01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2009 № 26/397
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря судового засідання: Терещенко Я.О.
представників сторін:
позивача: Недашківська О.В. (дов. від 26.12.08 № 35-5/123);
відповідача: Мінченко В.М. (дов. від 20.01.09 б/н); Швецова Т.В. (дов. від 08.02.09 № 18/06),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННАЛАБС ЮА"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2008
у справі № 26/397 (Пінчук В.І.)
за позовом Державного підприємства завод "Арсенал"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННАЛАБС ЮА"
про стягнення 4603, 20 грн.,
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.08 позов задоволений.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІННАЛАБС ЮА» на користь Державного підприємства завод “Арсенал» 4603 грн. 20 коп. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.08 у справі № 26/397 скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Скарга мотивована тим, що відповідач у період з лютого по червень 2007 року жодних офіційно направлених актів приймання-передачі робіт не отримував, тому у нього були відсутні правові підстави для оплати другої частини робіт за договором.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.01.07 між Державним підприємством завод “Арсенал» (далі-позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІННАЛАБС ЮА» (далі-відповідач, замовник) укладено договір № 9-И/12-27-07.
Відповідно до п. 1.1. договору від 19.01.07 № 9-И/12-27-07 замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботу по виготовленню корпуса, згідно специфікації № 04276, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 2.1. вказаного вище договору ціна на виконання робіт по даному договору складає - 7672, 00 грн., ПДВ - 1534, 40 грн. Всього - 9206 грн. 40 коп. з урахуванням ПДВ.
Замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 50% від суми вказаної в специфікації № 04276. Строк перерахування авансу є початком виконання робіт (п. 2.2 договору від 19.01.07 № 9-И/12-27-07).
Матеріали справи свідчать, що 19.01.07 на підставі виставленого рахунку-фактури № 108/12 відповідач перерахував позивачу 50% авансу за виготовлення корпусу присп 00.001 в сумі 4603 грн. 20 коп.
Пунктом 2.3. договору від 19.01.07 № 9-И/12-27-07 встановлено, що відразу після виконання робіт виконавець здає продукцію замовнику з підписанням технічного акту прийому-здачі.
В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Позивач після отримання передоплати на виконання умов зазначеного договору свої зобов'язання по виготовленню корпусу виконав в повному обсязі.
Відгрузка продукції виконавцем провадиться тільки після проведення 100% оплати робіт згідно умов даного договору (п. 2.5. договору від 19.01.07 № 9-И/12-27-07).
В додатковій угоді № 1 до договору № 9-И/12-27-07 від 19.01.07 сторони виклали п. 2.6. договору у наступній редакції: “Строк виконання робіт по договору - 20.12.07».
Позивач направив на адресу відповідача для підписання акт здачі-приймання робіт по договору, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 22.02.08.
Кінцевий розрахунок здійснюється замовником на протязі десяти банківських днів з моменту пред'явлення технічного акту прийому-здачі (п. 2.4. договору від 19.01.07 № 9-И/12-27-07).
Відповідач за виготовлення корпусу з позивачем не розрахувався.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі-ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільний кодекс України ).
Пунктом 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.08 у справі №26/397 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №26/397 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
11.02.09 (відправлено)