ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/13371-2012 14.02.13
За позовом Комунального підприємства «Водоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті»
про визнання окремої частини правочину недійсною
Головуючий суддя Котков О.В.
Суддя Стасюк С.В.
Суддя Цюкало Ю.В.
Секретар судового засідання Чемерис М.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: Дондік О.В., Кривенко Ю.С. (представники за довіреністю);
від відповідача: Яковенко О.М., Ліщина І.Ю. (представники за довіреністю).
В судовому засіданні 14 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору:
27 вересня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Водоканал» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 8267 від 21.09.2012р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» (відповідач) в якій викладені позовні вимоги визнати пункт 20.6 «Арбітраж» Контрактної угоди № 324/06 на закупівлю робіт щодо «Розширення та реконструкції центральних очисних споруд лівого берегу м. Запоріжжя» недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що пункт 20.6 «Арбітраж» Контрактної угоди № 324/06 на закупівлю робіт щодо «Розширення та реконструкції центральних очисних споруд лівого берегу м. Запоріжжя» є недійсним з підстав невідповідності в момент укладення сторонами угоди вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому, за викладених у відзиві підстав, проти позову заперечує та просить суд припинити провадження у справі або ж відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивача було відкладено до 20.11.2012 року.
В судовому засіданні 20 листопада 2012 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 27 листопада 2012 року, про що представники сторін були повідомлені.
27 листопада 2012 року господарським судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 27.11.2012р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/13371-2012 за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» про визнання окремої частини правочину недійсною розглядати колегіально у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2012р. колегією суддів призначено розгляд справи № 5011-10/13371-2012 на 20.12.2012р.
20 грудня 2012 року в судовому засіданні відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 24 січня 2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2013 року, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено до 14.02.2013 року, судом ухвалено звернутись із судовим запитом до Міністерства юстиції України /Департамент легалізації об'єднань громадян, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств/ та Головного управління юстиції у місті Києві.
Розпорядженням від 14.02.2013р. в.о. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/13371-2012 за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» про визнання окремої частини правочину недійсною розглядати колегії у складі: головуючий суддя Котков О.В.; суддя Стасюк С.В.; суддя Цюкало Ю.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2013р. справа прийнята до провадження колегією суддів, судом ухвалено розглядати справу № 5011-10/13371-2012 в судовому засіданні призначеному на 14.02.2013р.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
15 липня 2006 року між сторонами був підписаний контракт на закупівлю робіт щодо «Розширення та реконструкції центральних очисних споруд лівого берегу м. Запоріжжя» № 324/06 (надалі - Контракт або Договір).
Позивач зазначає, що під час укладання Контракту його сторони за взаємною згодою визначили порядок врегулювання спорів та у п. 20.6 Контракту встановили, що будь-яка суперечка, якщо вона не вирішена мирним шляхом, передається на врегулювання до Міжнародного торгового арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ). Позивач вказує, що Міжнародного торгового арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) не існує, а тому, за переконанням позивача, пункт 20.6 Контракту підлягає визнанню в судовому порядку недійсним з підстав невідповідності в момент укладення вказаної угоди сторонами вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.
З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив, що положення п. 20.6 Контракту не є недійсним, таким що втратило чинність або не може бути виконаним. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що в Контракті міститься дійсне арбітражне застереження, підписане його сторонами, яке передбачає передання на розв'язання шляхом арбітражу.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 Цивільного кодексу України).
Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним частини Контракту з підстав передбачених ст. 203 Цивільного кодексу України, під час вирішення цієї справи судом мають досліджуватися обставини недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вже було встановлено судом, 15 липня 2006 року між сторонами підписаний контракт на закупівлю робіт щодо «Розширення та реконструкції центральних очисних споруд лівого берегу м. Запоріжжя» № 324/06.
Згідно п. 20.6. Контракту будь-який спір, якщо він не вирішений мирним шляхом, передається на врегулювання до Міжнародного торгового арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ).
За ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
В своїх роз'ясненнях від 31.05.2002р. N 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» Президія Вищого господарського суду України, з метою забезпечення однакової та правильної практики розгляду господарськими судами України справ за участю іноземних підприємств і організацій, надала Господарським судам України рекомендації за яких господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.
Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.
Згідно даних виписки з Єдиного реєстру громадських формувань від 14.02.2012р. (копія виписки міститься в справі), відомості щодо існування Міжнародного торгового арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ) - відсутні.
За ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В силу ч.ч. 1, 5 ст. 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на те, що в момент укладення Контракту його сторони в п. 20.6. для вирішення спорів визначили арбітражну установу, а саме: Міжнародний торговий арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ), якої не існує, з урахуванням відсутності в матеріалах справи достатніх та належних доказів, що свідчать про існування арбітражної установи, а саме: Міжнародного торгового арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ), відповідна арбітражна угода, в розумінні реального настання обумовлених нею правових наслідків, не може бути виконана. За таких обставин, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі є позовні вимоги позивача про визнання недійним окремої частини Контракту, а викладені відповідачем у відзиві заперечення на позовну заяву не спростовують викладених в позові обставин.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 073,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати пункт 20.6 «Арбітраж» Контрактної угоди № 324/06 на закупівлю робіт щодо «Розширення та реконструкції центральних очисних споруд лівого берегу м. Запоріжжя» недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Догуш Іншаат Тіджарет Лімітет Шіркеті» (ідентифікаційний код: 33107319, адреса: 02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11, кв. 610), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства «Водоканал» (ідентифікаційний код: 03327121, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 61, р/р 2600204572001 у АКБ «Індустріалбанк», м. Запоріжжя МФО 313849), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати - 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні). Видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.02.2013р.
Головуючий суддя О.В. Котков
Суддя С.В. Стасюк
Суддя Ю.В. Цюкало