01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.02.2009 № 10/175
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання: Терещенко Я.О.
представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Юлма-68"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.12.2008
у справі № 10/175 (Мурашко І.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК Конрад"
до Приватного підприємства "Юлма-68"
про стягнення заборгованості 52377,58 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.12.08 провадження у справі в частині стягнення 477, 58 грн. боргу припинено.
Позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Приватного підприємства “ЮЛМА-68» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВК Конрад» 51900 грн. боргу, 523 грн. 78 коп. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне підприємство “ЮЛМА-68» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.12.08 у справі № 10/175 скасувати в повному обсязі та прийняти нове.
Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “НВК Конрад» через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник з поважних причин, в зв'язку з хворобою, не має можливості взяти участь у судовому засіданні 11.02.09.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подане представником товариства клопотання про відкладення розгляду справи суд відхиляє, оскільки у даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.
Відповідачем було подано клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.07.08 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НВК Конрад» (далі-позивач, постачальник) та Приватним підприємством “ЮЛМА-68» (далі-відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 30/07/08.
Відповідно до п. 1.1. договору поставки від 30.07.08 № 30/07/08 постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити будматеріали в асортименті в кількості та по цінах, вказаних в товаросупровідних документах.
Згідно з п. 2.1. вказаного вище договору ціна і кількість товару визначаються на кожну партію поставки індивідуально і вказуються у відповідних рахунках-фактури, накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
Частиною 1 ст. 626 Цивільний кодекс України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В матеріалах справи знаходяться видаткові накладні від 31.07.08 № К-00000078, від 04.08.08 № К-00000080, від 06.08.08 № К-00000081, з яких вбачається, що позивач відпустив, а відповідач отримав товар на загальну суму 90477, 58 грн.
Кожна заявлена партія товару поставляється на умовах відстрочки платежу 14 банківських днів чи на інших умовах (п. 6.1. договору поставки від 30.07.08 № 30/07/08).
З гарантійного листа від 22.08.08 № 11/08 вбачається, що відповідач визнає свою заборгованість по видаткових накладних від 31.07.08 № К-00000078, від 04.08.08 № К-00000080, від 06.08.08 № К-00000081.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи свідчать, що відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 477, 58 грн., що підтверджується копіями банківських виписок за 24.11.08 та 25.11.08. Доказів про сплату решти боргу відповідач не надав.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.12.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 16.12.08 усправі №10/175 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №10/175 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
12.02.09 (відправлено)