ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/16180-2012 12.02.13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія»
про розірвання правочину
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Чемерис М.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: Дума Ю.М.(представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 12 лютого 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
14 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» (позивач) подало до канцелярії Господарського суду міста Києва на розгляд судом позовну заяву № 801 від 07.11.2012р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія» (відповідач) в якій викладені позовні вимоги щоб в судовому порядку розірвати договір про утримання та управління торгівельно-діловим та житлово-офісним комплексом на перетині проспекту Перемоги та вулиці Індустріальної в Солом'янському районі м. Києва та прибудинкової території № 02-09 від 18 вересня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не повинен нести ризику, які виникли у зв'язку із істотною зміною обставин по договору про утримання та управління торгівельно-діловим та житлово-офісним комплексом на перетині проспекту Перемоги та вулиці Індустріальної в Солом'янському районі м. Києва та прибудинкової території № 02-09 від 18 вересня 2009 року та має право, на підставі ст. 652 Цивільного кодексу країни, розірвати відповідний правочин в судовому порядку.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 13.12.2012 року.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.12.2012р. справу № 5011-10/16180-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія» про розірвання договору № 02-09 від 18.09.2009р. передано для розгляду судді Морозову С.М. у зв'язку з перебування судді Коткова О.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 13.12.2012р. суддя Морозов С.М. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду в судовому засіданні 10.01.2013 о 10:25.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.12.2012р справу № 5011-10/16180-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська фінансово-будівельна компанія» про розірвання договору № 02-09 від 18.09.2009р., у зв'язку із виходом судді Коткова О.В. з відпустки передано для розгляду судді Коткову О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2012 року призначено розгляд справи № 5011-10/16180-2012 на 10.01.2013р. о 10:25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 12.02.2013 року.
13 грудня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 18.12.2012р., які долучено судом до матеріалів справи № 5011-10/16180-2012.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
18 вересня 2009 року між позивачем (надалі - Виконавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник) (разом - сторони) було укладено договір про утримання та управління торгівельно-діловим та житлово-офісним комплексом на перетині проспекту Перемоги та вулиці Індустріальної в Солом'янському районі м. Києва та прибудинкової території № 02-09 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір утримання), відповідно до п. 1.1. якого його предметом є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання торговельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині просп. Перемоги та Індустріальної в вул. Солом'янському районі м. Києва (включаючи підземний паркінг) і прибудинкових територій (поштова адреса після введення комплексу в експлуатацію - м. Київ, вулиця Вадима Гетьмана 1-а, 1-Б, 1-в) та проведення розрахунків з власниками житлових і нежитлових приміщень.
Позивач зазначає, що в червні 2012 року у будинку по вулиці Вадима Гетьмана 1-Б сталася пожежа, за наслідками якої з'ясувалося, що утеплювач, який використовувався забудовником у вентильованій фасадній системі комплексу є горючий пінополістирол, який не можна використовувати при будівництві житлових будинків з вентильованими фасадними системами згідно вимог національного стандарту України (ДСТУ Б В.26- 35:2008), що, за переконанням позивача, свідчить про те, при будівництві відповідачем відповідного будинку були порушені встановлені нормативними актами України протипожежні норми. Позивач вказує, що оскільки основною умовою Договору є утримання та обслуговування Виконавцем комплексу при відповідній готовності комплексу до належної та безпечної експлуатації при відсутності у нього недоліків, які перешкоджали б виконанню позивачем своїх зобов'язань та реалізації своїх прав, істотною обставиною при укладанні Договору є відсутність недоліків у комплексі.
З тверджень позивача судом з'ясовано, що виявлена наявність недоліків у комплексі щодо невідповідності будівельних матеріалів (пінополістиролу), які використовувалися забудовником під час будівництва ДБН та протипожежним нормам - є істотною обставиною, оскільки вона позбавляє Виконавця права безпечно та якісно виконувати взяті на себе зобов'язання за Договором, а отже, якщо Виконавець міг би знати про наявність вказаної обставини на день укладання Договору то він не був би укладений, а відтак, як стверджує позивач, умови визначені в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України відповідають обставинам, які склалися між сторонами при укладанні Договору та його виконанні, що є підставами для розірвання Договору в судовому порядку.
Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи представлені сторонами документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, 18 вересня 2009 року між сторонами укладено договір про утримання та управління торгівельно-діловим та житлово-офісним комплексом на перетині проспекту Перемоги та вулиці Індустріальної в Солом'янському районі м. Києва та прибудинкової території № 02-09 згідно п. 1.1. якого його предметом є передача Замовником Виконавцю функцій з утримання торговельно-ділового та житлово-офісного комплексу на перетині просп. Перемоги та Індустріальної в вул. Солом'янському районі м. Києва (включаючи підземний паркінг) і прибудинкових територій (поштова адреса після введення комплексу в експлуатацію - м. Київ, вулиця Вадима Гетьмана 1-а, 1-6, 1-в) та проведення розрахунків з власниками житлових і нежитлових приміщень.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Розділом 4 Договору встановлено, що приймання Виконавцем комплексу відбувається наступним шляхом:
- відповідно до приписів чинного законодавства та/або вимог Замовника Виконавець зобов'язаний приймати участь у заходах щодо введення Комплексу в експлуатацію шляхом включення до складу відповідних комісій, оформлення, підписання та подання відповідних документів;
- Замовник зобов'язаний забезпечити можливість участі представника (ів) Виконавця у всіх заходах, які здійснюються в процесі введення Комплексу в експлуатацію, участь Виконавця в яких є необхідною;
- шляхом підписання акту готовності об'єкту до експлуатації Виконавець свідчить про готовність до прийняття Комплексу та про відсутність недоліків у Комплексі, які перешкоджали б виконанню Виконавцем своїх обов'язків та реалізації Виконавцем свої прав, пов'язаних з статусом балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг.
Отримання Замовником свідоцтва Свідоцтво про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, виданого Інспекцією ДАБК у м. Києві свідчить, що Виконавець набув статусу балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг у Комплексі.
З моменту отримання Свідоцтва Замовник не несе ризику та зобов'язань щодо утримання та обслуговування Комплексу, надання житлово-комунальних послуг та будь-яких інших зобов'язань щодо Комплексу та перед Виконавцем;
Виконавець до підписання акту готовності об'єкту до експлуатації зобов'язаний забезпечити готовність до надання житлово-комунальних послуг, виконання інших обов'язків за договором та згідно вимог чинного законодавства, наявність (на підставі трудових чи цивільно-правових договорів) відповідних кваліфікованих фахівців з метою забезпечення належного управління та утримання Комплексу.
З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2009 року виданий акт готовності об'єкта до експлуатації (копія акту в справі).
25 грудня 2009 року Інспекцією ДАБК у м. Києві видано свідоцтво № 2600000402 про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (копія свідоцтва міститься в справі).
20 січня 2010 року між сторонами складено акт приймання-передачі згідно Договору утримання (копія акту в справі).
Таким чином, в силу вимог розділу 4 Договору, наявність вказаних документів свідчить про: відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил; приймання Виконавцем комплексу від Замовника по Договору утримання та, відповідно, що Виконавець набув статусу балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг у Комплексі.
Згідно з статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З огляду на викладене, розірвання договору у разі істотної зміни обставин можливе, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, за доведеності заінтересованою стороною наявності одночасно умов передбачених п.п. 1-4 ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
За ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зі змісту пункту 3.1. Договору випливає, що Замовник зобов'язується передати Виконавцю наявну у нього технічну та експлуатаційну документацію на будівлі та споруди, які передаються в експлуатацію Виконавцю.
Приймання комплексу відбувається, в тому числі, шляхом підписання акту готовності об'єкту до експлуатації, що говорить про готовність до прийняття Комплексу та про відсутність недоліків у Комплексі, які перешкоджали б виконанню Виконавцем своїх обов'язків та реалізації Виконавцем свої прав, пов'язаних з статусом балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг (п. 4.1.3. Договору).
За таких обставин, зважаючи на факти: прийняття Виконавцем комплексу від Замовника по Договору; наявності акту готовності об'єкту до експлуатації, який свідчить про готовність до прийняття Комплексу та про відсутність недоліків у Комплексі, які перешкоджали б виконанню Виконавцем своїх обов'язків та реалізації Виконавцем свої прав, пов'язаних з статусом балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг; отримання свідоцтва про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, виданого Інспекцією ДАБК у м. Києві, з чого випливає те, що Виконавець набув статусу балансоутримувача Комплексу та виконавця житлово-комунальних послуг у Комплексі, необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є викладені позивачем у позовній заяві № 801 від 07.11.2012р. вимоги щодо розірвання Договору за викладених у відповідному позові підстав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 5011-10/16180-2012.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 18.02.2013р.
Суддя О.В. Котков