Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"04" лютого 2009 р. Справа № 58/224-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Фоміна В. О.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Головань В.І., довіреність № 03-01-09/27-1641 від 01.07.2008 р.
відповідача - Борко А.С., довіреність без номера від 21.01.2009 р., Давиденко Т.С.,сільського голови
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3098 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.08 р. по справі № 58/224-08
за позовом державної екологічної інспекції в Харківській області
до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області
про стягнення 54877,20 грн.
встановила:
Державна екологічна інспекція в Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області про стягнення з останньої 54877,20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03 грудня 2008 р. у справі № 58/224-08 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено. З відповідача стягнуто на користь Державного бюджету України 54877,20 грн. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи, 548,77 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права та на недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач у відзиві та в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.
Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що власником відходів, які розміщені на стихійному звалищі по вул. Ветеранів с. Першотравневого Зміївського району Харківської області, є не територіальна громада в цілому, а лише ті мешканці, які безпосередньо проживають по вказаній вулиці, а оскільки не були проведені певні роботи спеціально уповноважених органів виконавчої влади, ці відходи не можна визнати безхазяйними і до них не можуть бути застосовані положення статті 12 Закону України "Про відходи".Також відповідач посилається на те, що в його діях відсутні правопорушення, перелік, яких передбачений статтею 42 Закону України "Про відходи", для належного забезпечення екологічного стану території Бірківської сільської ради відповідачем вживались та вживаються відповідні заходи, у зв"язку з недостатнім надходженням коштів до місцевого бюджету відповідач не має можливості самостійно ліквідувати наслідки порушення громадянами законодавства про відходи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеного позапланового заходу-перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на території підвідомчій Бірківській сільській раді 27.03.2008 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було складено акт №00192 від 27 березня 2008 року. В акті зазначено про те, що на земельній ділянці в с. Першотравневе по вул.Ветеранів знаходиться несанкціоноване сміттєзвалище. Дане сміттєзвалище знаходиться в межах населеного пункту -с.Першотравневе. Факт підпалу (горіння) сміттєзвалища не встановлено. Дане сміттєзвалище складається зі сміття наступних груп -гній, гілля, тверді побутові відходи. В ході перевірки здійснено заміри площі засміченої земельної ділянки за допомогою сертифікованого засобу вімірювання - вимірювальної рулетки № 070446 (свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки № 1455, відповідає вимогам ДОСТ 7502-98). Площа засміченої земельної ділянки становить 282 квадратних метра, об'єм відходів 100 метрів кубічних. Згідно з довідкою № 02-16/106 від 06.02.2008 року наданої Бірківською сільською радою земельна ділянка, на якій знаходиться несанкціоноване сміттєзвалище відноситься до земель запасу житлової та громадської забудови Бірківської сільської ради.
Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Мінекобезпеки України №171 від 27.10.1997 року і зареєстрованої Міністерством юстиції України 05.05.1998р., позивачем було здійснено розрахунок шкоди, зумовленої засміченням земель побутовими відходами на території с.Першотравневе, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, склав 54 877 грн.20 коп., яку він просить суд стягнути у позові по даній справі.
Місцевий господарський суд задовольнив позов, посилаючись на наступне.
Згідно з абз.1 ст.1 Закону України “Про відходи» -“відходи -це будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення».
Відповідно до п.3 “Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України № 149 від 04.04.2007 р., - “Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.»
Відповідно до ст. 55 "Про охорону навколишнього природного середовища" суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про відходи" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про відходи" місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеве самоврядування» -первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про відходи" територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).
Відповідно до п. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування» -сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.1 ст.11 Закону України “Про місцеве самоврядування» -виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Дані виконавчі органи рад -створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функції і повноважень місцевого самоврядування у межах визначених законодавством України.
Відповідно до ст. 187 Земельного Кодексу України - контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.
Відповідно до ст. 189 Земельного Кодексу України - самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Відповідно до ст.ст. 30, 40 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» - самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, в тому числі формування систем та вимог поводження з відходами, а також здійснення контролю у сфері поводження з відходами, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Згідно зі статтею 38 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» - контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" виконавчі та розпорядчі органи місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції організують збір, переробку, утилізацію і захоронення відходів на своїй території.
Відповідно до ст.21 Закону України "Про відходи" органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують, здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території, ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів.
Не здійснення Бірківською сільською радою таких заходів, направлених на запобігання, зменшення обсягів утворення несанкціонованих звалищ відходів та відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території с.Першотравневе підпорядкованого Бірківській сільській раді є порушенням статті 42 вищевказаного Закону.
Враховуючи вищенаведене, відповідачем не виконано обов'язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на своїй території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей, а також щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ відходів.
Зазначені обставини викладені в акті перевірки № 00192 від 27.03.2008 року та приписі про ліквідацію несанкціонованих звалищ побутових відходів на підвідомчій території.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до статті 211 Земельного Кодексу України -“Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування земель, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами».
Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного Кодексу України “Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини».
Відповідно до ч. 4,5 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», -«Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.»
Згідно зі ст. 69 даного Закону “Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.»
Виходячи з положень ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 року, до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Колегія суддів із зазначеними висновками місцевого господарського суду не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Виходячи зі змісту цієї норми підставою цивільно-правової відповідальності за завдання майнової шкоди є склад цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка заподіювача (дії чи бездіяльність), причинний зв"язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина.
