Справа: № 2а-13388/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
07 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дії протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0008952202 від 14.09.2012, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Пілснер Україна» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Юрконсгруп» за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №694/22-2/25396329 від 07.09.2012 року.
Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ДП «Пілснер Україна» положень п. 185.1. ст.185, п. 188.1. ст. 188, п.198.1, 198.2, 198.3., 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України , п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість всього у сумі 1 039 106 грн., в тому числі за липень 2011 року на суму 381569 гри., за серпень 2011 року на суму 416948 грн., за вересень 2011 року на суму 240589 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва як підставу для проведення перевірки зазначається п. п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, а саме виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, однією із обставин, яка передує проведенню перевірки, є письмовий запит податкової служби. Відсутність належного реагування особи, якій він направлений, на протязі десяти робочих днів є підставою для проведення перевірки.
Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що письмовий запит ДПІ у Печерському районі м. Києва про надання пояснень та документів товариством щодо предмету зазначеної вище перевірки, надходив на адресу ДП «Пілснер Україна».
Судом першої інстанції встановлено, що запит від 10.02.2012 року, на який посилається податковий орган, складений з метою отримання інформації щодо інших контрагентів позивача, був прийнятий та застосований під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, на підставі якої складений акт №128/2202/25396329 від 06.04.2012 року.
З наведеного колегія суддів, як і суд першої інстанції, вбачає, що відповідач застосував зазначений запит двічі, а саме: під час проведення документальної позапланової перевірки 06.04.2012 року, яка оформлена актом №128/2202/25396329, а також під час проведення невиїзної документальної перевірки, яка оформлена актом №694/22-2/25396329 від 07.09.2012 року.
Тобто, у ДПІ у Печерському районі м. Києва відсутні передбачені у ст.ст. 78, 79 ПК України необхідні підстави і умови, з наявністю яких законодавець пов'язує проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового спишу платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.
Як свідчать матеріали справи, між ДП «Пілснер Україна» та ТОВ «Юрконсгруп» укладено договір поставки №30/11 від 30.11.2011 року про виконання робіт по стимулюванню реалізації продукції і співпраці реалізації продукції третім особам.
Згідно умов цього договору, під товаром/продукції слід розуміти асортимент, що реалізується замовником на території України (пиво, соки, чаї, безалкогольні напої). Замовник бере на себе зобов'язання щодо розрахунку з виконавцем відповідно до договору.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії актів виконаних робіт. Також, ТОВ «Юрконсгруп» виписало позивачу податкові накладні.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за період перевірки липень, серпень, вересень 2011 року та відображені в Додатках № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за відповідні податкові періоди.
У зв'язку з неможливістю оплати позивачем вартості послуг ТОВ «Юрконсгруп» шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, ДП «Пілснер Україна»та ТОВ «Юрконсгруп» дійшли згоди щодо оформлення заборгованості шляхом емісії векселів на користь ТОВ «Юрконсгруп».
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.
В акті перевірки податкового органу не має відомостей про відсутність або порушення оформлення податкових накладних.
Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.
Так, податковий кредит позивачем сформований вірно, на підставі п.198.2, п. 198.6 ПК України, положення яких надавало позивачу право формувати кредит з дати списання коштів з банківського рахунку або дати отримання ним товарів та послуг, при підтверджені здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними, іншими наявними документами, передбаченими п. 201.11 ПК України.
Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проводив належний фінансовий облік господарських операцій, з подачею відповідної звітності, а його первинні документи відповідають вимогам, передбачених ст. 9 зазначеного вище Закону, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначених контрагентів або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2013.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Кузьменко В. В.