ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-47/13091-2012 05.02.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДіСі»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор ЛТД»
про стягнення 202 698,00 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Малашенкова Т.В. - предст.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 86 970,16 грн. вартості майна (компресора холодильної камери), 115 728,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), 4 053,96 грн. судового збору та 30 404,70 грн. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/13091-2012. Розгляд справи було призначено на 16.10.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 та від 06.11.2012, з метою витребування у сторін додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 06.11.2012 та до 04.12.2012 відповідно.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.12.2012 справу № 5011-47/13091-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/13091-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 25.12.2012.
Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва від 25.12.2012, у зв'язку із виходом судді Станіка С.Р. з відпустки та враховуючи велику завантаженість судді Курдельчука І.Д. справу № 5011-47/13091-2012 було передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/13091-2012 до свого провадження та призначив розгляд справи на 25.12.2012.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 розгляд справи було відкладено до 15.01.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.01.2013 справу № 5011-47/13091-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для подальшого розгляду, у зв'язку із перебуванням судді Станіка С.Р. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв справу № 5011-47/13091-2012 до свого провадження, розгляд справи розпочав заново та призначив на 05.02.2013.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 05.02.2013 справу № 5011-47/13091-2012 передано судді Станіку С.Р. для подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2013 суддя Станік С.Р. прийняв справу № 5011-47/13091-2012 до свого провадження, розгляд справи розпочав заново та призначив на 05.02.2013.
В судове засідання 05.02.2013 позивач своїх представників не направив, причин неявки представників суд не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином, за вказаною у позові адресою. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.
Суд, враховуючи те, що в судових засіданнях по справі 16.10.2012, 06.11.2012, 25.12.2012 були присутні представники позивача, які надали суду пояснення по суті спору, а також через канцелярію суду позивачем подано додаткові пояснення та документи в обгрунтування своїх позовних вимог, з метою уникнення затягування розгляду спору, дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 86 970,16 грн. вартості майна (компресора холодильної камери) мотивовані тим, що 10.09.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 34/09 від 10.09.2009 про поставку, монтаж і пусконалагоджування холодильного обладнання. Також, між сторонами було укладено і договір № 39/10/ТО від 01.08.2010, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе обов'язки з технічного і гарантійного обслуговування холодильного обладнання, яке було встановлено на підприємстві позивача за адресою: с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б. Позивач у позові наголошував, що відповідачем всупереч взятих на себе зобов'язань по договору № 39/10/ТО від 01.08.2010 не було виконано гарантійного обслуговування холодильного обладнання, зокрема компресора, і на даний час компресор демонтований відповідачем і знаходиться у нього, чим унеможливлюється його використання позивачем за призначенням, у зв'язку з чим позивачем і заявлено до стягнення з відповідача 86 970,16 грн. вартості компресора.
Вимога в частині стягнення 115 728,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) мотивована тим, що позивач уклав договір оренди нерухомого майна від 07.10.2010, яким передав в оренду холодильник - склад. Але оскільки компресор холодильної камери не працював, договір оренди було розірвано, внаслідок чого втрачена вигода позивача за період оренди з 20.04.2011 по 04.05.2011 складає за його розрахунком 115 728,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.02.2013 проти заявлених вимог заперечував. просив суд у позові відмовити. Заперечення відповідача у письмовому відзиві на позов мотивовані тим, що відповідачу компресор не передавався на ремонт позивачем, також жодного акту між позивачем та відповідачем щодо акту про виявлені дефекти або неякісність у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7. Також, позивачем не доведено належними доказами, що вартість компресора складає саме заявлену ним до стягнення суму. Також, відповідачем у відзиві заявлено про застосування до вимог позивача скорочений (річний) строк позовної давності згідно ст.ст. 256, 261, 258 п. 4 Цивільного кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
10.09.2009 між позивачем - ТОВ «УкрДіСі», як замовником, та відповідачем - ТОВ «Стор ЛТД», як підрядником, було укладено договір № 34/09 поставки, монтажу та пусконалагоджування (далі - договір № 34/09 від 10.09.2009), відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання по поставці продукції (обладнання), монтажу, пусконалагоджуванню і здачі в експлуатацію на об'єкті за адресою: с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, а замовник зобов'язався прийняти продукцію (обладнання) і роботи, оплатити її на умовах даного договору (п. 1.1), загальна сума договору 2 118 887,00 грн. (п. 2.1), після завершення монтажу та налагодження обладнання по даному договору, підрядник надає замовнику акт введення обладнання в експлуатацію в 2-х екземплярах (п. 6.2), замовник протягом 3 робочих днів з дня отримання акта введення обладнання в експлуатацію зобов'язаний направити підряднику один екземпляр підписаного акту або мотивовану відмову від приймання робіт (п. 6.3).
