Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 2209/2173/12
15.01.2013 м.Красилів
Красилівський районний суд
Хмельницької області у складі:
головуючого судді Вознюка Р.В.,
при секретарі Басистій Т.В.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача
ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, стягнення неустойки,
В вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та стягнення неустойки, посилаючись на те, що 25 липня 2012 року замовив у відповідачки 40 кв.м. каменю на загальну суму 15000 гривень, із розрахунку 375 грн. за один квадратний метр. 25 липня 2012 року сплатив готівкою аванс в розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією. 02 серпня 2012 року ОСОБА_4 по телефону повідомила його про готовність замовлення і необхідність сплатити залишок вартості замовлення, після чого камінь буде доставлений йому 04 серпня 2012 року. 02 серпня 2012 року банківським переказом сплатив ОСОБА_4 решту суми 7000 грн.. На порушення умов договору 21 серпня 2012 року зобов'язання було виконано часткового, а саме доставлено 7,535 кв.м. каменю, на суму 2826 грн.. Решта каменю не доставлена. На неодноразові прохання та претензії відповідачка не реагує, договір побутового підряду не виконує. Просив стягнути з ОСОБА_4 шкоду в розмірі 15000 грн. завдану невиконанням умов договору побутового підряду.
Крім того, просив стягнути неустойку за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 18000 грн., посилаючись на те, що зобов'язання прострочено на 40 днів (15000х3%х40=18000).
Вимоги обґрунтовував правовими нормами ч.ч.2, 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.865, 866 ЦК України.
В ході судового розгляду позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути неустойку за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 74250 грн., посилаючись на те, що зобов'язання прострочено на 165 днів (15000х3%х165=18000).
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити з наведених у позові підстав. Як на докази укладення між сторонами договору побутового підряду, позивач та його представник в судовому засіданні посилались на показання свідка ОСОБА_5 та копію претензії №1 від 27 серпня 2012 року, яку позивач направив ОСОБА_4.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що дійсно уклав з ОСОБА_4 договір купівлі -продажу каменю в кількості 40 кв.м., і загальна ціна каменю становила 15000 з розрахунку 375 грн. за квадратний метр каменю. Вартість доставки замовленого каменю вони не обумовлювали, і ціна доставки не входила у ціну договору.
Вказує, що ОСОБА_4 повідомила йому, що вона знайде автомобіль, який доставить замовлений камінь на його адресу, але розраховуватись за доставку він буде із особою, яка привезе камінь і сплачувати слід буде кошти, суму яких вкаже та особа.
Відповідач, яка належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилась, надіслала письмові заперечення на позов і просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що в дійсності мало місце укладення між сторонами в усній формі договору купівлі - продажу каменю, за яким вона мала виготовити 40 кв.м. каменю відповідного розміру до 02 серпня 2012 року, який позивач мав сам забрати з смт.Головино Черняхівського району Житомирської області і всі умови цього договору нею були виконані в повному обсязі і у встановлений строк.
Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що між позивачем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 мало місце укладення 25 липня 2012 року в усній формі договору купівлі-продажу каменю на суму 15000 грн.. Умови договору ОСОБА_4 виконала і виготовила обумовлену кількість каменю до обумовленого строку про що повідомила ОСОБА_1 по телефону і такий дзвінок ОСОБА_1 не заперечується. Однак, ОСОБА_1 замовлену продукцію не забирає. Умови доставки каменю та її оплати, а також штрафні санкції сторонами договору не обумовлювались.
Як на підтвердження, що мало місце укладення між сторонами договору купівлі-продажу, представник відповідача посилається, як доказ по справі, на претензію №1 від 27 серпня 2012 року, яку додав до позову позивач.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує, що в установчих документах (реєстраційній картці підприємця) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 закріплений такий вид діяльності, згідно якого підприємець має право на виконання робіт по виготовленню виробів з каменю.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, показання свідків, дослідивши надані докази, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що 25 липня 2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено в усній формі договір побутового підряду про виготовлення каменю з скали габро, розмірами 250х150х80(60)мм, в кількості 40 кв.м. по ціні 375 грн. за 1 кв.м., на загальну суму 15000 грн.. За умовами договору фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зобов'язалась після внесення ОСОБА_1 авансу в розмірі 50% від всієї вартості каменю, протягом 7 днів виготовити замовлений камінь та повідомити замовника про виконання замовлення, а замовник мав здійснити остаточну оплату замовлення.
На виконання умов укладеного договору ОСОБА_1 25 липня 2012 року вніс авансовий платіж в сумі 8000 грн..
На виконання умов укладеного договору фізична особа-підприємець ОСОБА_4 02 серпня 2012 року повідомила ОСОБА_1 про виконання замовлення, після чого ОСОБА_1 здійснив остаточну оплату замовлення, внісши на рахунок ОСОБА_4 7000 грн..
Ціна договору та його оплата, сторонами в судовому засіданні не оспорюється.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Згідно ст.866 ЦК України, договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.
Відсутність у замовника цього документа не позбавляє його права залучати свідків для підтвердження факту укладення договору або його умов.
Характерними ознаками договору побутового підряду є те, що по-перше, побутовий підряд є договором на виконання робіт. Згідно ч.2 ст.837 договір підряду, в тому числі і побутового, може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, об'єктом відносин із побутового підряду є дії, спрямовані на досягнення певного матеріального результату, і певна річ, яка в результаті таких дій створюється або змінюється.
