01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
03.02.2009 № 4/488
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Литвин А.В., дов.б/н від 09.12.2008
від відповідача : Лилик О.П., дов. №565 від 10.12.2008
Гетьманов С.І., дов. №34 від 02.02.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної холдингової компанії "Каскад"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008
у справі № 4/488
за позовом Дочірнього підприємства "Сінергія"
до Державної холдингової компанії "Каскад"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1119247,22 грн.
Дочірнє підприємство «Сінергія» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної холдингової компанії «Каскад» (далі-відповідач) про стягнення 561355,14грн. основного боргу за поставлений товар, 116196,57грн. пені, 21989,46грн. 3% річних, 134589,73грн. інфляційних втрат за неоплату поставлених товарів, 275719,93грн. основного боргу за виконані роботи, 2057,86 3% річних, 7338,53грн. інфляційних втрат за несплату за виконані роботи, а всього заборгованості за договором поставки №3007-07 від 30.07.2007 в загальному розмірі 1119247,00грн.
В подальшому, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 292736,06грн. основного боргу за поставлений товар, 134589,73грн. - інфляційне збільшення суми боргу за поставлений товар, 275719,93грн. основного боргу за виконані роботи, 7338,53грн. інфляційне збільшення суми боргу за виконані роботи, 2057,86грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за виконані роботи, а всього заборгованості за договором поставки №3007-07 від 30.07.2007 в загальному розмірі 724502,11грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2008 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 292736,06грн. основного боргу за поставлений товар, 134589,73грн. інфляційних втрат за поставлений товар, 275719,93грн. основного боргу за виконані роботи, 7338,53грн. інфляційного збільшення суми боргу за виконані роботи, 2057,86грн. 3% річних від простроченої суми боргу за виконані роботи, 11192,47грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто позивачу з Державного бюджету зайво перераховане державне мито у розмірі 307,53грн., в решті позову в частині заборгованості, погашеної відповідачем під час розгляду справи судом, провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача пеню за прострочення строку оплати за товар в сумі 6029,36грн., інфляційне збільшення суми боргу за поставлений товар 134589,73грн., три відсотки річних за прострочку в оплаті товару в сумі 21403,07грн.
В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для даної справи. Скарга мотивована тим, що відповідачем в повному обсязі сплачена вартість поставленого товару, позивачем не було надано первинних облікових документів з обліку в будівництві і роботи за договором вважаються неприйнятими, що при розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції допущено арифметичні помилки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2009 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 03.02.2009.
В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі №4/488 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі, зазначеному в апеляційній скарзі.
Зокрема, відповідач наполягає на тому, що з метою погашення боргу за отриманий товар та програмне забезпечення за умовами договору поставки телекомунікаційного обладнання та матеріалів №3007-07 від 30.07.2007 ним було здійснено перерахування грошових коштів позивачу платіжними дорученнями від 18.07.2008, 20.08.2008, 19.09.2008 та 08.12.2008, а решта суми була зарахована відповідачем за поставлений товар згідно накладних, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спірним договором відсутній.
Відповідач зазначає, що позивачем не надано первинних облікових документів з обліку в будівництві, зокрема «Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2В) та «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат» (форма №КБ-3), що підтверджує відсутність прийняття виконаних робіт.
Крім того, суми в розмірі 406805,11грн. (сплаченої платіжним дорученням від 08.12.2008 під час розгляду справи судом першої інстанції) достатньо для погашення в повному обсязі існуючої суми боргу за договором поставки, відповідно немає підстав для часткового погашення такої заборгованості в рахунок погашення суми пені в розмірі 116196,57 грн. та трьох відсотків річних в сумі 21989,46грн. в порядку ст. 534 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України).
Відповідач вважає, що при нарахуванні пені та трьох відсотків річних позивачем було допущено арифметичні помилки, що не були прийняті судом.
Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі №4/488 залишити без змін. Зокрема, у наданому суду відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на правомірність здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами згідно ч.1 ст.601 ЦК України та часткового погашення вимог позивача на підставі ст.534 ЦК України.
На підтвердження цього факту позивач посилається на здійснення відповідачем в 2008 році перерахування грошових коштів на користь позивача з помилковими даними в цільовому призначенні платежів, внаслідок чого листом №127 від 17.11.2008 відповідач був повідомлений про зарахування зустрічних вимог та про залишок непогашеної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №3007-07 від 30.07.2007 в розмірі 837075,07грн.
Виконання робіт за умовами договору в повному обсязі підтверджується актом від 20.08.2008, що був підписаний представниками сторін. При цьому умовами договору не передбачалося обов'язкового дотримання сторонами положень наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».
Також, позивач вважає здійснений відповідачем контррозрахунок пені та трьох відсотків річних помилковим, внаслідок використання при обчисленні зменшених проміжних результатів обчислень (помилкового округлення в меншу сторону даних при арифметичних операціях).
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем 30.07.2007 було укладено договір поставки телекомунікаційного обладнання та матеріалів №3007-07 (далі-договір).
Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався за дорученням відповідача поставити телекомунікаційне обладнання та ліцензійне програмне забезпечення загальною вартістю 6158085,10грн. та виконати роботи з інсталяції та налагодження вартістю 431678,42грн., всього на загальну суму 6589763,52грн.
За змістом статті 3 договору, відповідач зобов'язався сплатити 70% загальної вартості договору на поточний рахунок позивача як передоплата. На виконання вимог підпункту 3.1.1 статті 3 договору відповідач 01.11.2007, 12.11.2007, 27.12.2007, 28.12.2007 перерахував позивачеві грошові кошти в сумі 5096729,96грн.
Після отримання передоплати позивачем було здійснено поставку відповідачеві товару та програмного забезпечення за накладними №6701 від 20.12.2007, №6799 від 24.12.2007, №6834 від 28.12.2007 на загальну суму 6158085,10грн., внаслідок чого обов'язок позивача з поставки товару та програмного забезпечення був виконаний в повному обсязі.
Підпунктом 3.1.2 статті 3 договору передбачено, що решту вартості договору або його частини (у разі передачі товару та програмного забезпечення частинами) відповідач зобов'язується сплатити на протязі 30 днів з дати підписання видаткових накладних на товар та програмне забезпечення, проте відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно умов договору було також виконано роботи загальною вартістю 431678,40грн., що підтверджується Актом про виконання робіт від 20.08.2008.
Після спливу передбаченого підпунктом 3.1.2 договору 30-денного строку з моменту підписання вказаного акту відповідач виконані роботи не оплатив.
На підставі листа №127 від 17.11.2008 та керуючись положеннями ст. 601 ЦК України позивачем було здійснено зарахування зустрічних вимог з відповідачем, оскільки в 2008 році позивач здійснив позадоговірні поставки товару відповідачу на загальну суму 328047,45грн., при цьому відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 988995,52грн. з помилковими даними в призначенні платежу. Після зарахування зустрічних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за умовами договору склала 561355,14грн. за поставлений товар та програмне забезпечення та 275719,93грн. за виконані роботи.
Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України (далі-ГК України), відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом та іншими законами України.
Стаття 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, щодо відсутності заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором.
Зокрема, відповідач отримав товар на загальну суму 6158085,10грн., що підтверджується видатковими накладними №6701 від 20.12.2007, №6799 від 24.12.2007, №6834 від 28.12.2007 та довіреністю серія ЯОЛ №519611 від 29.12.2007 та підписом уповноваженої особи від відповідача.
В межах передбаченого підпунктом 3.1.2 договору 30-денного строку з дати підписання видаткових накладних на товар та програмне забезпечення, тобто по 27.01.2008 включно, оплати поставленого позивачем товару відповідачу в повному обсязі здійснено не було, чим порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства.
