Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"02" лютого 2009 р. Справа № 33/121-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Горбачова Л.П., судді Білоусова Я.О. , Пуль О.А.
при секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача - Череповський Є.В. ( дов. № 09/03 від 10.01.2009р. )
відповідача - Шкребец Є.Ф. ( дов. № б/н від 01.06.2006р. ), Сивак А.Ю. ( дов. № б/н від 01.06.2006р. )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2936Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.11.2008р. по справі № 33/121-07
за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України", м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки
про стягнення 4464228,50 грн., -
встановила:
Ухвалою від 03.11.2008 року господарський суд Харківської області по справі № 33/121-07 (головуючий суддя Кононова О.В., судді Присяжнюк О.О., Жельне С.Ч.) провадження по справі припинив та стягнув з Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" судові витрати.
Позивач з ухвалою господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування посилається на те, що суд першої інстанції не вірно визначив матеріально - правову природу правовідносин, які зазначалися у заяві відповідача , а саме - індекс інфляції, нарахований на зобов'язання, яке засноване вже не на цивільно-правовому матеріальному зобов'язанні ( договір № 17/04-641 ), а на зобов'язанні із виконання судового рішення ( господарського суду Харківської області від 16.05.2007 р. у справі №46/296-05), які регулюються виключно нормами господарського процесуального та виконавчо-процесуального законодавства. На думку позивача, відповідач після винесення рішення взагалі не вправі нараховувати індекс інфляції за невиконання зобов'язання, яке вже припинено рішенням суду, а тим більше зараховувати цей індекс інфляції по іншим зустрічним вимогам. Також посилається на інші обставини викладені в апеляційній скарзі ( а.с. 58 - а.с. 60 том 3 ).
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. В обґрунтування посилається на те, що доводи, на які посилається позивач, не відповідають змісту статті 601 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження", не відповідають положенням гл. 50 "Припинення зобов'язання" Цивільного кодексу України, яка не визначає рішення суду про задоволення позовних вимог кредитора щодо стягнення з боржника заборгованості за договірним грошовим зобов'язанням в якості підстави для припинення такого зобов'язання. Також посилається на практику Судової палати у господарських справах Верховного суду України та інші обставини, викладені в відзиві на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу. Просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
29.12.2004 року між сторонами було укладено договір № 16/04-640 на постачання природного газу, за умовами якого з січня по вересень 2005 року позивач передав відповідачу природний газ в обсязі 158301 тис. куб. м. на загальну суму 35011946, 15 грн., що підтверджується актами приймання -передачі ( а.с.20 -а.с.27, т. 1).
Пунктом 7.1. договору №16/04-640 від 29.12.2004 року остаточний розрахунок за переданий газ здійснюється на підставі акту приймання-передачі (за звітний місяць) до 8-го числа місяця, наступного за звітним.
Відповідачем проведена часткова оплата за прийнятий від позивача природний газ, сума заборгованості склала 3674 279,48 грн ( а.с. 28, а.с. 29, т.1).
Договором №16/04-640, а саме пунктом 8.2. договору, сторони передбачили відповідальність споживача ( відповідача ) у даній справі і у разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, передбачені договором, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Позивачем нарахована пеня у сумі 311622,99 грн. за період з 19.09.2006 року по 20.03.2007 року.
У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу. Позивачем нараховані відповідачу 304706,27 грн. інфляційних витрат за період з липня 2006 року по лютий 2007 року та 173619,76 грн. трьох відсотків річних за період з 09.07.2005 року по 20.03.2007 року.
У квітні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 3674279,48 грн. основного боргу за поставлений природний газ, пені в сумі 311622,99 грн., інфляційних в сумі 304706,27 грн. та 3 відсотків річних в сумі 173619,76 грн. ( а.с. 2 - а.с. 5 том 1 ).
06.04.2007 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 01-19/682 про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якій він послався на грошове зобов»язання перед ним позивача за договором №17/04-641 від 29.12.2004 р. в сумі 9 446 787,22 грн. та його грошове зобов»язання перед позивачем за договором на постачання природного газу за договором №16/04-640 від 29.12.2004 р. у сумі
3 674 279,48 грн. та зазначив з посиланням на ст.. 601 ЦК України про припинення зустрічних однорідних вимог на загальну суму - 3674279,48 грн . ( а.с. 53 том 1 ).
