Справа: № 2а-9018/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
07 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову ДВС України від 12.06.2012р. ВП №33028527 про відмову у відкритті виконавчого провадження; зобов'язано ДВС України розглянути заяву ОСОБА_2 №1кл від 29.05.2012р. про відкриття виконавчого провадження. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 7, 20 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на позивач 29 травня 2012 року звернулась до ДВС України із заявою №1кл про прийняття до примусового виконання виконавчого документа №2а-7912/11/2670 від 15 червня 2011 року та про відкриття провадження.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову від 12 червня 2012 року ВП №33028527 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийняті до провадження виконавчого документа) на підставі п.6 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12 червня 2012 року ВП №33028527.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 N 606-XIV (Далі -Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону № 606 визначено виконавчі документи, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону № 606 підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;.
Згідно п. 1 ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Стаття 18 Закону № 606 встановлює вимоги, яким повинен відповідати виконавчий документ, відповідно до ч. 1 цієї статті, - у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Згідно п.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», виходив з того, що існують обставини, передбачені законом, які виключають здійснення виконавчого провадження, а саме: в пред'явленому до виконання виконавчому документі не зазначено місцезнаходження стягувача та боржників, та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дане обґрунтування не є тією обставиною, що позбавляє державного виконавця здійснити виконавче провадження.
Так, відповідач дійшов невірного висновку, що у виконавчому документі, а саме в ухвалі у адміністративній справі необхідно вказувати адресу стягувача, боржника та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначена ухвала суду винесена на підставі вимог КАС України, які не передбачають зазначення стягувача, боржника та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виключні вимоги по змісту ухвали в адміністративній справі зазначені в ст. 165 КАС України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвала суду набрала законної сили.
У відповідності до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
До того ж, державному виконавцю ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» надано право у випадку незрозумілості резолютивної частини рішення, викладеної у виконавчому документі, звернутись до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Таким чином, відповідачем без поважних причин не вчинено жодних дій, направлених на виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2013.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Кузьменко В. В.