Справа № Провадження №22-ц-6584/12 22-ц/780/245/13 Головуючий у І інстанції ЧерновД.Є.
Категорія29Доповідач у 2 інстанціїГолуб С.А.
18.02.2013
Іменем України
13 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Приходька К.П.
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.
при секретарі Бутенко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» Відокремлений підрозділ Київська дистанція колії про перерахунок відшкодування внаслідок ушкодження здоров'я, витрат на сторонній догляд, збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру заробітної плати, стягнення витрат на санаторно-курортне та медичне лікування, моральної шкоди, -
15 червня 2012 року позивач пред»явив в суді названий позов, посилаючись на те, що 29.06.1981 р. внаслідок його травмування джерелом підвищеної небезпеки, який належав відповідачу, йому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого ампутована права верхня кінцівка.
Висновком СМС №107/к від 05.04.1982 р. була встановлена втрата позивачем 100% професійної працездатності та 75% загальної працездатності, визнаний таким, що потребує стороннього догляду 50%.
Заключенням ВТЕК №1087 з 05.10.1981р. позивач визнаний інвалідом II групи і йому була призначена пенсія по інвалідності в сумі 90 крб. 47 коп.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 28.05.1982р. з відповідача на його користь стягнуто шкоду заподіяну каліцтвом в сумі 18,49 крб. та по 20 крб. на сторонній догляд, а всього 38,49 крб. з 05.10.1981 по 01.11.1982р.
Періодично йому у зв»язку із збільшенням середньомісячної заробітної плати та мінімальної заробітної плати відповідач здійснював перерахунок виплат. Останній раз перерахунок здійснювався 01.09.2000 р. Саме цей розмір - 394,28 грн. і нараховується по сьогоднішній день, без перерахувань .
В період з 01.01.2010 року по 01.05.2011 року відповідач не здійснював нарахування та не виплачував відшкодування йому взагалі, а з 01.05.2011 р. виплату відрахувань було відновлено.
Зазначає, що негативні непоправні наслідки тяжкого рівня каліцтва (ампутація правої руки) у віці 38 років призвели до зміни нормального звичайного укладу життя, до залежності від необхідності стороннього догляду, якого потребує і на даний час, до втрати можливості працювати за професією, до погіршення майнового стану сім'ї при наявності двох неповнолітніх дітей (1970 та 1977 року народження), до психологічних та душевних переживань пов'язаних з цими обставинами, постійного безуспішного лікування у лікарів неврологічного профілю. Крім того душевні страждання від нестерпного фізичного болю, що спричиняє стійкий фантомний синдром, який не дає можливості протезувати руку, і нормально працювати на ті 25% загальної працездатності що залишилась. Душевні, фізичні і психологічні страждання протягом 31 року негативно впливають на загальний стан здоров'я, який погіршується.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідача не донараховану та не виплачену суму у відшкодування ушкодження здоров»я та 50% допомоги по догляду, що підлягають перерахуванню за період з 15.06.2009 р. по 15.06.2012 р. у розмірі 15658,69 грн.;
збільшити розмір виплат на його користь на відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров»я у зв»язку із підвищенням вартості життя та збільшення розміру мінімальної заробітної плати та виплат на сторонній 50% догляд з 15.06.2012 р.;
зобов»язати відповідача щомісячно, починаючи з 15.06.2012 року нараховувати та сплачувати позивачу збільшення розміру відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров»я та виплат на сторонній 50% догляд за рішенням Ірпінського міського суду від 28.05.1982 р. у зв»язку із підвищенням вартості життя та збільшенням розміру мінімальної заробітної плати ( з врахуванням сум виплачених раніше в період червень-жовтень 2012 р);
зобов»язати відповідача проводити відповідні перерахунки згідно ст.. 1208 ЦК України при кожному наступному збільшенні розміру мінімальної заробітної плати та підвищення вартості життя;
стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100000 грн.;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на санаторно-курортне лікування та медичне лікування наслідків ушкодження здоров»я у нейрохірурга та невропатолога, в тому числі витрат на придбання медикаментів у розмірі 368, 98 грн.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2012 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Державне територіальне галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» Відокремлений підрозділ Київська дистанція колії збільшити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, розмір відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров'я з 15.06.2012 р.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Апелянт просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та представників сторін, дослідивши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.06.1981р. належний відповідачу «гайкозакручувач», що є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням працівників відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які допустили порушення правил експлуатації даної техніки, скоїв наїзд на позивача на території станції Київ-товарний, коли він ішов по дорозі на роботу в Управління механізації «Південзахідтрансбуд», заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого ампутована права верхня кінцівка. Висновком СМЕ №107/к від 05.04.1982р. була встановлена втрата ним 100% професійної працездатності та 75% загальної працездатності. Позивач визнаний таким, що потребує стороннього догляду 50% (а.с.23-24). Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 23.12.1981р. працівники відповідача, які допустили на нього наїзд визнані винними за ст. 77 ч. 1 КК України. Висновком ВТЕК №1087 з 05.10.1981р. позивач визнаний інвалідом II групи і йому була призначена пенсія по інвалідності в сумі 90 крб. 47 коп.
