Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/333/13 Головуючий у суді І-ї інстанції - Панфілова А.В.
Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
Доповідач - Сукач Т. О. УХВАЛА
Іменем України
13.02.2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Сукач Т.О.
суддів Бубличенко В.П.
Мурашка С.І.
при секретарі Савченко Н.В.
озглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 листопада 2012 року і
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 листопада 2012 року частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 20 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 і ПАТ «ВТБ Банк», в сумі 28 554,14 доларів США, що станом на 15 листопада 2012 року за офіційним курсом НБУ становить 228 233,24 грн., та 4 004,63 грн. комісії за реструктуризацію кредиту, суд звернув стягнення на заставне майно за іпотечним договором від 22 червня 2007 року, а саме: квартиру, яка знаходиться у АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною 202 000 грн.
З ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто судові витрати в сумі 2 322,37 грн.
В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «ВТБ Банк» 28 554,14 доларів США заборгованості за кредитним договором та 4 004,63 грн. комісійних за реструктуризацію кредиту відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, просить ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на те, що законодавством України передбачено можливість захисту порушеного права декількома способами одночасно, а тому суд мав право одночасно стягнути заборгованість за кредитним договором солідарно з боржника і поручителя та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_5, яка підтримувала доводи апеляційної скарги,заперечення на скаргу ОСОБА_4,дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги у встановлених ст.303 ЦПК України межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20 червня 2007 року між ОСОБА_3 і відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», укладено кредитний договір № 20.00.000070, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 27 500 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 19 червня 2017 року, зі сплатою 12 % річних(а.с.13-17).
Виконання кредитного договору забезпечувалося іпотечним договором від 22.06.2007 року, згідно якого ОСОБА_3 передала в іпотеку ПАТ «ВТБ Банк» належну їй на праві власності квартиру під номером 58 в будинку під номером АДРЕСА_1 (а.с.24-30).
Крім того, виконання умов кредитного договору забезпечувалося договором поруки № 20.00.000070 від 20 червня 2007 року, укладеним між ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_4 (а.с.22-23).
ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 15.11.2012 року має заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом в сумі 28 554,14 США, що еквівалентно 228 233,24 грн., та 4 004,63 грн. комісії за реструктуризацію кредиту (а.с.203-210).
Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 589 ЦКУкраїни та ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ «ВТБ Банк» відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» пропонував відповідачам погасити заборгованість за кредитним договором та їх було попереджено про негативні наслідки, які можуть мати місце в разу несплати боргу, в тому числі і про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.33-35).
З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки і обґрунтовано частково задовольнив вимоги банку.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що банк має право на одночасне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у солідарному порядку та звернення стягнення на предмет іпотеки не можна визнати обґрунтованими з таких підстав.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 9 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, у яких випадках право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві, зокрема це: дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо.
Встановлено, що в даному випадку позичальник ОСОБА_3 є одночасно і іпотекодавцем.
Із змісту п. 42 зазначеної постанови вбачається, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).
Рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, наданим сторонами доказам, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.209,307,308,313-315ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити.
Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді