Справа: № 2а-17352/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
21 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане речове майно, -
У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане речове майно.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року вказаний позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.
Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала судді - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суддя суду першої інстанції посилався на правила ч. 3 ст. 99 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судді суду першої інстанції з огляду на наступне.
Суддею суду першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогою про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації за неотримане речове майно.
Наказом Міністра оборони України від 28 травня 2012 року № 437 відповідно до пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" полковника ОСОБА_2, старшого викладача кафедри підготовки миротворчого персоналу за стандартами ООН навчально-наукового центру міжнародної миротворчої діяльності Національного університету оборони України звільнено з військової служби в запас.
Наказом виконуючого обов'язки начальника Національного університету оборони України від 15 червня 2012 року №117 полковника ОСОБА_2 з 15 червня 2012 року виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення, виплачено одноразову грошову допомогу в зв'язку зі звільненням у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за тридцять повних календарних років служби в сумі 76402,50 грн., виплачено премію з 1 до 15 червня 2012 року в розмірі 105 % посадового окладу на підставі наказу Міністра оборони України від 26 березня 2012 року №165.
Згідно з довідками від 20 червня 2012 року № 167/7/444/1№15, № 167/7/444/1№16 полковнику ОСОБА_2 нараховано грошову компенсацію замість речового майна, що підлягало видачі до 11.03.2000 року у розмірі 823,26 грн. та 8926,90 грн., відповідно.
Позивач звернувся до Міністра оборони України з листом від 29 жовтня 2012 року про здійснення компенсаційних виплат за неотримане речове майно згідно з довідками від 20 червня 2012 року № 167/7/444/1№15, № 167/7/444/1№16.
Листом Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України Міністерства оборони України від 23 листопада 2012 року № 341/5/1/855 ОСОБА_2 повідомлено про неможливість виплати грошової компенсації замість речового майна в зв'язку з обмеженим фінансуванням.
Спірні правовідносини пов'язані зі звільненням позивача з публічної служби.
Згідно з частиною 3 статті 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість твердження позивача про застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 КАС України, а також про те, що про порушення своїх прав він міг та повинен був дізнатись після отримання 26 листопада 2012 року листа Міністерства оборони України, яким його повідомлено про неможливість виплати грошової компенсації замість речового майна.
Колегія суддів зауважує, що позивач міг та повинен був дізнатись про порушене право щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу, тобто після 15 червня 2012 року.
Щодо посилання позивача на ту обставину, що він скористався правом досудового врегулювання спорів, то слід зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 99 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-IV, з наступними змінами та доповненнями), "Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 не передбачено досудового врегулювання спорів з питань звільнення особи з військової служби.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на досудове врегулювання спору на підставі частини 4 статті 99 КАС України є необґрунтованим.
За огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановленого частиною 3 статті 99 КАС України.
Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала (частина перша). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга).
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не наведено причин, які на, його думку, слід вважати поважними.
Крім того, судом першої інстанції не встановлено поважності причин пропущення місячного строку звернення до суду.
Звернення позивача до Міністра оборони України листом від 29 жовтня 2012 року з вимогою про виплату компенсації за неотримане речове майно, на думку суду, не може вважатись поважною причиною, оскільки з вказаною заявою позивач звернувся зі значним пропущенням місячного строку, що свідчить про відсутність наміру в позивача врегулювати спір у досудовому порядку в строк, встановлений для звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються звільнення його з публічної служби.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, наявність поважних причин такого пропуску не підтверджено, а тому даний позов необхідно залишити без розгляду.
Доводи апеляційної скарги спростовуються викладеним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 155, 159, 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Т.М. Грищенко
В.Е. Мацедонська
Головуючий суддя Мельничук В.П.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.