83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
03.02.09 р. Справа № 39/242
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіній Н.С.
при секретарі Бахрамовій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ
до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод» м. Макіївка
про стягнення 117894грн.04коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Павленко В.І. - за довіреністю;
від відповідача: Бойко М.І. - за довіреністю;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод» м. Макіївка, про стягнення заборгованості в сумі 111645грн.42коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 252/08 від 04.02.2008 р., накладні № 44 від 09.07.2008 р., № 49 від 25.07.2008 р., № 60 від 30.09.2008 р., № 59 від 30.09.2008 р., № 62 від 07.10.2008 р., довіреності серії ЯОФ № 692874 від 08.07.2008 р., № 6922887/23 від 23.07.2008 р., серії ЯПВ № 375990/118 від 30.09.2008 р.
Заявою про уточнення та збільшення розміру позовних вимог позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги та просив суд додатково стягнути з відповідача пеню в сумі 6248грн.62коп.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням уточнень.
21.01.2009 р. позивачем на адресу суду направлено заяву № 21/01/1 від 20.01.2009 р. про виправлення помилки, згідно якої по тексту позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог просив дату договору помилково зазначену як 09.02.2008 р., читати як “04.02.2008 р.».
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на положення п. 5.3 Договору, вважав, що у позивача не виникло право вимоги стосовно стягнення вартості поставленого товару та пені, з огляду на ненадання суду рахунків.
В судовому засіданні від 03.02.2009 р. представником позивача представлено рахунки № 61 від 09.07.2008 р., 67 від 25.07.2008 р., №80 від 30.09.2008 р., № 81 від 30.09.2008 р., № 87 від 07.10.2008 р., а також акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого відповідачем підтверджено суму боргу у розмірі 111645грн.42коп.
Представник відповідача в судовому засіданні від 03.02.2009 р. надав клопотання, повідомив, що на виконання вимог суд сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого борг Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод» м. Макіївка перед позивачем становить 111645грн.42коп., проси зменшити розмір пені на 50% та розстрочити виконання рішення на 2 місяці зі сплатою боргу рівними частками.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
04.02.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ (Продавець), та відповідачем, Закритим акціонерним товариством “Макіївський металургійний завод» м. Макіївка (Покупець), укладено договір на придбання інструменту № 252/08, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
Згідно даного Договору Продавець на умовах поставки DDP склад Покупця (Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс-2000) зобов'язується в обсягах, за ціною та у строки визначеними специфікаціями до договору поставити, а Покупець прийняти та оплатити інструмент (Ресурси).
На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 44 від 09.07.2008 р., № 49 від 25.07.2008 р., № 60 від 30.09.2008 р., № 59 від 30.09.2008 р., № 62 від 07.10.2008 р. поставив відповідачеві Ресурси на загальну суму 111645грн.42коп.
Поставлений за вказаними накладними товарна підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОФ № 692874 від 08.07.2008 р., № 6922887/23 від 23.07.2008 р., серії ЯПВ № 375990/118 від 30.09.2008 р. прийнято уповноваженими особами відповідача, про що свідчить підпис останніх на накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві продукції на суму 111645грн.42коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.
Згідно положень п.п. 5.1, 5.3 Договору оплата Покупцем Ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 5 днів з дати виставлення рахунку.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач прийняті на себе згідно Договору обов'язки належним чином не виконував, виставлені позивачем рахунки № 61 від 09.07.2008 р., 67 від 25.07.2008 р., №80 від 30.09.2008 р., № 81 від 30.09.2008 р., № 87 від 07.10.2008 р. у визначений п. 5.3 Договору строк не оплатив, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 111645грн.42коп., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 7 від 20.10.2008 р.
Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 111645грн.42коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 111645грн.42коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
За умовами п. 7.2 Договору у випадку порушення строків оплати Ресурсів, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійно облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення пені в розмірі 6248грн.62 коп., нарахованої за період з моменту виникнення права вимоги по 08.01.2009 р., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку та враховуючи, що наданий позивачем розрахунок не суперечить приписам ст. 549 ЦК України, ст.ст. 231-232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимоги позивача в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суд залишає без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановлений господарським судом способом.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження наданого клопотання відповідачем суду не представлено.
Крім того, за подання позовної заяви позивачем, згідно квитанції № 304_2 від 10.12.2008 р., № 196_5 від 09.01.2009 р. оплачене державне мито в сумі 1218грн.45коп., що є більшим від встановленого законом розміру.
Відповідно до п.п. а п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» N 7-93 від 21 січня 1993 року, за подання позовної заяви з урахуванням уточнень, позивачем мало бути сплачене державне мито в сумі 1178грн.94коп.
Надлишково сплачене державне мито в сумі 39грн.51коп., відповідно до п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито» N 7-93 від 21 січня 1993 р. та ст. 47 ГПК України підлягає поверненню.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
На підставі ст.ст. 520, 523, 525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, ст. ст. 173,193, 264-271 Господарського кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито», керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ - задовольнити.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний завод» м. Макіївка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ основний борг в сумі 111645грн.42коп., пеню в сумі 6248грн.62коп., витрати за державним митом в сумі 1178грн.94коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алькор-Комплект» м. Дніпропетровськ надлишково сплачене державне мито в сумі 39грн.51коп.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя