"25" вересня 2012 р.справа № 2а-0870/4019/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Малиш Н.І.
при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від №0000760805 від 19 травня 2011 року - задоволено повністю: визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000760805 від 19 травня 2011 року.
Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «Запоріжжяобленерго»з питання своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 30.07.2010 по 28.03.2011, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 №105/08-05/00130926.
Перевіркою зроблено висновок про порушення ВАТ «Запоріжжяобленерго»п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, Закону №2181-ІІІ, та п. 50.1 ст. 50, п. 57.1 ст.57 Податкового Кодексу України, позивачем сплачено самостійно визначені суми грошового зобов'язання поза межами граничних строків, в загальній сумі 10 290 856 грн.
Позивач, не погоджуючись з вказаними в акті перевірки порушеннями, відповідно до п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України, 06.05.2011 надав відповідачеві заперечення від 06.05.2011 № 229 юр.
Відповідач листом №3748/10/08-05 від 13.05.2011 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вказаних заперечень.
23.05.2011 позивач отримав прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0000760805 від 19.05.2011, відповідно до якого ВАТ «Запоріжжяобленерго»зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 грн. за затримку граничного строку сплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання більше 30 календарних днів.
Також, матеріалами справи встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2010 у справі № 2а-7181/10/0870 (з урахування ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2012 про виправлення описки) визнані протиправними дії СДПІ щодо розподілу коштів та зміні призначення платежів, визначених Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго»в платіжних дорученнях: №9047 від 12.07.2010 з призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 року»на суму 4 000 000 грн.; №9779 від 19.07.2010 з призначення платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 року»на суму 1 300 000 грн.; №9934 від 21.07.2010 з призначення платежу -«штрафна санкція з податку на додану вартість, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»на суму 3 271 грн.; №10097 від 22.07.2010 з призначення платежу «податок на додану вартість за червень 2010 р.»на суму 48 802 грн.; №11422 від 20.08.2010 з призначення платежу «податок на додану вартість за липень 2010 р.»на суму 1 964 235 грн.; №11886 від 30.08.2010 з призначення платежу - «штрафна санкція з податку на додану вартість, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень»на суму 128 грн. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2011 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2010 у справі №2а-7181/10/0870 залишена без змін.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі №2а-9413/10/0870 визнані протиправними дії СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі по розподілу коштів та зміні призначення платежу, визначеного ВАТ «Запоріжжяобленерго»в платіжних дорученнях: №13270 від 28.09.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за серпень 2010 року»на суму 1 870 000 грн.; №13312 від 29.09.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за серпень 2010 року»на суму 1 059 322 грн.; №14330 від 20.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року» на суму 1 500 000 грн.; №14367 від 21.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 450 000 грн.; №14412 від 22.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 1 000 000 грн.»; №14471 від 25.10.2010 з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку із проведенням уточнень на суму 2 309 грн.; №14473 від 25.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 300 000 грн.»; №14472 від 25.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень»на суму 24 003 грн.; №14630 від 26.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 1 200 000 грн.; №14780 від 27.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 1 000 000 грн.; №14781 від 27.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 3 373 845грн. 00 коп.; №14761 від 27.10.2010 з призначенням платежу - «податок на додану вартість за вересень 2010 року»на суму 950 000 грн. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 06.12.2010 у справі №2а-9413/10/0870 залишена без змін.
Відповідно до п.5.1. Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Як вбачається з матеріалів справи, в податковій декларації №3212 від 20 липня 2010 року з податку на додану вартість за червень 2010 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 5 348 802 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
Згідно п.п.5.3.1. Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Як було визначено судом першої інстанції, зазначена сума була перерахована позивачем до бюджету у встановлені Законом № 2181 строки наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення № 9047 від 12 липня 2010 з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 року»на суму 4 000 000 грн.; платіжне доручення № 9779 від 19 липня 2010 року з призначенням платежу - «авансовий платіж по податку на додану вартість за червень 2010 року»на суму 1 300 000 грн.; платіжне доручення № 10097 від 22 липня 2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за червень 2010 року»на суму 48 802 грн.
Таким чином, позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за червень 2010 року (по строку сплати до 30.07.2010).
В податковій декларації від 20 серпня 2010 року з податку на додану вартість за липень 2010 року позивач, по рядку 27 декларації, задекларував суму 1 964 235 грн., яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду.
