05.02.2009 Справа№ 27/220-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Тищик І.В.
секретар судового засідання Пруднікова Г.В.
представники сторін:
від позивача: Халіпова О.В. представник, довіреність №892/1/14б від 25.09.08; Федоріна М.А. представник, довіреність №892/1/14б від 25.09.08;
від відповідача: Мельник О.О. представник, довіреність №19 від 19.01.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства “Дніпроміськтранс» Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.08р. у справі №27/220-08
за позовом комунального підприємства “Дніпроміськтранс» Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним розпорядження
У серпні 2008 року комунальне підприємство “Дніпроміськтранс» Дніпропетровської міської ради (далі -КП “Дніпроміськтранс») звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -відділення АМКУ) про визнання недійсним розпорядження адміністративної колегії відділення АМКУ №14.6/36-р від 27.06.2008р. (справа №26.1/33).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.08р. (суддя Татарчук В.О.) по справі №27/220-08 в позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог господарський суд виходив з того, що спірне розпорядження не свідчить про порушення позивачем антимонопольного законодавства і не є підставою для притягнення підприємства до відповідальності; суд позбавлений можливості визначити наявність чи відсутність порушень позивачем антимонопольного законодавства до завершення органом Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та прийняття відповідного рішення.
Не погодившись з рішенням господарського суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.08р. по справі №27/220-08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що рішення суду суперечить ст.19 Конституції України та ч.1 ст.37 Закону України “Про захист економічної конкуренції»; відповідачем не було встановлено будь-які наслідки порушення законодавства та не було зазначено такі наслідки; спірним розпорядженням, яке носить обов'язковий характер для підприємства, порушено права підприємства.
В відзиві на апеляційну скаргу відділення АМКУ просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки твердження позивача є безпідставними та не обґрунтованими, а оспорюване розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У період з 05.05.08р. по 31.05.08р. відповідачем була проведена планова перевірка комунального унітарного підприємства транспорту міської ради “Дніпроміськтранс» щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. За результатами перевірки складений акт №15 від 31.05.08р.
27.06.08р. адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення АМКУ було прийнято розпорядження №14.6/36-р від 27.06.08р. по справі №26.1/33.
За п. 1 розпорядження адміністративна колегія постановила розпочати розгляд справи за ознаками порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку комунального унітарного підприємства транспорту міської ради “Дніпроміськтранс» щодо обумовлення у договорах “На надання послуг по організації роботи рухомого складу Перевізника на міських автобусних маршрутах загального користування» отримання перевізниками платних послуг, які фактично є функціями контролю, передбаченого п.2 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», визначеного п.3 ч.2 ст.13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг, пов'язаних з організацією роботи міського пасажирського автомобільного транспорту, шляхом обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
Пунктом 2 розпорядження збирання та аналіз доказів у справі доручено другому відділу досліджень та розслідувань відділення АМКУ.
07.07.08р. змінено назву підприємства позивача та зареєстровано відповідні зміни до статутних документів.
Згідно ст. 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210) розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Частиною 1 статті 37 Закону №2210 встановлено, що у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Доводи позивача про те, що відділенням не встановлені наслідки порушення та не було зазначено такі наслідки, а отже, і немає підстав для початку розгляду справи є безпідставними, оскільки позивач неправильно дав тлумачення ч.1 ст.37 Закону №2210 щодо процедури застосування вказаних вище підстав для початку розгляду справи про порушення, які можуть існувати як окремо одна від одної, так і застосовуватись одночасно.
Саме по собі здійснення розгляду органом Антимонопольного комітету України відповідної справи не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи не доведено вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначений розгляд підлягає закриттю (стаття 49 Закону № 2210).
Що ж до обов'язків, які, на думку скаржника, виникають у нього у зв'язку з виданням оскаржуваного розпорядження, то розділ VII Закону України “Про захист економічної конкуренції» передбачає для сторони, яка бере участь у справі, лише обов'язок добросовісно користуватися належними їй правами (ст.40 Закону). Водночас правові наслідки, передбачені статтями 41, 43, 44, 46, 47 Закону №2210, оформлюються окремими розпорядчими актами (постановою чи розпорядженням), і їх прийняття має виключно імовірний характер, тобто за результатами здійснення розгляду справи в залежності від її обставин такі акти може бути й не прийнято.
Всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відділенням АМКУ згідно з пунктами 21, 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджені розпорядженням АМКУ від 19.04.94р. №5, в редакції розпорядження від 29.06.98р. №169-р) проводиться службовцями названого Комітету після початку розгляду відповідної справи.
Посилання позивача на те, що з його боку не було жодного порушення законодавства про захист економічної конкуренції є не обґрунтованим, оскільки цей висновок можна зробити тільки за результатами аналізу отриманих інформаційних матеріалів в ході розгляду справи. Розпорядження передбачає збір та аналіз відповідної інформації, яка спростує або підтвердить наявність самого порушення. Після завершення збирання та аналізу доказів, складається подання з попередніми висновками відповідно до пунктів 23, 26 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке направляється до суб'єкта господарювання з метою отримання зауважень, пояснень, спростувань. Тобто, позивачу буде надана можливість спростувати висновки відділення, пояснити певні обставини та надати свої зауваження.
Прийняття розпорядження про початок розгляду справи є обов'язковим виконанням відділенням процесуальних норм законодавства про захист економічної конкуренції, та як таке розпорядження про початок розгляду справи за своєю суттю є актом на підставі якого органами АМКУ здійснюються певні дії в тому числі процесуальні.
Оспорюване розпорядження відповідає вимогам чинного законодавства, винесене в межах компетенції, і ніяким чином не порушує будь-які права та інтереси позивача.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, а скарга - не підлягає задоволенню. Жодних підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу комунального підприємства “Дніпроміськтранс» Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008р. у справі №27/220-08 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.В.Тищик