Справа № 2-а-2237/11/0212 Головуючий у 1-й інстанції: Зайцев А.Ю.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
14 лютого 2013 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Драчук Т. О.
судді: Боровицький О. А. Гонтарук В. М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці на постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці про перерахунок пенсії,
В березні 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як дитині війни.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача як інваліду ІІІ групи захворювання якого пов'язано із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протиправними; зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату різниці в пенсії позивача, як інваліду ІІІ-ї групи, захворювання якого пов"язано з виконанням службових обов"язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49,50,54,67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"в розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю громадян у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 14.09.2010 року, а також здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та виплачувати пенсію щомісячно. Постанову суду допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на його думку, судове рішення.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 49, 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами ІІІ-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Згідно до частини 4 статті 54 вищевказаного Закону, встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІІ-ї групи, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії передбачений ч.4 ст.54 цього Закону, а також розмір додатковї пенсії за шкоду заподіяну здоров"ю особам віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Всупереч статтей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено статтями 50, 54, 67 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці, -залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Вінниці від 06 квітня 2011 року, -без змін.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Боровицький О. А.
Гонтарук В. М.