Справа № 2-а-596/11/2208 Головуючий у 1-й інстанції: Вдовичинський А.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
31 січня 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Драчук Т. О.
судді: Боровицький О. А. Сторчак В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької областівід 04 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області про перерахунок пенсії,
В грудні 2010 року позивач звернувся до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.07.2010 року з урахуванням виплачених сум.
Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2011 року позов задоволено: визнано дії неправомірними та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити Позивачу державну та додаткову пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду 2-ї групи, починаючи з 01.07.2010 року по день припинення такого права позивача.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Стаття 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Всупереч ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених ст. 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати позивачу доплати до пенсії, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проте, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог Позивача на перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", помилково стягнув із Державного бюджету України на користь позивача 500 грн. витрат на правову допомогу.
У розумінні ст. 90 КАС України - витрати на правову допомогу - витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Положення цієї статті спрямовані на забезпечення особі права на правову допомогу в адміністративному судочинстві.
Частина перша вказаної статті свідчить про те, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця в галузі права, які її надають на підставі договору.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 був укладений усний договір про надання юридичних послуг. Відповідно до корінця квитанції №40 від 24.12.2010 року ОСОБА_2 за надання послуги по веденню адміністративної справи сплатив 500 грн. адвокату ОСОБА_3.
Фактичні витрати робочого часу адвоката або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді, а саме витрати робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року, визначено, що граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Статтею 94 КАС України встановлено порядок розподілу судових витрат, відповідно до частини першої якої, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 КАС України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.
Отже на підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що розрахунку витрат та вартості послуг за договором про надання юридичних послуг позивачем та його представником суду не надано, докази фактичних витрат робочого часу адвокату або іншого фахівця у галузі права на здійснення захисту інтересів позивача у суді відсутні, а витрата робочого часу є підставою для розрахунку компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006.
Таким чином суд першої інстанції без підтвердження факту відповідності заявленої до стягнення суми законодавчо встановленого граничного розміру витрат на правову допомогу, без належного правового обґрунтування помилково присудив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Оскільки, суд першої інстанції обставини справи встановив повно, правові норми, які регулюють відносини сторін, визначив правильно, проте при винесенні постанови у справі помилково стягнув витрати на правову допомогу, то апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2011 року.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області задовольнити частково.
Постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам' янець- Подільський Хмельницької області про перерахунок пенсії, - змінити.
Відмовити позивачу в стягненні з Державного бюджету України на його користь 500 грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 березня 2011 року залишити без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Боровицький О. А.
Сторчак В. Ю.