Справа: № 2а-16410/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
07 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М.,
при секретарі Киричуку Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання порушення строків надсилання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та право на вчасне отримання протиправними, зобов'язати вчинити дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Державної виконавчої служби України 01.11.2012 надіслано виконавчий лист від 24.09.2012 р. по справі №2а-3429/12/267 разом з заявою про його прийняття, які були отримані адресатом 06.11.2012 року.
Безпосередньо Державний виконавець отримав зазначені документи 21.11.2012 року, після чого прийняв постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Останній документ отриманий позивачем 30.11.2012 року.
Керуючись нормами Закону України «Про виконавче провадження» 21.11.2012 р. державним виконавцем прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Копію постанови разом з виконавчим документом направлено заявникові та отримано позивачем 30.11.2012 р.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень здійснюється, згідно з частиною першою ст. 17 цього Закону, державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною першою ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 6 частини першої ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
При розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2012 р. щодо виконавчого листа від 24.09.2012 р. по справі 2а-3429/12/2670, державним виконавцем встановлено, що виконавчий лист не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження», що не було спростовано позивачем.
Згідно з вимогами частини третьої ст. 26 цього Закону, у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Як вбачається зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 21.11.2012 р., пунктами 2 та 3 надано позивачу роз'яснення щодо порядку та термінів оскарження даної постанови.
Вищевикладене повністю спростовує доводи апелянта а рішення суду першої інстанції є такими, що відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2013.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М
Кузьменко В. В.