Рішенням Ірпінського народного суду Київської області від 28.05.1982р. з відповідача на користь Позивача стягнуто шкоду заподіяну каліцтвом в сумі 18,49 крб. та по 20 крб. на сторонній догляд, а всього 38,49 крб. з 05.10.1981 р. по 01.11.1982 р. При цьому суд врахував його середній заробіток до пошкодження здоров'я становив 180,95 крб., а тому при збереженні 25% загальної працездатності, він може заробити 17,50 крб. виходячи з мінімальної заробітної плати 70 крб. Крім цього, було враховано його грубу необережність, яка встановлена вироком судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 23.12.1981 р., що він йшов по залізничній колії . При наявності змішаної вини, вина відповідача визнана в розмірі 2/3, його в розмірі 1/3. Визначаючи остаточну шкоду суд відрахував розмір призначеної пенсії в сумі 90,47 крб. і до виплати призначив 18,49 крб. заподіяної шкоди здоров'ю та по 20 крб. на сторонній догляд (а.с.20-22).
Згідно довідки Управління пенсійного фонду України в м. Буча №18 від 12.03.2012 р. позивач отримував пенсію по інвалідності III групи в період з вересня 1996 р. по 12 квітня 1998 р. в сумі 42,55 грн. і за рішенням Ірпінського міського суду від 25.05.1998р. дана сума відраховувалась при нарахуванні шкоди (а.с.29). З 13 квітня 1998 р. позивач перебуває на пенсії за віком і з цього часу відпала необхідність відраховувати з суми відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я суму пенсії по інвалідності в розмірі 42,56 грн.
Відповідач виплачував позивачу відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров'я та сторонній догляд з 05.10.1981 року згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області. При цьому здійснювалися перерахунки належних витрат на підставі згаданого вище рішення суду і довідок про підвищення заробітної плати і тарифних ставок наданих Управлінням механізації «Південзахідтрансбуд», де працював позивач. Останнє підвищення було здійснене у 2000 році. Починаючи з вересня 2000 року по грудень 2009 року виплати проводилися у розмірі 394,28 грн. щомісячно . Виплата була припинена на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 25.12.2009 року. Починаючи з травня 2011 року виплати відновилися у розмірі 394,28 грн. щомісячно. Платіжні відомості в яких відображаються виплати ОСОБА_3 зберігаються за останні 3 роки, за 2008 і попередні роки відомості знищені, що підтверджується актом про знищення документів (а.с.69).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1208 ЦПК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду. Тобто, відповідач не мав повноважень та підстав для перерахунку розміру належних позивачу виплат, оскільки перерахунок розміру виплат можливий лише на підставі рішення суду. Позивач в суд з даного приводу звертався у 2009 році, однак ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.12.2009 року позов ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна-західна залізниця» Київська дистанційна колія про збільшення розміру відшкодування шкоди в зв'язку зі зміною його працездатності було залишено без розгляду (а.с.53).
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що позивачем не було надано доказів, що протиправними діями або бездіяльністю відповідача йому було заподіяно моральну шкоду та в чому така шкода полягає. Також позивачем не було надано доказів про причинно-наслідковий зв'язок фантомних болів в правій верхній кінцівці з протиправними діями чи бездіяльністю відповідача. З цих самих підстав, суд відмовив в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з Відповідача витрати на санаторно-курортне лікування та медичне лікування унаслідок ушкодження здоров'я у нейрохірурга та невропатолога, в тому числі витрат на придбання медикаментів.
Проте із такими висновками суду можна погодитись лише частково з наступних підстав.
