14 лютого 2013 року 810/398/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,
за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,
представників позивача - Парфенюка Т.В., Горбатенко В.А.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Підприємство Ірпінського виправного центру №132" Державної пенітенціарної служби України Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області
до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Підприємство Ірпінського виправного центру № 132» Державної пенітенціарної служби України Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача про розстрочення сплати податкової заборгованості (з урахуванням змінених позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.11.2012, в порядку передбаченому статтею 100 Податкового кодексу України, підприємство звернулось до податкового органу із заявою про розстрочення сплати податкового зобов'язання. Проте, відповіді на своє звернення в установлений законодавством термін позивач не отримав, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився, водночас у матеріалах справи міститься клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
30 січня 2012 року між позивачем та Ірпінською ОДПІ був затверджений графік погашення податкової заборгованості ВЦ №132, відповідно до якого станом на 30.01.2012 податкова заборгованість складала 1394400,00 грн.
Враховуючи той факт, що з об'єктивних підстав підприємство не може щомісячно сплачувати визначені графіком суми (підприємство утримується за рахунок коштів Державного бюджету, проте своєчасно не отримує видатків з бюджету), позивач 15.11.2012 звернувся до податкового органу з заявою про розстрочення податкової заборгованості на п'ять років, шляхом складання нового графіку погашення податкової заборгованості.
Проте, на час розгляду справи, відповіді від податкового органу позивачем отримано не було.
Вважаючи дії відповідача щодо ненадання відповіді на вказану заяву протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі-Податковий кодекс) та Порядком розстрочення грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.2012 № 1261 (далі-Порядок № 1261).
Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно із пунктом 100.5 статті 100 Податкового кодексу, підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Відповідно до пункту 1 розділу першого Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1235, обставиною, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів).
Як було встановлено у судовому засіданні, Державне підприємство «Підприємство Ірпінського виправного центру № 132» Державної пенітенціарної служби України Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Проте, вчасно бюджетних коштів підприємство не отримує (на час розгляду справи підприємство недоотримало з Державного бюджету близько 1700000,00 грн.), а відтак вчасно сплатити податкові зобов'язання можливості не має. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, на даний момент підприємство утримується виключно за рахунок коштів, отриманих від реалізації продукції, виготовленої засудженими (вказаний факт підтверджується економічним розрахунком, наявним в матеріалах справи).
Таким чином, суд вважає, що у позивача наявні достатні підстави для звернення з заявою про розстрочення сплати податкових зобов'язань до податкового органу. А у податкового органу, в свою чергу, наявні підстави для надання такої розстрочки.
Згідно із пунктом 3.1 Порядку № 1261, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо вказуються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
Відповідно до пункту 3.2 Порядку № 1261, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дати подання заяви приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби (додаток 2) або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.
Судом встановлено, що 15.11.2012 позивач, в порядку, передбаченому Податковим кодексом та Порядком № 1261, звернувся до податкового органу з заявою про розстрочення податкової заборгованості. Проте, відповіді на вказану заяву позивача податковим органом надано не було.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, що судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати. Позивач не надав суду доказів понесення ним яких-небудь судових витрат.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, проте, вимог про відшкодування судових витрат позивач суду не заявляв.
Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Зобов'язати Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області розглянути заяву Державного підприємства "Підприємство Ірпінського виправного центру №132" Державної пенітенціарної служби України Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області про розстрочення сплати податкової заборгованості від 15.11.2012 відповідно до процедури, передбаченої Порядком розстрочення грошових зобов'язань платників податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 № 1261.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 лютого 2013 р.