По-друге, у договорі побутового підряду сторонами виступають особа, що здійснює підприємницьку діяльність, на стороні підрядника та фізична особа на стороні замовника. Підрядник повинен мати статус суб'єкта підприємницької діяльності, тобто ним може виступати фізична особа - підприємець, комерційна організація (юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність) або некомерційна організація за умови наявності у неї права на підприємництво. При цьому виконання підрядних робіт побутового характеру має бути закріплено у статутних документах підрядника як вид діяльності, адже такий суб'єкт господарювання має відповідати вимогам, що ставляться до відповідної сторони публічного договору.
По-третє, умовою віднесення підрядних відносин саме до відносин із побутового підряду є призначення результату робіт. За визначенням договору, результат робіт має слугувати задоволенню побутових та інших особистих потреб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами мав місце укладення договору побутового підряду, за яким ОСОБА_4 зобов'язалась виконати певну роботу - виготовити камінь відповідного розміру, у певній кількості.
Посилання відповідача та її представника, що між сторонами мало місце укладення договору купівлі-продажу, спростовується показаннями свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що ОСОБА_4 зобов'язувалась виготовити камінь відповідної форми, у певній кількості і ці показання підтверджуються поясненнями самої ОСОБА_4, які вона виклала у письмових запереченнях на позов від 25 вересня 2012 року, повідомленнями від 01 серпня 2012 року та 04 вересня 2012 року, наданими суду представником відповідача, згідно яких ОСОБА_4 повідомляла ОСОБА_1, що його замовлення виконано.
Посилання представника відповідача на претензію №1 від 27 серпня 2012 року, як на доказ, що між сторонами мало місце укладення договору купівлі-продажу, оскільки згідно тексту претензії ОСОБА_1 зазначає, що 25 липня 2012 року уклав з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу, є недостатніми.
Незважаючи на те, що у тексті вказаного документу міститься посилання, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений 25 липня 2012 року договір купівлі-продажу каменю, фактично описано умови укладення договору побутового підряду, так як вказано, що ОСОБА_4 зобов'язалась виготовити камінь в необхідній кількості та якості, після чого мала повідомити про готовність замовлення.
Крім цього, факт домовленості саме на виготовлення каменю відповідачем не заперечувалось і підтверджено у повідомленнях від 01 серпня 2012 року та 04 вересня 2012 року направлених на адресу ОСОБА_1.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приймаючи до уваги, що за умовами договору купівлі-продажу, не передбачено виконання певних робіт спрямованих на досягнення певного матеріального результату, що мало місце між сторонами (виготовлення каменю відповідної форми та кількості), суд вважає, що посилання відповідача та її представника на те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, є безпідставним і в дійсності між сторонами мало місце укладення договору побутового підряду.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що умови укладеного ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 25 липня 2012 року договору побутового підряду не містили умов доставки виготовленого каменю на адресу замовника.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач та його представник не надали суду доказів, що за умовами укладеного сторонами 25 липня 2012 року договору, ОСОБА_4 зобов'язувалась доставити виготовлене замовлення на адресу ОСОБА_1.
Крім цього, позивач та його представник не надали суду доказів, які б свідчили, що в установчих документах (реєстраційній картці підприємця) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 закріплений такий вид діяльності, як здійснення транспортних перевезень, у зв'язку з чим, вона могла укладати угоду, за умовами якої вона мала право здійснювати такі перевезення. Також, позивач та його представник не заявляли в судовому засіданні клопотань про витребування доказів на підтвердження таких обставин.
Разом з тим, сам позивач в судовому засіданні пояснив, що сума 15000 гривень, яку він сплатив відповідачу, є платою за виготовлення каменю відповідного розміру у певній кількості, і в цю суму не входила доставка виготовленого замовлення на його адресу. Інших оплат, згідно укладеного договору з ОСОБА_4, він не повинен був здійснювати на її адресу.
Позивач в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_4 повідомила йому, що вона знайде автомобіль який зможе доставити замовлений камінь на його адресу, але розраховуватись за доставку ОСОБА_1 буде із особою, яка привезе камінь і сплачувати слід буде кошти, суму яких вкаже та особа.
Вказані обставини свідчать, що оплата доставки виготовленого каменю у ціну укладеного договору не входила, а тому, посилання позивача, що укладений ним із ОСОБА_4 25 липня 2012 року договір передбачав обов'язок ОСОБА_4 доставити виконане замовлення на адресу ОСОБА_1 є безпідставним.
Приймаючи до уваги, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не зобов'язувалась доставляти виконане замовлення на адресу ОСОБА_1, посилання позивача, що ОСОБА_4, не доставивши виконане замовлення на його адресу, прострочила виконання роботи, що є підставною відшкодування завданих збитків і стягнення пені, є безпідставними.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Згідно ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач безпідставно заявив вимогу про відшкодування збитків, відповідно до положень ч.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ним не дотримані умови пред'явлення такої вимоги, так як ОСОБА_1 не надавав ОСОБА_4 строку, в розумінні ч.1 ст.251 ЦК України, для усунення будь-яких недоліків, та не пред'являв вимогу про розірвання укладеного договору, що є обов'язковим.
Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ч.1 ст.251, ст.655, ч.2 ст.837, ч.1, ч.3 ст.865, ст.866 ЦК України, ч.2 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів»,
В позові відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії повного рішення.
Суддя: Р. В. ВОЗНЮК