Справа: № 2а/2570/3609/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М Суддя-доповідач: Шурко О.І.
07 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, винести окрему ухвалу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо порушення присяги судді суддею під час судового провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту позовної заяви чітко вбачається, що предметом даного спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду скарг позивача, поданих ним в порядку ст. 400 КПК України, та зобов'язання відповідача повернутися до розгляду даних скарг. Фактично скарги позивача стосуються питань оскарження постанови від 18.11.2011 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами вироку Кривоозерського районного суду від 19.02.1996 року.
Проведення таких дій та їх порядок регулюються нормами КПК України, тому всі скарги з приводу протиправності вищезгаданих дій повинні розглядатися виключно в порядку КПК України.
Колегія суддів звертає увагу апелянтів на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 КАС України, згідно яких, компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: …; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; … .
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 8, ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 64 Конституції України кожному гарантується судовий захист прав і свобод, у тому числі право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положення ч. 2 ст. 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (частина друга статті 22 Конституції України). Аналіз положень ст.ст. 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституції і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв'язку з положеннями ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо зокрема громадянин України, вважає, що його права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
Конституція України, закріпивши право людини і громадянина на судовий захист своїх прав і свобод, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п.14 ч. 1 ст. 92 Конституції України судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначається виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
Дані правовідносини виникли під час дії Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 (який втратив з 20 листопада 2012 року втратив чинність на підставі Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 р.).
Відповідно до ст. 1 Кримінально-процесуального кодексу України його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.
Таким чином, кримінальне судочинство це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 4008 Кримінально-процесуального кодексу України, заяви про перегляд справи заінтересовані особи, підприємства, установи, організації і посадові особи подають прокуророві. З метою перевірки заяви прокурор вправі витребувати справу із суду.
Так, даний спір за характером спірних правовідносин не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки витікає з процесуальної діяльності осіб, яка врегульована кримінальним судочинством.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно враховано підвідомчість спору, а тому є вірним висновок про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2013.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Кузьменко В. В.