Як правильно встановив суд першої інстанції позивачу відповідачем не виплачувалось відшкодування шкоди заподіяної ушкодженням здоров»я з 01.01.2010 року по квітень 2011 року. Як вбачається із ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2009 року була залишена без розгляду позовна заява ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об»єднання «Південно-західна залізниця» Київська дистанція колії про збільшення розміру відшкодування шкоди у зв»язку зі зміною відсотку працездатності. Тобто залишені без розгляду позовні вимоги про збільшення суми відшкодування, а не про встановлення обов»язку відшкодовувати. Таким чином будь-яких правових підстав у відповідача припиняти сплачувати відшкодування у попередньо встановленому розмірі не було, а тому ОСОБА_3 правомірно поставив питання про стягнення сум відшкодування за 16 місяців, тобто з 01.01.2010 р. по 01.05.2011 року.
Відповідно ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров»я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду.
За заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, підлягає збільшенню на підставі рішення суду.
Витрати на сторонній догляд позивачу були призначенні рішенням суду згідно з вимогами ст.455 ЦК України (в редакції 1963 року) відповідно до якої в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров»я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов»язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров»я ( посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 28.10.1986 року. (а.с.25) ОСОБА_3 потребує часткового (50%) стороннього догляду
Як роз»яснено в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» якщо у потерпілого у зв»язку з ушкодженням здоров»я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч.4 ст. 34 Закону № 1105-ХІУ. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватись висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду , на підставі ст.. 455 ЦК. При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров»я у зв»язку з виконанням трудових обов»язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
Таким чином позивач, як особа, яка втратила праву руку і потребує стороннього догляду у вигляді побутового обслуговування, має право на відшкодування за рахунок відповідача витрат на такий догляді у розмірі 25% від мінімальної заробітної плати, а не у розмірі 17,8 грн., як йому виплачувалось відповідачем.
Відповідно до ч.5 п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Таким чином. судова колегія вважає, що позивач має право вимагати перерахунку витрат на сторонній догляд за період з 15.06.2009 року по 15.06.2012 року,враховуючи ту обставину, що до суду з даним позовом він звернувся 15.06.2012 року.
При розрахунку судовою колегією враховуються розміри мінімальної заробітної плати, які були визначені Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про державний бюджет України на 2011 рік»,»Про державний бюджет України» на 2012 рік, «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-УІ.
Витрати на сторонній догляд визначаються за мінусом отриманої суми у і становлять
З 01.07.2009 р. по 01.10.2009 р.: 630 (мінімальна заробітна плата) : 4 (25% від мінімальної заробітної плати) х 3 (місяці) - 53,7 грн. (отримана сума) = 418,8 грн.
З 01.10.2009 р. по 01.11.2009р.: 650 грн. : 4 - 17,9 грн. = 144,6 грн.
З 01.11. 2009 р. по 01.01.2010 р.: 744 грн. : 4 - 17,9 грн. = 168,4 грн.
З січня 2010 року по квітень 2011 року витрати на сторонній догляд позивачу не виплачувались.
З 01.11.2010 р. по 01.04.2010 р.: 869 грн. :4 х 3 = 651,75 грн.
З 01.04.1010 р. по 01.07.2010р.: 888 грн. : 4 х 3 = 663 грн.
З 01.07.2010 р. по 01.10.2010р.: 888 грн. : 4 х 3 = 666 грн.
З 01.10.2010 р. по 01.12.2010 р.: 907 грн. : 4 = 226,75 грн.
З 01.12.2010 р. по 01.01.2011 р.: 922 грн. : 4 х 230,5 грн.
З 01.04.2011 р. по 01.05.2011р.: 960 грн. : 4 = 240 грн.
З 01.05.2011 р. по 01.10.2011р.: 960 грн. : 4 х 5- 89,5 грн. = 1191,5 грн.
З 01.10.2011р. по 01.12.2011р.:985 грн. : 4 х 2 - 35,8 грн. = 456,7 грн.
З 01.12.2011р. по 01.01.2012 р.: 1004 грн. : 4 - 17,9 грн. =233,1 грн.
З 01.01.2012р. по 01.04.2012р.: 1073 грн. :4 х 3 - 53,7 грн. = 751,05 грн.
З 01.04.2012 р. по 01.07.2012 р.: 1094 грн. : 4 х 3 - 53,7 грн. = 766,8 грн.
