"02" жовтня 2012 р.справа № 2а-9322/10/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єділія" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001271700/0, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єділія" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задоволено частково: визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0001271700/0 від 18 червня 2010 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 23 175,00 грн. (основний платіж -7 725,00 грн., штрафні санкції -15 450,00 грн.). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту від 08 червня 2010 року № 5057/23-1/35740432 планової виїзної перевірки ТОВ "Єділія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26 лютого 2008 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 26 лютого 2008 року по 31 березня 2010, п.п. 3.5.3 -перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, на підставі наданих первинних документів встановлено факт внесення нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Єділія" засновником підприємства ОСОБА_1 на загальну суму 51500 грн., що підтверджено актом від 21.02.2008 прийому-передачі майна до статутного фонду ТОВ "Єділія", а також статутними документами підприємства. При цьому, при внесенні засновником -фізичною особою до статутного фонду власного майна в обмін, як вказано в акті, на корпоративні права, залишились неоподатковуваними доходи фізичної особи, отримані у вигляді корпоративних прав в сумі 51500,00 грн.
Вказаний висновок у акті обґрунтований посиланнями на вимоги ст.ст. 1, 8, 12, 17, 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами".
На підставі акту перевірки від 08 червня 2010 року № 5057/23-1/35740432, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001271700/0 від 18 червня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 23 175,00 грн. (основний платіж -7 725,00 грн., штрафні санкції -15 450,00 грн.).
Згідно до пп. 8.4.11. п. 8.4 ст. 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. При цьому до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.
Відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 цього Закону, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що внесок фізичної особи в статутний фонд товариства є придбанням такою фізичною особою права власності на частину статутного фонду товариства, у розмірі його внеску. Інвестування шляхом здійснення внеску в статутний фонд товариства не передбачає переходу права власності на майно цієї фізичної особи іншим особам, тому що учасник (засновник) набуває право власності на це майно у статутному фонді. Тобто, таке інвестування не передбачає переходу права власності на майно від фізичної особи - засновника іншій особі.
Безпосередньо сам вклад (внесок) не може бути основним фондом, оскільки відповідно до пп. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до основних фондів відносяться матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.
Частиною другою ст. 167 Господарського кодексу України встановлено, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Враховуюче те, що корпоративні права не є товаром в розумінні діючого законодавства, такі права не можуть бути об'єктом договору міни (бартеру).
Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність діючому законодавству оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтованість позовних вимог позивача.
З аналізу встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Єділія" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0001271700/0 підлягає задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко