 244 (п'ять тисяч двісті сорок чотири) грн. 68 коп. - відшкодування шкоди в порядку регресу та 1 466 (одна тисяча чотириста шістдесят шість) грн. 86 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
5.Вішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення - 13.02.2013