Справа № 2507/3321/2012 Провадження № 22-ц/795/605/2013 Головуючий у I інстанції - Головченко М. М. Доповідач - Шитченко Н. В.
Категорія - цивільна
13 лютого 2013 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів: Смаглюк Р.І., Висоцької Н.В.,
при секретарі Зіньковець О.О.,
за участю представника апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ічнянського районного суду від 15 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
Рішенням Ічнянського районного суду від 15 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що стороною позивача не надано конкретних доказів, які б свідчили про навмисне небажання та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Апелянт посилається на хибне визначення судом мети подання нею позову, а саме, отримання соціальної допомоги і утримання малолітнього онука за рахунок держави.
Крім того, судом, в порушення процесуальних норм, не прийнято визнання позову відповідачем. На думку апелянта, судом помилково взятий до уваги висновок органу опіки і піклування виконкому Южненської сільської ради, який містить лише характеризуючи дані відповідача.
Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні заявлених ОСОБА_2 вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не надано конкретних доказів, які б свідчили про навмисне небажання та ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, а лише той факт, що відповідач не працює і не надає фінансової допомоги, не є підставою для позбавлення його батьківських прав. Судом також встановлено, що позивач звернулась до суду з даним позовом, переслідуючи мету отримання соціальної допомоги і утримання малолітнього онука за рахунок держави.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Мати дитини ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9).
В даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з бабусею ОСОБА_2 в її родині (а.с. 17).
За висновком органу опіки і піклування виконкому Южненської сільської ради Ічнянського району від 20 грудня 2012 року, № 240, на території якої в даний час мешкає відповідач, позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина є недоцільним, оскільки спиртними напоями і наркотичними речовинами він не зловживає, громадський порядок не порушує, за місцем фактичного проживання характеризується позитивно.
Положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, в тому числі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами. Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз'яснено, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших незалежних від неї причин.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання позивачем належних доказів на підтвердження свідомого нехтування ОСОБА_3 своїми обов'язками відносно дитини або ухилення від її виховання та відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав і встановлення над малолітнім ОСОБА_4 опіки, враховуючи, що такий засіб впливу на особу, що не виконує батьківських обов'язків, є крайнім. Неможливість матеріального утримання дитини законодавчо не визначена, як окрема підстава для позбавлення батьківських прав відносно дитини.
Посилання апелянта на хибне припущення суду щодо її корисливої мети звернення з позовом до суду спростовуються поясненнями представників органу опіки та піклування Южненської сільської ради та Ічнянської районної державної адміністрації під час розгляду справи в суді першої інстанції, з яких вбачається, що ОСОБА_2 переслідує мету отримання соціальної допомоги за рахунок держави, в зв'язку з чим представники вказаних третіх осіб заперечували проти задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не прийнято визнання позову відповідачем також не заслуговують на увагу апеляційного суду. Частиною 4 ст. 174 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд першої інстанції, не приймаючи визнання відповідачем позову, врахував той факт, що заяву про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 писав під диктовку працівників Берестовецької сільської ради Борзнянського району, отже сумнівність добровільного визнання ним позовних вимог є очевидною.
Не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення твердження апелянта про помилкове прийняття судом до уваги висновку органу опіки і піклування виконкому Южненської сільської ради, оскільки відповідач зареєстрований та проживає саме на території зазначеної сільської ради, і відомості, викладені в даному висновку, узгоджуються з зібраними по справі доказами.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду від 15 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: