ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-57/18410-2012 12.02.13
За позовом Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"
до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"
про стягнення 168145,03 грн.
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Пегза К.К. (Дов.)
У судовому засіданні 12.02.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Горлівськтепломережа" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 168145,03 грн. заборгованості за Договором поставки теплової енергії №316 від 13.10.2011р.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором на поставку теплової енергії №316 від 13.10.2011р. щодо оплати за постачання теплової енергії, у зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 168145,03 грн. заборгованості, з яких: 87559,20 грн. - основного боргу, 79225,08 грн. - пені, 1360,75 грн. - 3% річних, а також 3362,90 грн. - судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-57/18410-2012 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2013р.
25.01.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" надійшли документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.
29.01.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" надійшли пояснення по справі.
29.01.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив. Мотивуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що відповідачем невірно нараховано пеню у розмірі 79225,08 грн., оскільки за розрахунком відповідача розмір пені, що підлягає стягненню складає 6306,52 грн. Крім того, відповідачем вказано про необхідність застосування ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо вимоги про стягнення пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2013 р. відкладено розгляд справи № 5011-57/18410-2012 на 12.02.2013р.
Представник позивача в судове засідання12.02.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.02.2013р. надав суду пояснення щодо заперечень викладених у відзиві на позов.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд
Між позивачем та відповідачем укладено договір №316 від 13.10.2011р. (надалі - Договір) поставки теплової енергії, згідно з п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати споживачу (відповідачу) теплову енергію , згідно з додатками № 1,2 загальною площею 651,00м2 , а споживач зобов'язується сплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами у строки, передбачені договором.
Відповідно до додатку №1 до Договору № 316 від 13.10.2011р. позивач - ПАТ "Горлівськтепломережа" забезпечує тепловою енергією наступні об'єкти: 1) адміністративну будівлю, розташовану за адресою: м. Горлівка, вул.Петровського, 3а.; 2) гуртожиток, розташований за адресою :м. Горлівка, вул. Остапенко,6
Згідно з п. 1.6. Договору, виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджується актами включення опалення, підписаними позивачем та відповідачем, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального періоду, а для приміщення, вбудованого у житловий будинок №6 по вул. Остапенко - актами включення опалення житлового будинку №6 по вул. Остапенко, в якому розташоване нежитлове приміщення відповідача, підписані позивачем і підприємством на утриманні якого знаходиться вказаний житловий будинок, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального періоду.
В підтвердження надання теплової енергії відповідачу, позивачем до позовної заяви додано акти включення опалення від 15.10.2011р. та від 17.10.2011р.: адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Горлівка, вул. Петровського, 3а, підписаний представниками позивача та відповідача та гуртожитку, розташованого за адресою :м. Горлівка, вул. Остапенко,6, від 15.10.2011р., підписаний представниками позивача і підприємством на утриманні якого знаходиться вказаний житловий будинок.
Відповідач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами, у разі зміни тарифів (системи оплати) сторони автоматично вводять зміни у розрахунки за послуги з теплопостачання з моменту введення змін у дію (п.6.2. Договору).
Відповідно до п. 6.4. Договору оплату за теплову енергію відповідач здійснює до початку розрахункового місяця, згідно платіжної вимозі - дорученню, виставленій позивачем, протягом 10 днів з моменту його отримання.
Пунктом п. 6.5. Договору визначено, що платіжна вимога-доручення вважається пред'явленою відповідачу з моменту вручення відповідачу, його керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру, відповідальному за діловодство Споживача. У разі неможливості вручення особисто - з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною в договорі, з урахуванням строку поштового пробігу.