Зазначена сума була перерахована позивачем до бюджету платіжним дорученням №11422 від 20 серпня 2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість за липень 2010 р.»на суму 1 964 235 грн.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконав свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за липень 2010 року (по строку сплати до 30 серпня 2010 року).
Відповідно до п.17.2. Закону № 2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
30 серпня 2010 року позивачем були надані відповідачеві одинадцять «Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок»на загальну суму 2 578 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались позивачем за різні податкові періоди (місяці) 2009-2010 p.p.
В зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками»самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки від 26.04.2011, «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем до податкового органу 30.08.2010 (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), у позивача взагалі не виникли податкові зобов'язання перед бюджетом.
Штрафні санкції, відповідно до п.17.2. Закону № 2181, були сплачені позивачем до бюджету за уточнюючими розрахунками від 30.08.2010 платіжним дорученням №11886 від 30.08.2010 на суму 128 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».
Як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за «Уточнюючими розрахунками»від 30.08.2010 на загальну суму 2 578 грн. позивач здійснював наступним чином: платіжним дорученням №4327 від 24 березня 2011 року на суму 1 150 000 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.».
Отже, платіжне доручення №4327 від 24 березня 2011 року не має жодного відношення до зазначених «Уточнюючих розрахунків».
26 жовтня 2010 року позивачем були надані відповідачеві двадцять три «Уточнюючих розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок»на загальну суму 45 919 грн., якими виправлялись помилки в податкових деклараціях з ПДВ, які подавались Позивачем за різні податкові періоди (місяці) 2008-2010 p.p.
В зв'язку з виправленням «Уточнюючими розрахунками»самостійно виявлених помилок в деклараціях за вказані податкові періоди, а також враховуючи зміст всіх, а не лише зазначених в акті перевірки від 26 квітня 2011 року «Уточнюючих розрахунків», які були надані позивачем до податкового органу 26 жовтня 2010 року (тобто і тих, відповідно до яких суми, які підлягали сплаті до бюджету, були зменшені), у позивача виникли податкові зобов'язання перед бюджетом в сумі 24 003 грн.
Зазначена сума була сплачена позивачем до бюджету платіжним дорученням №14472 від 25 жовтня 2010 року з призначенням платежу - «податок на додану вартість, перерахований у зв'язку із проведенням уточнень».
Штрафні санкції, відповідно до п.17.2. Закону №2181-ІІІ, були сплачені позивачем до бюджету за уточнюючими розрахунками від 26 жовтня 2010 року платіжним дорученням № 14471 від 25 жовтня 2010 року на суму 2 309 грн. з призначенням платежу - «штрафна санкція з ПДВ, нарахована самостійно у зв'язку з проведенням уточнень».
Проте, як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач вважає, що сплату податкових зобов'язань за «Уточнюючими розрахунками» від 26.10.2010 р. на загальну суму 45 919 грн. позивач здійснював наступним чином: платіжним дорученням № 4409 від 28.03.2011 на суму 1 980 000 грн. (в частині), в якому позивачем було вказано призначення платежу - «податок на додану вартість за лютий 2011 р.».
Таким чином, платіжне доручення №4409 від 28.03.2011 не має жодного відношення до зазначених «Уточнюючих розрахунків».
Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач фактично змінив призначення платежів, які були самостійно визначені позивачем у платіжних дорученнях під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум поточних податкових зобов'язань з ПДВ за червень, липень та серпень 2010 року (самостійно визначених позивачем у відповідних податкових деклараціях).
На підставі аналізу встановлених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов протиправного висновку про несвоєчасність сплати позивачем поточних податкових зобов'язань з ПДВ, не звертаючи при цьому уваги на фактичні обставини, які є беззаперечним підтвердженням того, що позивач у повному обсязі та у встановлені законом строки виконує свої зобов'язання щодо розрахунків з бюджетом по ПДВ за відповідні податкові періоди.
Відповідно до п.п.1.3 ст.1 Закону №2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Законом №2181-ІІІ визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 1.1 статті 7 Закону №2181 ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин суд першої інстанції приходить до вірного висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, оскільки у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків у платіжних доручення під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу або податкових зобов'язань за інший податковий період.
Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000760805 від 19 травня 2011 року прийняте Спеціалізованою Державною податковоїю інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби не є правомірним, тому підлягає скасуванню.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, суд вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Н.І. Малиш