Відповідачем було лише частково оплачено поставлений товар внаслідок здійснення перерахування авансових платежів в розмірі 2000000,00грн. від 01.11.2007, 1000000,00грн. від 12.11.2007, 1017977,16грн. від 27.12.2007, 1078752,80грн. від 28.12.2007, тобто всього грошових коштів було перераховано в сумі 5096729,96грн., що підтверджується виписками ВАТ «Морський транспортний банк» від 01.11.2007, 12.11.2007, 27.12.2007, 28.12.2007.
Враховуючи загальну вартість поставленого обладнання та програмного забезпечення, що дорівнює за умовами договору 6158085,10грн., відповідачем згідно Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.05.2008 була визнана заборгованість перед позивачем за поставлений товар станом на 01.01.2008 в сумі 1066344,74грн. При цьому сума боргу відповідача за умовами договору №3007-07 від 30.07.2007 дорівнювала 1061355,14грн., що підтверджено відповідачем в поданій апеляційній скарзі.
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виконання зобов'язань позивачем за умовами договору в частині виконання робіт підтверджується наданим позивачем договором від 09.11.2007 ЕS.МР.14.07 від 09.11.2007 між позивачем та фірмою «S&T Софт-Тронік», актами приймання-передачі робіт від 01.07.2008 №07-06, №07-07, №07-08, №07-09, №07-10, №07-30.
Зазначені акти приймання-передачі, підписані позивачем, були надіслані на адресу відповідачеві повідомленням від 15.08.2008.
Про виконання позивачем робіт за умовами договору в повному обсязі свідчить Акт від 20.08.2008, що був підписаний представниками сторін.
Після спливу передбаченого підпунктом 3.1.2 договору №3007-07 від 30.07.2007 30-денного строку з моменту підписання акту виконаних робіт, на протязі якого відповідачу необхідно було здійснити оплату, а саме - з 21.08.2008 по 19.09.2008 включно, відповідачем оплати виконаних робіт здійснено не було, внаслідок чого відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 8 договору сторони передбачили відповідальність замовника за порушення умов оплати виконаних робіт у вигляді пені.
Підпунктом 6.2. договору сторони встановили, що за прострочення строку оплати ціни товару відносно строків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період прострочення, від суми, несплаченої вчасно, за кожний день прострочення оплати.
Як вірно вказано судом першої інстанції, порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар і програмне забезпечення та виконані роботи, передбачених підпунктах 3.1.2 та 3.2, 3.3 договору №3007-07 від 30.07.2007, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Таким чином, позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару та програмного забезпечення.
Відповідачем було надмірно сплачено позивачу в якості оплати позадоговірних поставок на протязі 2008 року 438389,97грн., внаслідок чого, частина вказаних коштів, як безпідставно отримана, повинна була б бути повернута позивачем відповідачу.
Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Керуючись вказаною нормою позивачем було правомірно зараховано зустрічні вимоги відповідача з повернення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 438389,97грн. в якості оплати заборгованості відповідача за умовами договору №3007-07 від 30.07.2007, про що позивач повідомив відповідача листом від 17.11.2008 №127.
08.12.2008 відповідачем було перераховано позивачеві грошові кошти в сумі 406805,11грн. в якості оплати за отриману продукцію згідно акту звірки між такими підприємствами станом на 31.05.2008. На момент надходження таких грошових коштів заборгованість відповідача перед позивачем складалась з несплачених грошових коштів за поставлений товар відповідно до умов договору №3007-07 від 30.07.2007 в розмірі 561355,14грн., а також нарахованих сум пені, 3% річних та втрат від інфляції.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що згідно ст. 534 ЦК України позивачем правомірно було частково погашено заборгованість відповідача за договором №3007-07 від 30.07.2007 саме в частині оплати пені за прострочення строку оплати ціни товару та програмного забезпечення за період з 28.01.2008 по 27.07.2008 в сумі 116196,57грн. та 3% річних від простроченої суми боргу за поставлений товар за період з 28.01.2008 по 16.11.2008 в розмірі 21989,46грн., а також часткового погашення заборгованості з оплати сум основного боргу за поставлений товар та програмне забезпечення в розмірі 268619,08грн., про що відповідач був повідомлений листом позивача від 16.12.2008 №1612-08/01.