Всього - 7514,7 грн.
Оскільки позивачу нараховувалось відшкодування шкоди виходячи із середньої заробітної плати за займаною на час завдання шкоди посадою, то його позовні вимоги про зміну розміру відшкодування шкоди у зв»язку із збільшенням вартості життя за період з 15.06.2009 року по 15.06.2012 року також підлягають задоволенню. Але вони підлягають задоволенню не на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а на підставі ст. 1208 ЦК України з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України « Про індексацію грошових доходів населення» Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
пенсії;
стипендії;
оплата праці (грошове забезпечення);
суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.
Вказаною статтею передбачено лише індексування суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я. Оскільки позивач не був працівником відповідача, тобто їх правовідносини регулюються іншими нормативно-правовими актами, суми відшкодування, які йому виплачуються не підлягають індексації на підставі наведеного закону,
Відповідно до ч.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати, а тому відшкодування шкоди, заподіяної здоров»ю має бути проведений на підставі ч.1 ст. 1208 ЦК України.
Позивачу з 2000 року виплачувалось відшкодування у розмірі 394,28 грн., до якого входили витрати на сторонній догляд. Але індексації підлягає лише сума відшкодування, тобто 394,28 - 17, 8 грн. = 376, 48 грн.
Індекс інфляції за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2012 року розрахований на підставі даних Державної служби статистики України:
376,48 х 100,8 х 100,9 х101,1 х 100,9 х 109,1 х 104,6 х 100,2 х 100.2 х 100,3 : 100 = 2120,31 грн.
Таким чином, загальна сума стягнення становить: 6023,68 грн. + 7514,7 + 2120,31 = 15658,69 грн.
Судова колегія не може погодитись із запереченнями представника відповідача,які зводяться до того, що позивачу помилково неправильно був нарахований розмір відшкодування у 2000 році, а саме у більшому розмірі, а тому підприємство вже переплатило позивачу і ця переплата компенсує ті суми, які просить стягнути позивач за період з 15.06.20009 року по 15.06.2012 року, оскільки відповідач не ставив у судовому порядку питання про проведення перерахунку розміру відшкодування, ці обставини не були предметом дослідження суду, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
В частині доводів апелянта про незаконність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду в цій частині виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Цивільний кодекс УРСР 1963 року на час виникнення між сторонами правовідносин не передбачав відшкодування моральної шкоди і був доповнений статтею 440-1, яка встановлювала підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України № 3188-12 від 06.05.1993 р.
Таким чином на виниклі між сторонами правовідносини не розповсюджується дія ст. 440-1 ЦК УРСР та ст. 1169 ЦК України, а тому підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Також судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов»язання відповідача нараховувати та сплачувати позивачу збільшення розміру на відшкодування шкоди завданої здоров»ю та виплат на сторонній догляд і ухвалення в цій частині нового рішення, оскільки позовні вимоги є неконкретними і не ґрунтуються на вимогах ст. 1208 ЦК України, яка передбачає конкретне визначення розміру відшкодування і розмежовує підстави для збільшення розміру відшкодування як у зв»язку з підвищенням вартості життя так і збільшення розміру мінімальної заробітної плати . Апеляційний суд позбавлений можливості уточнити у позивача позовні вимоги при розгляді апеляційної скарги.
Також з тих же підстав не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов»язання відповідача проводити відповідні перерахунки згідно ст.. 1208 ЦК України при кожному наступному збільшенні розміру мінімальної заробітної плати та підвищення вартості життя.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на санаторно-курортне лікування, позивач також не надав суду доказів понесення таких витрат і також взагалі не вказав у якому розмірі ці витрати мають бути стягненні з відповідача.
Враховуючи наведене, судова колегія скасовую рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення не донарахованої та невиплаченої суми відшкодування шкоди, завданої здоров»ю та витрат на сторонній догляд і ухвалює в цій частині нове рішення. В іншій частині рішення суду залишається без змін.
На підставі ст. 1208 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 31 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 15.06.2009 року по 15.06.2012 року та стороннього догляду і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з державного територіального Галузевого об»єднання «Південно- західна залізниця» Відокремленого підрозділу Київської дистанції колії не донараховану і не виплачену суму відшкодування ушкодження здоров»я за період з 15.06.2009 року по 15.06.20012 року у розмірі 15658,69 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді