01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.02.2009 № 11/181
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Лосєва А.М.
Зубець Л.П.
при секретарі: Царенко А.М.
За участю представників:
від позивача - не з'явились;
відповідача: Євтушенко Д.І. - дов. №57-юр від 26.04.2006р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП "Валжер"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2008
у справі № 11/181 (Смирнова Ю.М.)
за позовом Приватного підприємства "Валжер"
до Голосіївської районної у м. Києві ради
про визнання договору оренди продовженим
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання продовженим договоруоренди нежилого приміщення від 04.11.1999р.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про те, що протягом одного місяця після закінчення строку дії спірного договору відповідач не заявив про його припинення або зміну умов, у зв'язку з чим, на думку позивача, є підстави вважати договір поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки до закінчення строку дії спірного договору позивача було повідомлено приписом №41 1/10-Р/5 від 01.10.2004р. про відсутність згоди на продовження дії договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2008р. у справі №11/181 в задоволенні позову Приватного підприємства «Валжер» було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008р. у справі №11/181 скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2009р.
11.02.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою директора підприємства.
Представник відповідача залишив вирішення клопотання на розсуд суду.
Суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що в клопотанні не обґрунтовано неможливості розгляду справи у відсутність директора підприємства за наявними в справі матеріалами. Окрім того, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою і в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.02.2009р. зазначив, що заперечує проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просить суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, об'єктивним та всебічним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
17 липня 1995 року між Державним комунальним управлінням житлового господарства (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством «Валжер» (далі - позивач, Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення по вул. Саксаганського, 81 на строк до 31.12.1999р.
04.11.1999р. між позивачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Залізничного району міста Києва, як орендодавцем, на підставі розпорядження ради Залізничного району м. Києва, правонаступником якої є Голосіївська районна у місті Києві рада (далі - відповідач), було укладено договір оренди нежилого приміщення загальною площею 42.0 кв. м., розміщеного у м. Києві по вул. Саксаганського, 81 (далі - Договір).
У відповідності до п.2.1 Договору строк дії останнього встановлено з 04.11.1999р. до 01.11.2004р.
При цьому умовами Договору передбачено, що строк дії останнього може бути продовжений за розпорядженням (рішенням) районного органу виконавчої влади, якщо до закінчення строку дії договору позивач звернеться з проханням про його продовження. Продовження терміну дії договору оформлюється письмовою згодою сторін, яка с додатком до договору оренди, або укладенням нового договору (п.2.2 Договору).
Договір припиняє свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено, якщо не було письмової угоди сторін про його продовження (пп.8.6.1 п.8.6 Договору).
До закінчення строку дії Договору відповідач надіслав позивачу припис №411/10-Р/5 від 01.10.2004р., в якому повідомив про недоцільність продовження договору оренди у зв'язку з відсутністю згоди сторін на продовження терміну дії Договору (копія припису та докази його надіслання наявні в матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, позивач стверджує, що не отримував від відповідача приписів, а тому не був повідомлений у встановлені законодавством строки про небажання відповідача продовжувати дію Договору, у зв'язку з чим договір є пролонгованим.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками позивача, вважає їх помилковими, з огляду на наступні обставини.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Господарський кодекс України від 16.01.2003р. №436-14, згідно з п.4, п.9 Перехідних положень якого до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, його положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання окремих видів незалежно від дати їх укладення.
За таких обставин, до спірних правовідносин необхідно застосовувати Цивільний та Господарський кодекси України.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором
Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України).
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ч.1 ст. 764 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, до закінчення терміну дії договору відповідач вчинив дії, що свідчать про його відмову від пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ч.1 ст. 764 Цивільного кодексу України.
При цьому, умовами спірного Договору не передбачено автоматичного поновлення строку його дії, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива за наявності відповідного рішення відповідача.
Таким чином, в даному випадку поновлення договору є продовженням на новий строк колишнього договору, а не укладення нового. Підставою припинення договору є закінчення строку дії договору за умови, що наймодавець вимагатиме повернення йому майна. За відсутності такої вимоги договір не припиняється. Закон у даному випадку передбачає відновлення, тобто продовження на новий строк первісного договору, а не укладення нового.
Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що про припинення договору сторона може заявити як до закінчення строку його дії, так і протягом місяця після його закінчення.
12.10.2004 року позивач надіслав на адресу відповідача лист №022, в якій виклав пропозицію щодо продовження терміну дії спірного Договору строком на п'ять років. Відповідач листом №085/15-03/1712-Р від 22.12.2004 року повідомив позивача про необхідність подання ним переліку документів для розгляду питання відносно продовження строку дії договору.
Натомість, як було встановлено судом, позивачу було відмовлено в укладанні Договору оренди на новий термін (рішення Голосіївської районної у м. Києві ради, оформлене протоколом Постійної комісії з питань власності, оренди, приватизації Голосіївської районної у м. Києві ради №41 від 03.02.2005р.).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що враховуючи відмову відповідача від продовження договору, відсутність письмової згоди сторін про продовження Договору в порядку, передбаченому п.2.2 Договору, закінчення строку, на який його було укладено, а також той факт, що у відповідності до пп.8.6.1 п.8.6 Договору настання перелічених обставин має наслідком припинення дії Договору, спірний Договір оренди припинив свою дію з 01.11.2004р.
У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні у справі, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008р. у справі №11/181 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Валжер» залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2008р. у справі №11/181 - без змін.
2. Матеріали справи №11/181 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Мартюк А.І.
Судді Лосєв А.М.
Зубець Л.П.
13.02.09 (відправлено)