Відповідно до п. 7.1 договору № 34/09 від 10.09.2009, гарантія на продукцію складає 24 місяців з моменту підписання Акту введення в експлуатацію продукції (обладнання). Протягом гарантійного строку підрядник зобов'язується в строк не більше 7 діб з моменту отримання повідомлення від замовника, усунути виявлені дефекти та несправності за свій рахунок. Вказане правило не розповсюджується на ті випадки, коли причиною виникнення дефекту стало недотримання замовником правил експлуатації продукції, зникнення електроструму в силовому кабелі щита управління, порушення якості електроенергії (обрив чи зникнення фази, симетрія фазових напруг).
Згідно пункту 7.2 договору № 34/09 від 10.09.2009. замовник після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, зобов'язаний проводити його технічне обслуговування у відповідності до переліку робіт по технічному обслуговуванню, викладеному у Додатку № 3 , який є невід'ємною частиною договору. Замовник не більше ніж у 7-денний строк після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, зобов'язаний направити підряднику завірені копії договору на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, або завірені копії кваліфікованого посвідчення машиніста холодильних установок і наказу про його зарахування у штат замовника на постійну роботу. Факт технічного обслуговування обладнання повинен підтверджуватися відповідними документами. У випадку порушення порядку та строків виконання робіт, викладених у Додатку № 3, а також недотримання вимог, встановлених, даним пунктом договору, гарантійні зобов'язання анулюються.
Згідно платіжних доручень № 2115 від 11.09.2009 на суму 50 000,00 грн., № 2238 від 16.10.2009 на суму 350 000,00 грн., № 2351 від 17.11.2009 на суму 350 000,00 грн., № 2477 від 16.12.2009 на суму 350 000,00 грн., позивачем було перераховано на користь відповідача загалом 1 000 000,00 грн. в якості оплати за поставку, монтаж і пусконалагоджування по договору № 34/09 від 10.09.2009.
01.08.2010 між позивачем - ТОВ «УкрДіСі», як замовником, та відповідачем - ТОВ «Стор ЛТД», як підрядником, було укладено договір підряду № 39/10/ТО, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов'язання по технічному обслуговуванню встановленого раніше холодильного обладнання згідно додатку № 1 (п. 1.1), вартість робіт складає 4 300 грн./міс (п. 2.1), при прийманні обладнання на технічне обслуговування складається акт технічного стану обладнання, який підписується представниками замовника та підрядника і є основним при прийнятті обладнання на технічне обслуговування підрядником (п. 3.1), до обслуговування приймається обладнання, яке перебуває в експлуатації у справному стані (п. 3.2).
Відповідно до наданої позивачем копії Акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, затвердженого позивачем, датою введення в експлуатацію обладнання за інвентарним номером № А/1 зазначено 22.09.2010.