Позивач не погодився з зарахуванням зустрічних вимог, про що повідомив відповідача листом від 19.04.2007 р. ( вих.. № 54/11-670-1554 ),при цьому позивач посилався на ст..601 ЦК України.
У подальшому, а саме 23.01.2008 р. позивачу була направлена відповідачем заява № 23-19/126 про зарахування зустрічних позовних вимог, якою він заявив про припинення зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 789 949,02 грн. ( а.с. 40, т.2 ).
Відповідно до ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2007 року по справі №46/296-05, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 року, був встановлений факт наявності у позивача заборгованості за договором №17/04-641 від 29.12.2004 р. та з урахуванням проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3674279,48 грн. з позивача було стягнуто суму основного боргу у розмірі 5772507,22 грн. за зазначеним договором.
У зв'язку з простроченням позивачем виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №17/04-641 від 29.12.2004 року щодо сплати 5772507,22 грн. основного боргу, відповідачем станом на 21.01.2008 року. були нараховані 870920,44 грн. інфляційних втрат за період з травня 2007 року по грудень 2007 року, а також 125729,96 грн. - 3 відсотків річних за період з 01.05.2007 року по 21.01.2008 року.
Цінним листом та засобами телекомунікаційного зв'язку 24.01.2008 року відповідач направив позивачу заяву № 23-19/126 від 23.01.2008р. про зарахування зустрічних однорідних вимог зі сплати ним 789949,02 грн., що виникли у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором на постачання природного газу № 16/04-640 від 29.12.2004р., та його вимог до позивача зі сплати 789949,02 грн. ( інфляційні витрати травень - листопад 2007 року в сумі 734277,64 грн. та інфляційні витрати за грудень 2007 року частково, в сумі 55671,08 грн. ), які виникли у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу теплової енергії № 17/04-641 від 29.12.2004р. (а.с. 110 том 2 ).
При розгляді справи № 46/296-05 судом була прийнята відмова ВАТ «Харківська ТЕЦ -5" від позовних вимог про стягнення пені за період з 10.04.2005 року по 20.03.2006 року в сумі 1155179,74 грн., трьох відсотків річних за період з 10.04.2005 року по 20.03.2006 року в сумі 229308,05 грн., інфляційних витрати з квітня 2005 року по лютий 2006 року в сумі 801430,22 грн. та провадження в цій частині позову господарським судом припинено.
Відповідно до заяви по справі № 46/296-05 про уточнення позовних вимог (а.с. 31 том З) вимоги, від яких відмовилося ВАТ «Харківська ТЕЦ -5", ґрунтувалися на п. 5.7. договору № 17/04-641 від 29.12.2004 року, відповідно якого остаточний розрахунок за теплову енергію за обліковий період проводиться на підставі акту приймання - передачі до 10 числа місяця, наступного за звітним (обліковим). У зв'язку з чим було нараховано пеню за період з 10.04.2005 року по 20.03.2006 року в сумі 1155179,74 грн., 3 відсотки річних за період з 10.04.2005 року по 20.03.2006 року в сумі 229308,05 грн., інфляційні витрати з квітня 2005 року по лютий 2006 року в сумі 801430,22 грн., від стягнення яких і відмовилось ВАТ "Харківська ТЕЦ-5".
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також із суми, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору і на інших крім цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області обґрунтовано дійшов висновку в оскаржуваній ухвалі, що оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Сплатити інфляційні витрати та відсотки річні, що нараховані відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, одночасно зі сплатою суми боргу, є грошовим зобов'язанням боржника, що виникає з акту цивільного законодавства.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства в оскаржуваній ухвалі зазначено, що за змістом ч. З статті 203 Господарського кодексу України, статті 601, ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачено обмежень стосовно зарахування вимог кредитора, які виникли внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 3.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008 року № 01-8/211 заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з ч. 4, 5 ст. 203 ГК України, 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження у справі на підставі п.1.1 статті 80 Господарського процесуального Кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги позивача без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Ухвалу від 03.11.2008р. господарського суду Харківської області по справі № 33/121-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Горбачова Л.П.
Судді Білоусова Я.О.
Пуль О.А.