З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги не вбачається, що відповідачем заперечується факт виконання позивачем робіт за договором. Незгода відповідача з судовим рішення в частині стягнення вартості робіт за договором ґрунтується лише на недотриманні форми акту виконаних робі, який на думку відповідача повинен відповідати типовим формам КБ-2в і КБ-3.
З матеріалів справи вбачається, що листом №91 від 11.08.2008 позивач повідомив відповідача про неповернення ним наданих раніше для підпису актів виконаних робіт та запропонував провести 20.08.2008р. повторне приймання виконаних підрядних робіт. З акту про приймання виконаних робіт від 20.08.2008(а/с 55), підписаного представниками позивача та відповідача, а також представниками інших організацій та служб, вбачається, що роботи по інсталяції та настроюванню активного мереженого обладнання, по настроюванню операційних систем серверів, по інсталяції серверів, дискового масиву та стрічкової бібліотеки, по настроюванню TrendMicro i CheckPoint та роботи по документуванню комплекса та приймально-здаточні роботи виконані в повному обсязі, відповідне мережене обладнання в будівлі Апеляційного суду міста Києва проінстальоване та настроєне і всі необхідні роботи виконані.
Крім того, листом Голови Апеляційного суду міста Києва від 07.10.2008 №19873 (а/с - 57) також підтверджується, що позивачем, який виконував субпідряді роботи у відповідача, на протязі 2007-2008 років виконано весь комплекс робіт по монтажу поставленого на об'єкт обладнання та пусконалагоджувальні роботи. Відповідні роботи прийняті службою технічного нагляду та службою експлуатації Апеляційного суду з прийманням-передачею вхідних паролів доступу. Загальна вартість виконаних робіт з інсталяції та налагодження змонтованого обладнання становить 431678,40грн. і претензій до виконаних робіт та роботи обладнання немає.
Враховуючи принцип свободи договору, що закріплений ст. 627 ЦК України, колегія суддів вважає правильним висновок господарського суду міста Києва, щодо безпідставності заперечень відповідача стосовно недотримання позивачем вимог наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», оскільки умовами договору №3007-07 від 30.07.2007 не передбачалося обов'язкового дотримання сторонами положень зазначеного наказу під час прийняття виконаних робіт.
Також колегія суддів погоджується з доводами позивача, що роботи з налагодження телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення не можуть вважатися роботами у сфері будівельного підряду, для яких передбачено застосування вказаних типових форм актів.
Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи апелянта, що позивачем були допущені арифметичні помилки при нарахуванні пені та трьох відсотків річних, оскільки в поданому суду контррозрахунку відповідачем були помилково застосовані при обчисленні зменшені результати обчислень (проміжні результати арифметичних розрахунків помилково округлювались, що й призвело в кінцевому рахунку до менших сум в контррозрахунку відповідача).
З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і що з відповідача належить стягнути на користь позивача 292736,06грн. - сума основного боргу за поставлений товар; 134589,73грн. - інфляційних витрат за поставлений товар; 275719,93грн. - сума основного боргу за виконані роботи; 7338,53грн. - інфляційні витрати за виконані роботи; 2057,86грн. - 3% річних від простроченої суми боргу за виконані роботи. Розрахунок зазначених вимог позивачем здійснено вірно, а часткові оплати боргу відповідачем не призвели до повного погашення заборгованості.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 відповідає обставинам справи і чинному законодавству і про відсутність підстав для його зміни чи скасування, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Державної холдингової компанії «Каскад» на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі №4/488 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2008 у справі №4/488 залишити без змін.
3. Матеріали справи №4/488 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
09.02.09 (відправлено)