Позивачем для долучення до матеріалів справи надано листи відповідача: - від 17.08.2011 № 294, в якому відповідач просив погасити заборгованість в сумі 21 500,00 грн. по договору підряду № 39/10/ТО від 01.08.2010 за обслуговування обладнання; - від 17.08.2011 № 296 в якому надано відповіді на питання, викладені в претензії № 2 від 04.08.2011; - від 17.08.2011 № 295 в якому відповідач відмовився від виконання договору № 39/10/ТО від 01.08.2010; - від 02.08.2011 № 266, в якому наголошував що договір № 39/10/ТО від 01.08.2010 не є пов'язаним з договором № 34/09 від 10.09.2009; - від 05.09.2011 № 330/1, в якому надав відповідь на претензію № 2/1 від 25.08.2011; - № 337 від 13.09.2011, в якому відповідач підтвердив розірвання договору підряду № 39/10/ТО від 01.08.2010.
Відповідно до листа компанії «Емерсон Клімат Технолоджі», адресованого відповідачу щодо запиту останнього відносно поломки компресора ZF48KVE-TWD-551, серійний номер 07F906843, та повідомив про те, що причина виходу компресора з ладу є набутою в процесі неправильної експлуатації і не є гарантійною.
Згідно рахунку - фактури № 516/19 від 16.05.2011, вартість повітроохолоджувача визначено в сумі 15 117,12 грн., а згідно рахунку - фактури № 516/18 від 16.05.2011 - вартість його ремонту визначена в сумі 15 775,39 грн.
Також, відповідно до Акту надання послуг № 0711/24 від 11.07.2011, підписаного в односторонньому порядку відповідачем, вартість технічного обслуговування холодильного обладнання в червні 2011 року визначена відповідачем в розмірі 4 300,00 грн. Позивачем вказаний акт не підписано і печаткою відповідача не посвідчено.
Позивач претензіями від 16.09.2011 № 23, № 29/08-11 від 29.08.2011, № 29а/08-11 від 29.08.2011, від 04.08.2011, № 48 від 01.08.2011, № 24 від 16.09.2011, наголошував на необхідності виконання відповідачем своїх гарантійних зобов'язань щодо обладнання. поставленого по договору № 34/09 від 10.09.2009 та виконання робіт з обслуговування по договору № 39/10/ТО від 01.08.2010.
Позивачем до матеріалів позову додано копію витягу з Журналу сервісного обслуговування холодильної установки згідно договору № 39/10/ТО від 01.08.2010, в якому міститься запис про демонтаж компресора.
Також, позивачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії:
- договір оренди нерухомого майна від 07.10.2010, укладений між ТОВ «УКР Ді Сі», як орендодавцем, та ТОВ «ЕКО», як орендарем, щодо оренди об'єкта: нежилі приміщення площею 1920.00 кв.м. в складі - холодильнику за адресою: с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б;
- акт приймання - передачі об'єкт в оренду від 15.10.2010;
- договору про розірвання договору оренди нерухомого майна від 07.10.2010, укладеного 20.04.2011, укладеного між ТОВ «УКР Ді Сі», як орендодавцем, та ТОВ «ЕКО», як орендарем;
- акт повернення об'єкта оренди від 07.05.2011, згідно якого ТОВ «ЕКО» повернув ТОВ «УКР Ді Сі» об'єкт оренди: нежилі приміщення площею 1920.00 кв.м. в складі - холодильнику за адресою: с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б;
В свою чергу, відповідачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії:
- Актів вводу обладнання в експлуатацію від 01.07.2010, які вказані як додатки до договору поставки обладнання з монтажем від 17.08.2009 № 34/9, які підписані представниками сторін та посвідчені печатками позивача та відповідача, згідно яких холодильне обладнання камер № 4, № 4/1, № 5 та № 6, змонтованих за адресою с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, відповідає заявленим вимогам, витримано випробування та може бути введено в експлуатацію;
- Протоколів випробувань холодильного обладнання, які вказані як додатки до акту вводу в експлуатацію, які підписані представниками сторін та посвідчені печатками позивача та відповідача, згідно яких холодильне обладнання камер № 4, № 4/1, № 5 та № 6, змонтованих за адресою с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, випробувані азотом холодильного обладнання та фреонопроводів, і визнані придатними для вводу в експлуатацію;
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, а умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.
Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 676 Цивільного кодексу України визначено, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу. Гарантійний строк на комплектуючий виріб дорівнює гарантійному строку на основний виріб і починає спливати одночасно з ним. У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору купівлі-продажу, гарантійний строк на нього починає спливати з моменту заміни.
Статтею 679 Цивільного кодексу України визначено, що продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 1 статті 680 Цивільного кодексу України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини щодо порядку приймання продукції промислово-технічного призначення за якістю регулюються Інструкцією про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.
За результатами приймання продукції за якістю та комплектністю з участю представників, вказаних у п.п. 19 та 20 даної Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. В цьому акті, зокрема, повинно бути вказано прізвища, ініціали людей, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акта, місце їх роботи, посади, дата та номер документа про повноваження представника на участь в перевірці продукції за якістю та комплектністю: дата та номер телеграми (телефонограми) про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик представника виробника (відправника) Основними та Особовими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачений тощо (п. 29 Інструкції).
Крім того, пунктом 29 вищевказаної інструкції вказано, якщо між виготівником і одержувачем виникнуть розбіжності про характер виявлених, дефектів і причини їх виникнення, то для визначення якості продукції одержувач зобов'язаний запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції за якістю або іншу компетентну організацію.
Відповідно до п. 30 Інструкції Акт повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. Особа, не згодна зі змістом акту, зобов'язана підписати його із застереженням про свою незгоду та викласти свою думку. В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що вони несуть відповідальність за підписання акту, який містить дані, що не відповідають дійсності.
Отже, доказом фіксування факту виявлення дефекту товару є Акт, складений у відповідності до приписів вищевказаної Інструкції.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведене, судом встановлено, що у відповідності до умов договору № 34/09 від 10.09.2009, відповідач зобов'язався здійснити поставку продукції (обладнання), монтаж, пусконалагодження і здати в експлуатацію на об'єкті за адресою: с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б. На підтвердження вчинення відповідачем обумовлених дій, ним надано суду завірені копії Актів вводу обладнання в експлуатацію від 01.07.2010, які вказані як додатки до договору поставки обладнання з монтажем від 17.08.2009 № 34/9, які підписані представниками сторін та посвідчені печатками позивача та відповідача, згідно яких холодильне обладнання камер № 4, № 4/1, № 5 та № 6, змонтованих за адресою с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, відповідає заявленим вимогам, витримано випробування та може бути введено в експлуатацію, а також Протоколи випробувань холодильного обладнання, які вказані як додатки до акту вводу в експлуатацію, які підписані представниками сторін та посвідчені печатками позивача та відповідача, згідно яких холодильне обладнання камер № 4, № 4/1, № 5 та № 6, змонтованих за адресою с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, випробувані азотом холодильного обладнання та фреонопроводів, і визнані придатними для вводу в експлуатацію.
Проте, вказані акти та протоколи не можуть бути прийняті судом в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України як докази передачі позивачу спірного обладнання (компресора), адже вказані акти складені до як додатки до договору поставки обладнання з монтажем від 17.08.2009 № 34/9, який не є предметом розгляду у даній справі, а наданий Акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, містить лише посилання на обладнання за інвентарним номером № А/1, а отже не може бути прийнятий судом як доказ прийняття в експлуатацію спірного компресора, адже не місить будь-яких посилань на ідентифікуючі ознаки майна (серійний номер, виробника, тощо). До того ж, згідно вказаних актів та протоколів проводилось випробування холодильного обладнання камер № 4, № 4/1, № 5 та № 6, змонтованих за адресою с. Тарасів, Києво-Святошинський район Київської обл., вул. Київська, 1-Б, але доказів того, що вказані холодильні камери містять спірний компресор - суду не подано.
Також, суду станом на момент вирішення спору не надано доказів того, що позивачем було передано відповідачу на ремонт спірний компресор, зокрема не подано будь-яких актів приймання - передавання обладнання в ремонт або на гарантійне обслуговування, а наданий з витяг з Журналу сервісного обслуговування холодильної установки згідно договору № 39/10/ТО від 01.08.2010, в якому міститься запис про демонтаж компресора, не містить відомостей щодо того, хто саме вчинив відповідний демонтаж.
