14.02.2013Справа №5002-27/ 4669-2012
За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», м. Дніпропетровськ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Гайфуліна Марата Габдрашитовича, м. Керч, Автономна Республіка Крим
про стягнення 40 209,13 грн
Суддя Янюк О.С.
Представники:
від позивача - Подпльота О.В. (довіреність від 13.07.2012 № 2154-О);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: 21.12.2012 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач, ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гайфуліна Марата Габдрашитовича (далі - відповідач, ФОП Гайфулін М.Г.) заборгованості за кредитним договором від 08.07.2006 у розмірі 40 209,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір. Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 525-527, 530, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 9 998,86 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 18 561,28 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 11 648,99 грн.
Ухвалою суду від 24.12.2012 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався та у судових засіданнях оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 14.02.2013.
Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлено суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 51, 74).
До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.
Під час судового засідання представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях (а.с.76-77).
На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
28.07.2006 між ПАТ КБ «Приватбанк» (Банк) та ФОП Гайфуліним М.Г. (Клієнт) укладений договір банківського рахунку № Si1LMZ (далі - Договір, а.с. 28-31), відповідно до п. 1.1 якого Банк відкриває Клієнту поточний (поточні) рахунки у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору. Цей Договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства (п. 6.1 Договору).
Згідно розділу 7 зазначеного Договору останній був укладений з відповідними додатками до нього.
Так, відповідно до п. 1.1 додатку 7 від 08.07.2006 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» (далі - Додаток, а.с. 86-88) Банк, за наявності вільних грошових ресурсів, зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтового кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів, здійснених довіреними особами Клієнта з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку Клієнта № 26058054905114, відкритому в Банку, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, встановленого відповідно до п. 1.3 цього Додатку, шляхом дебетування картрахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Так, на момент підписання Додатку ліміт складає 10 000,00 грн.
Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, дебіторської заборгованості, сплати відсотків та винагороди в обговорені цим Додатком терміни (п. 1.2 Додатку).
Овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, встановлених згідно п. 1.3 Додатку, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів (п. 1.4 Додатку).
Відповідно до п. 1.5 Додатку Клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно з пп. 3.1, 3.2, 3.3 цього Додатку.
Із змісту виписки по особовому рахунку ФОП Гайфуліна М.Г. (а.с. 64-68) убачається, що позивач виконав свої зобов'язання, встановлені Додатком, тоді як відповідачем свій обов'язок в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом виконано не було. У зв'язку з чим, 08.10.2012 за вих. № 80220SIK0O796 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погашення існуючої заборгованості (а.с. 44-45). Проте, відповідач жодним чином на претензію не відреагував, у добровільному порядку заборгованість не сплатив. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. На підставі викладених обставин позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України; ч. 1 ст. 175 ГК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір із Додатком за своєю правовою природою в сукупності є кредитним договором, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов'язання в частині надання овердрафтового кредиту у межах ліміту, встановленого Додатком, проте відповідач суму кредиту не повернув та доказів протилежного суду не надав, у зв'язку з чим вимога ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості у розмірі 9 998,86 грн є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом суд зазначає наступне.
Так, у пп. 3.1-3.3 Додатку визначено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку Клієнта після закриття банківського дня Клієнт сплачує відсотки виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього Додатку. Так, у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим Додатком, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу «16-30 днів» від суми залишку непогашеної заборгованості. Відсотки, не сплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Із змісту розділу 4 Додатку вбачається, що процента ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку за кредитом і визначається у наступному вигляді. Так, за користування кредитом протягом 1-3 днів визначена процентна ставка у розмірі 24,5, протягом 4-7 днів - 25,5, протягом 8-15 днів - 29,5, протягом 16-30 днів - 31,5.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається (а.с. 61-63), що заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 09.01.2009 по 21.01.2009 становить 112,15 грн, а з 22.01.2009 по 12.10.2012 становить 18 449,13 грн, всього - 18 561,28 грн. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Ураховуючи викладене, з огляду на те, що сплата процентів за користування кредитом є одним із основних обов'язків відповідача, належне виконання яких вимагається Додатком і законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 18 561,28 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що в установлені Додатком строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, тобто є таким, що порушив (прострочив виконання) зобов'язання.
У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Так, п. 5.1 Додатку встановлено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань: зі сплати відсотків за користування кредитом передбачених п.п. 1.5, 1.9, 1.12, 3.1, 3.2, 3.3 цього Додатку; термінів повернення кредиту й інших витрат, передбачених п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.6-1.9, 1.12.2, 1.12.4 цього Додатку, винагороди, передбачені п.п. 1.10, 3.4-3.6 цього Додатку Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Вищевказане положення Додатку відповідає приписам ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яка передбачає, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Між тим, сторонами змінено загальне правило щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців, оскільки п. 5.3 Додатку передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених його п.п. 5.1, 5.2, здійснюється протягом 3-х років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом. Отже, нарахування пені, понад загальний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, у даному випадку є обґрунтованим.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 61-63, 76-77) пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 11 648,99 грн. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було. Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені у зазначеному розмірі є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гайфуліна Марата Габдрашитовича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 40 209,13 грн (сорок тисяч двісті дев'ять грн 13 коп), у т.ч. 9 998,86 грн заборгованості за кредитом, 18 561,28 грн заборгованості по процентам, 11 648,99 грн пені.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гайфуліна Марата Габдрашитовича на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складене 19.02.2013.
Суддя О.С. Янюк