ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. № 16/165
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кишинського М.І. при секретарі судового засідання Ярошевській Я.В. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-ПРОЕКТ»
простягнення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
На підставі ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.01.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-ПРОЕКТ»про стягнення простроченої заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1991,29 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.08 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 16/165 та призначено судовий розгляд на 22.01.09.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач у строк, визначений ч.6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплатив повну суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, розмір яких визначено Управлінням Пенсійного фонду в Шевченківському районі м. Києва, оскільки вважає, що підприємство зареєстроване як платник єдиного податку, то не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач у судове засідання не з'явився, за поштовим повідомленням за адресою не знаходиться.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд -
встановив:
Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва виявлено заборгованість за Товариством з обмеженою відповідальністю «РУТА-ПРОЕКТ»по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 1991,29 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РУТА-ПРОЕКТ»знаходиться на особливій системі оподаткування, є платником єдиного податку.
Відповідно до абз. 1 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (далі Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Абзацом 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV) встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники -це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до вказаної статті страхові внески -це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяльно раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду.
У статті 18 Закону № 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97-ВР, яким разом із Законом № 1058-IV не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
У відповідності до ч.1 статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Згідно зі ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, розробленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Інструкція), обчислення страхових внесків зазначеною категорією платників здійснюється щомісячно за ставками, визначеними пунктами 4.1, 4.2, 4.5 цієї Інструкції.
Відповідно до п. 4.1 ст.4 Інструкції розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР за ставкою 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до п.4 ст.4 Закону № 400/97-ВР із заробітної плати працівників підприємства проводиться утримання у розмірі 1 відсотку від об'єкта оподаткування, якщо сукупний доход не перевищує 150 грн., та -у розмірі 2 відсотків від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний доход перевищує 150 грн.
Частиною 6 статті 19 закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до п.п 5.1.4 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з пп. 5.1.5 та 5.1.6 Інструкції у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід) у розмірах, установлених для страхувальників (32 відсотки цих сум).
Перерахування страхових внесків здійснюється платниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч.9 ст.20 Закону № 1058-IV днем сплати страхових внесків вважається:
- у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду -день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду;
- у разі сплати страхових внесків готівкою -день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки Пенсійного фонду та/або Накопичувального фонду.
Абзацом 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Згідно зі статтею 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 106 Закону № 1058-IV у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею та суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч. 3 статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Беручи до уваги те, що суми страхових внесків до Пенсійного фонду України у розмірі 1991,29 грн. ТОВ «РУТА-ПРОЕКТ»у встановлені законодавством строки не сплатило; наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується розрахунками Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за 8, 9 місяць 2008 року, картками особового рахунку страхувальника та корінцями вимог від 01.10.08 та 03.11.08; доказів погашення відповідачем заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «РУТА-ПРОЕКТ»суми заборгованості (недоїмки) по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1991,29 грн. і вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та які підлягають стягненню з відповідача у вищенаведеному розмірі, заявленому позивачем у судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-ПРОЕКТ»( 01025, м.Київ, вул. Володимирська, 7, кв. 1, код ЄДРПОУ 35679396) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (01054, м.Київ, вул. Воровського, 29, код ЄДРПОУ 26087323, р/р 256093122614, 256083132614 в Головному управлінні ощадбанку по місту Києву та Київській області, МФО 322669) заборгованість по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1991 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна грн.) 29 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кишинський М.І.
Повний текст постанови складено та підписано 23 .01.2009 року.