До того ж, суду станом на момент вирішення спору не подано доказів того, що між позивачем та відповідачем у двосторонньому порядку складався будь-який акту виявлені дефекти або неякісність у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції промислово-технічного призначення за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Суд враховує і те, що згідно пункту 7.2 договору № 34/09 від 10.09.2009, замовник після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, зобов'язаний проводити його технічне обслуговування у відповідності до переліку робіт по технічному обслуговуванню, викладеному у Додатку № 3 , який є невід'ємною частиною договору. Замовник не більше ніж у 7-денний строк після підписання акта введення обладнання в експлуатацію, зобов'язаний направити підряднику завірені копії договору на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, або завірені копії кваліфікованого посвідчення машиніста холодильних установок і наказу про його зарахування у штат замовника на постійну роботу. Факт технічного обслуговування обладнання повинен підтверджуватися відповідними документами. У випадку порушення порядку та строків виконання робіт, викладених у Додатку № 3, а також недотримання вимог, встановлених, даним пунктом договору, гарантійні зобов'язання анулюються.
Проте, суду станом на момент вирішення спору не надано належних та допустимих доказів того, що позивачем на виконання умов пункту 7.2 договору № 34/09 від 10.09.2009 було укладено договори на технічне обслуговування холодильного обладнання, укладеного зі спеціалізованою організацією, або прийнято на роботу машиніста холодильних установок і зарахування його у штат замовника на постійну роботу, отже не подано доказів наявності факту технічного обслуговування обладнання, і відповідно, початку строку гарантійного обслуговування спірного обладнання.
З урахуванням встановленого вище, суд дійшов висновку, що позивачем не подано доказів щодо неправомірності поведінки відповідача щодо дотримання умов договору № 34/09 від 10.09.2009, зокрема в частині поставки обладнання з дефектами, як не подано доказів і встановлення цих дефектів за участю повноважних представників як позивача, так і відповідача, і не подано доказів наявності факту технічного обслуговування обладнання, і відповідно, початку строку гарантійного обслуговування спірного обладнання. Також, позивачем не доведено належними і допустимими доказами вини відповідача у тому, що саме з вини відповідача відбулась поломка спірного обладнання саме внаслідок її неякісності, адже воно використовувалась саме позивачем у своїй діяльності і доказів того, що поломка сталася саме внаслідок неякісності - суду станом на момент вирішення спору не надано.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 86 970,16 грн. вартості майна (компресора холодильної камери). Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 86 970,16 грн. вартості майна (компресора холодильної камери), а тому суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 86 970,16 грн. - не є обґрунтованою та законною, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, та задоволенню не підлягає.
Також, суд розглянувши заяву відповідача у відзиві щодо застосування до вимоги позивача щодо недоліків товару (компресора) скорочених строків позовної давності дійшов наступних висновків.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п. 4 ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).
Згідно статті 681 Цивільного кодексу України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки згідно статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і не подано доказів наявності факту технічного обслуговування обладнання, і відповідно, початку строку гарантійного обслуговування спірного обладнання, а отже і порушення відповідачем прав позивача на здійснення гарантійного ремонту, таким чином прав та охоронюваних законом інтересів саме позивача щодо якості обладнання відповідач не порушував, а тому підстави для застосування строку позовної давності, як строку для захисту саме порушеного права - у суду відсутні.
Також, розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 115 728,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини відповідача у заподіянні збитків позивачу на заявлену до стягнення суму, як відсутні і докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та негативними наслідками зазначених дій щодо господарської діяльності позивача - понесення позивачем збитків. Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 115 728,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовної вимоги про відшкодування збитків в розмірі 115 728,00 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрДіСі» задоволенню не підлягає.
Судовий збір, витрати по оплаті послуг адвоката, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У позові відмовити.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Станік С.Р.
Дата підписання рішення - 15.02.2013