Справа № 2/364/14/13 Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.
Провадження № 22-ц/780/1312/13 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А.С.
Категорія 47 21.02.2013
Іменем України
18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Білоконь О.В., Коцюрби О.П., із участю секретаря Антіпова Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та неустойки ( пені ),
12 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, де просила стягнути із ОСОБА_2 2 909 грн. заборгованості по сплаті аліментів та 1 847,87 грн. пені.
Свої вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року ОСОБА_2 зобов'язано виплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі ? частки з усіх видів його заробітку ( доходу ) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 липня 2011 року і до її повноліття та щомісячне утримання позивачки - у розмірі ?? частки з усіх видів його доходу ( заробітку ) до досягнення донькою трьохрічного віку.
Проте, відповідач не сплачував аліменти вчасно та в повному обсязі, унаслідок чого у нього виникла заборгованість по сплаті аліментів з липня 2012 року, а у позивачки, відповідно, - право на стягнення цієї заборгованості та неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року зазначений позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 888,20 грн. пені по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 та 114,70 грн. судового збору - на користь держави.
В решті позовних вимог відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача, а тому з останнього необхідно стягнути неустойку ( пеню ).
Розмір неустойки суд першої інстанції обраховував за кожен місяць прострочення окремо, а не додаючи всі дні заборгованості на кожен послідуючий місяць, як того просила позивачка.
Відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів мотивовано тим, що аліменти стягнуто рішенням Володарського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року і повторному стягненню вони не підлягають.
Заборгованість, у даному випадку, підлягає стягненню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Володарського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову по виплаті пені.
Суд, з'ясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила доньку - ОСОБА_4 ( а.с. 4 ).
Батьком дитини, згідно рішення Володарського районного суду Київської області від 07 грудня 2010 року, встановлено ОСОБА_2 ( а.с. 6-9 ).
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 жовтня 2011 року, стягнуто із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки - ОСОБА_4 у розмірі ? частини усіх видів доходів ( заробітку ) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 липня 2011 року і до її повноліття, а також щомісячне утримання позивачки у розмірі ? частки з усіх видів його заробітку ( доходу ) до досягнення донькою трьохрічного віку ( там же ).
На утримання ОСОБА_3 та її доньки, кожній, нараховано сплатити ОСОБА_2 за липень 2012 року 45 грн., серпень - 465 грн., вересень - 465 грн., жовтень - 465 грн., листопад - 465 грн. ( а.с. 10-11 ).
Проте, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував, покладені на нього рішенням суду, обов'язки по їх утриманню, унаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 - за липень 2012 року 45 грн., серпень - 465 грн., вересень - 164 ( 465 - 301 ) грн., жовтень - 465 грн., листопад - 265 ( 465 - 200 ) грн. ( а.с. 21, 24 ).
На утримання дитини заборгованість по аліментах склала, відповідно, за липень 2012 року 45 грн., серпень - 465 грн., вересень - 465 грн., жовтень - 65 ( 465 - 200 - 200 ) грн., листопад - 265 ( 465 - 200 ) грн. ( а.с. 22, 23, 25 ).
Таким чином, пеня по несплаченим аліментам на утримання ОСОБА_3, виходячи із терміну прострочення, станом на строк подачі заяви - 12 грудня 2012 року, згідно положень ст. 196 ч. 1 СК України, становить за липень 60,30 ( 45 х 134 : 100 ) грн., серпень - 478,95 ( 465 х 103 : 100 ) грн., вересень - 119,72 ( 164 х 73 : 100 ) грн., жовтень - 195,30 ( 465 х 42 : 100 ) грн., листопад - 31,80 ( 265 х 12 : 100 ) грн., а всього на загальну суму 886,07 ( 60,30 + 478,95 + 119,72 + 195,30 + 31,80 ) грн.
Відповідно, пеня по несплаченим аліментам на утримання її дитини становить за липень 60,30 ( 45 х 134 : 100 ) грн., серпень - 478,95 ( 465 х 103 : 100 ) грн., за вересень - 339,45 ( 465 х 73 : 100 ) грн., за жовтень - 27,30 ( 65 х 42 : 100 ) грн., листопад 31,80 ( 265 х 12 : 100 ) грн., а всього на загальну суму 937,80 ( 60,30 + 478,95 + 339,45 + 27,30 + 31,80 ) грн.
29 вересня 2012 року позивачка зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 і їй присвоєно прізвище «ОСОБА_3» ( а.с. 4 ).
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача неустойки ( пені ) по виплаті аліментів і ухвалив у цій частині, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 196 СК України, ст. 213 ЦПК України, законне та обґрунтоване рішення.
Однак, визначаючи розмір неустойки ( пені ), що підлягає стягненню з відповідача, ним ( судом ) не були належним чином враховані положення ст. 196 СК України, згідно якої неустойка ( пеня ) нараховується у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, а не окремо за кожен місяць.
Відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, з урахуванням усіх обставин по справі, що відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки неустойку ( пеню ) по виплаті аліментів на її та утримання доньки у сумі 1 823,87 ( 886,07 + 937,80 ) грн.
А тому, у зв'язку із викладеним, рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру стягнення неустойки ( пені ) по сплаті аліментів відповідно до положень ст. 196 СК України.
Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необгрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, знайшли своє підтвердження лише у визначенні розміру пені по несплаченим аліментам.
Надані апелянтом докази про сплату аліментів у сумі 600 грн. ( а.с. 20 ), на переконання апеляційного суду не можуть бути враховані при нарахуванні пені, оскільки вони внесені після подачі позовної заяви.
Сплата ним в липні 2012 року 2 322 грн. на користь ОСОБА_3 та 1192 грн. - доньки, на переконання апеляційного суду, не можуть бути зараховані в якості сплати аліментів за спірний період, оскільки, як встановлено, зазначені кошти внесені на погашення заборгованості по аліментах за попередній період.
Інші доводи та докази ОСОБА_2 не спростовують висновок суду першої інстанції про необхідність сплати ним пені і суду другої інстанції - про її розмір.
У решті рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, стягнення судового збору проведено у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір».
Відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті аліментів, на переконання апеляційного суду, також ґрунтується на положеннях чинного матеріального права, зокрема, Закону України «Про виконавче провадження» та рішенні Володарського районного суду Київської області від 10 серпня 2011 року про стягнення аліментів із відповідача.
Таким чином, зазначені доводи апеляції ОСОБА_2 не спростовують висновки суду у цій частині рішення, а тому - апеляційні вимоги не підлягають задоволенню.
Відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення, у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції не вбачає у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України, згідно положень якої не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено при ухваленні рішення про відмову у стягненні заборгованості по сплаті аліментів та вирішенні питання щодо судових витрат.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Володарського районного суду Київської області від 09 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені у частині стягнення неустойки ( пені ) по сплаті аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 пеню по сплаті аліментів у сумі 1 823,87 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.В. Білоконь
О.П. Коцюрба