Тому, відповідно до статті 1116 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт протиправної поведінки відповідача, настання шкоди (її розмір) та причинний зв"язок між протиправною поведінкою відповідача та настанням шкоди, а відповідач повинен довести відсутність своєї вини у завданні майнової шкоди.
Як було зазначено відповідачем у запереченнях на позовну заяву, для вивозу та утилізації побутових відходів в селищі Першотравневе рішенням 2 сесії 24 скликання Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області від 03 липня 2002 р. було створено комунальне підприємство "Сількомунгосп", одним із основних напрямків діяльності якого згідно з його статутом є вивіз та утилізація твердих побутових відходів та роботи з благоустрою територій.Для здійснення цієї господарської діяльності комунальному підприємству "Сількомунгосп" відповідачем було передано на баланс 2 автомобіля, для вивозу побутових відходів затверджено графік та маршрут їх вивезення.
Також позивач зазначає на те, що несанкціоноване звалище по вул. Ветеранів в селищі Першотравневе періодично утворюється населенням, яке проживає на цій території, відповідач постійно вживав заходів по ліквідації цього несанкціонованого звалища, звертався до комунального підприємства "Сількомунгосп" для закінчення робіт по ліквідації звалища, яке ці роботи виконувало, але після ліквідації звалища населення продовжувало засміччувати цю територію.
Також відповідач зазначав на те, що його витрати на вивезення несанкціонованих звалищ в 2005 р. склали 3930 грн., тоді як до місцевого бюджету на екологічні цілі надійшло лише 1675 грн., так само в 2007 р. він витратив на зазначені цілі значно більше коштів ніж надійшло до місцевого бюджету.
На підтвердження цих обставин відповідач надавав господарському суду копію статуту КП "Сількомунгосп", відповідь на претензію державної екологічної інспекції, договір на надання комунальних послуг укладений між ТОВ "Червоний металіст" та абонентом Супрун Е.А.
Також відповідачем до апеляційної скарги додано документи, які підтверджують те, що ним як до проведення позивачем перевірки так і після неї було вжито низку заходів щодо ліквідації несанкціонованого звалища по вул. Ветеранів в с. Першотравневе Ізюмського району Харківської області: рішення виконавчого комітету Бірківської сільської ради від 26.03.2008 р. "Про організацію санітарно-екологічного порядку на території Бірківської сільської ради" та розпорядження Бірківської сільської ради від 14 березня 2008 р. "Про проведення весняної толоки з озеленення та благоустрою населених пунктів на території Бірківської сільської ради", якими передбачено проведення ліквідацію несанкціонованого звалища в с. Першотравневе в районі вулиці Ветеранів;Рішення 13 сесії 5 скликання Бірківської сільської ради "Про надання приватному підприємцю Олійник Зої Іванівні транспортних засобів", яким передбачено надання ПП Олійник Зої Іванівні транспортних засобів для видалення побутових відходів на території Бірківської сільської ради; копії листів № 8 від 04 лютого 2008 р. та № 02-16 від 14.04.2008 р., з яких вбачається те, що відповідач звертався до ПП Олійник З.П. та голови правління ВАТ "Племзавод "Червоний велетень" з проханням надати допомогу у ліквідації несанкціонованого звалища по вул. Ветеранів в с. Першотравневе; копію листа № 186 від 12.11.2008 р., з якого вбачається, що в.о. голови Бірківської ради Давиденко Т.С. зверталась до КП "сількомунгосп" з запитом щодо укладення з мешканцями с. Першотравневе договорів на вивіз сміття, у відповідь на який комунальне підприємство повідомило, що
мешканці с. Першотравневе не укладали жодного договору на вивіз побутових відходів, а також про те, що підприємством в липні 2008 р. було вивезено частину сміття несанкціонованого звалища, але населення прилеглих вулиць продовжувало засмітчувати територію.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведені докази в сукупності підтверджують факт здійснення відповідачем контролю щодо поводження з відходами на своїй території,запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров"я людей, вжиття відповідачем заходів, направлених на запобігання, зменшення обсягів утворення несанкціонованих звалищ відходів їх ліквідації та відвернення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території по вул. Ветеранів в с.Першотравневе,а також відсутності вини відповідача у виникненні зазначеного несанкціонованого звалища побутових відходів.
Отже в даному випадку відсутня протиправна поведінка (протиправні дії чи бездіяльність) відповідача та його вина в утворенні несанкціонованого звалища по вул. Ветеранів в с. Першотравневе Ізюмського району Харківської області, а отже відсутній склад цивільного правопорушення, як підстава для відшкодування відповідачем шкоди.
Тому місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи дійшов неправильного висновку про завдання відповідачем державі шкоди внаслідок невиконання передбачених чинним законодавством обов"язків щодо належного контролю за безпечним поводженням з відходами на підпорядкованій території, запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров"я людей та щодо вжиття відповідних заходів для ліквідації несанкціонованого звалища відходів.
Зважаючи на наведене, рішення місцевого господарського суду слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 2 статті 105, п. 1 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 03 грудня 2008 р. у справі № 58/224-08 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її приняття.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Білоконь Н. Д.
Суддя (підпис) Фоміна В. О.
Постанову складено в повному обсязі 07.02.2009 р.