Позивачем зазначено, що платіжні вимоги-доручення направлялись відповідачу на дві адреси, а саме: за адресою, вказано у статуті: м. Київ, вул. Паньківська, 5 та за юридичною адресою відокремленого структурного підрозділу відповідача : м.Харків, вул. Калініна, 89.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що в період з листопада 2011р. по квітень 2012р. відповідач повинен сплачувати теплову енергію, отриману на опалення адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Горлівка, вул. Петровського, буд. 3а за встановленим тарифом 20,02 грн. за 1 м2, з 10.12.2011р. - за тарифом 28,63 грн. за 1 м2 протягом опалювального періоду, (лист №08/1012 від 15.12.2011р. з реєстром рекомендованим кореспонденції додається.). За розрахунком позивача відповідач повинен був сплатити за теплову енергію, отриману на опалення адміністративної будівлі, суму 79225,08 грн., за вказаний період. В період з листопада 2011р. по вересень 2012р., відповідач повинен сплачувати теплову енергію, отриману на опалення гуртожитку, розташованого за адресою: м. Горлівка, вул. Остапенка, 6 за тарифом 3,98 грн. за 1 м2. За вказаний період відповідач повинен був сплатити за теплову енергію, отриману на опалення гуртожитку, суму 8334,12 грн.
В матеріалах справи також наявні акти технічного обстеження системи теплопостачання від 03.10.2011р. (додатки №2 до Договору) кожного об'єкту, а саме: адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Горлівка, вул. Петровського, 3а та гуртожитку, розташованого за адресою :м. Горлівка, вул. Остапенко, 6.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за постачання теплової енергії, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в період з листопада 2011 року по вересень 2012 року в розмірі 87559,20 грн.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 87559,20 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 79225,08 грн. - пені, 1360,75 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Проаналізувавши положення Договору поставки теплової енергії №316 від 13.10.2011р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.
Згідно наданого позивачем розрахунку, що проведений відповідно до умов договору підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду з листопада 2011 року по вересень 2012 року за Договором поставки теплової енергії №316 від 13.10.2011р. на загальну суму 87559,20 грн., а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк, оплату за спожиту теплову енергію не здійснив.
Згідно з розрахунку позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за Договором поставки теплової енергії №316 від 13.10.2011р.станом на 14.12.2012р. складає 87559,20 грн.
Відповідач під час розгляду справи вимог позивача не спростував, доказів оплати заборгованості за Договором поставки теплової енергії №316 від 13.10.2011р. не надав.
Оскільки, факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 87559,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а відповідачем в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовані та не доведено суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 87599,20 грн. підлягає задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 79225,08 грн. - пені, 1360,75 грн. - 3% річних.
Відповідно до п.8.3. Договору, за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу.
Згідно розрахунку позивача, вбачається, що за період з 05.06.2012р. по 13.12.2012р. відповідачу нарахована пеня у сумі 79225,08 грн.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем невірно нараховано пеню у розмірі 79225,08 грн., оскільки за розрахунком відповідача розмір пеня, що підлягає стягненню складає 6306,52 грн. Крім того, відповідачем вказано на необхідність застосування ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо вимоги про стягнення пені.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, беручи до уваги п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" здійснив перерахунок пені та встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 6306,52 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що зменшення пені у відповідності до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України є правом суду в залежності від співвідношення розміру пені та збитків. Однак, враховуючи те, що розмір пені, який як встановлено судом підлягає стягненню з відповідача складає 6306,52 грн., то суд вважає, що відсутні підстави для зменшення пені у відповідності до ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
За розрахунком позивача, розмір 3% річних за весь час прострочення (з 05.06.2012р. по 13.12.2012р.) складає 1360,75 грн. Суд, здійснивши перерахунок 3% річних встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1360,75 грн.
Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5, код ЄДРПОУ 01386326, р/р 260000057255 в Київській регіональній дирекції "Райфайзен Банк Аваль" МФО 322904, або будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 13, код ЄДРПОУ 03337007, пр 26005414020000 ПАТ "ПроФінБанк" м. Донецьк, МФО 334594,) 87559 (вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. заборгованості, 6306 (шість тисяч триста шість) грн. 52 коп. - пені, 1360 (одну тисячу триста шістдесят) грн. 75 коп. - 3% річних, а також 1902 (одну тисячу дев'ятсот дві) грн. 73 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 18.02.2013р.
Суддя О.В. Гулевець