83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
10.02.09 р. Справа № 17/191пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:
за позовом: Волноваської міської ради, м. Волноваха, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок», м. Донецьк
третя особа: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, м. Донецьк
про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку
за участю представників сторін
від позивача: Шульгін М.І., Козак Н.Ю., Ландар Н.В., Кураксі Д.С. - довіреності
від відповідача: Яцкій І.І. - довіреність
від третьої особи : Пархоменко О.М. - довіреність
Волноваська міська рада звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю , «Ринок» про зобов'язання останнього:
- привести самовільно зайняту земельну ділянку, площею 17'739,32Га, яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха у придатний для використання стан шляхом знесення будинків, будівель та споруд, що містяться на неї;
- повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 17'739,32Га, яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха.
23.12.08р. позивач надав письмову заяву «про уточнення позовних вимог» (т.1 а.с. 46), якою просив суд зобов'язати відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 14'781,32Га, яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха.
14.01.09р. позивач надав письмову «Позовну заяву з уточненням позовних вимог» (т.1 а.с. 151-152), в якій просив суд зобов'язати відповідача:
- привести самовільно зайняту земельну ділянку, площею 14'781,32Га, яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха у придатний для використання стан шляхом знесення будинків, будівель та споруд, що містяться на неї;
- повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 14'781,32Га, яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха.
27.01.09р. позивач надав до канцелярії суду письмове «Уточнення позовних вимог» (т.2 а.с. 7-12), яким просив суд зобов'язати відповідача:
- звільнити самовільно зайняту земельну ділянку (без зазначення площі), яка знаходиться по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха за винятком земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, які належать відповідачу на праві власності, шляхом знесення самовільно встановлених малих архітектурних форм та - повернути цю земельну ділянку позивачу,
- оформити право користування земельною ділянкою по вул. Чижевського, 11 у місті Волноваха, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать відповідачу на праві власності.
09.02.09р. позивач надав до канцелярії суду письмову заяву від 05.02.09р. № 186 «Про зміну та уточнення позовних вимог», якОЮ просив суд зобов'язати відповідача:
- привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 12'781,32 м2 по вул.. Чижевського, 11 у м. Волноваха у придатний стан шляхом знесення самовільно встановлених малих архітектурних форм, що міститься не неї та повернути її позивачу;
- оформити право користування земельною ділянкою площею 2'000м2 по вул.. Чижевського,11 у м. Волноваха, на якій розташовані об'єкти нерухомості, які належать відповідачу на праві власності.
З огляду на те, що:
- ч. 4 ст. 22 ГПК України передбачає право позивача до прийняття судом рішення змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто, одночасна зміна предмету та підстав позову суперечить ст. 22 ГПК України;
- як згадана стаття ГПК України, так і весь кодекс такої процесуальної дії позивача, як «уточнення позовних вимог» не передбачає;
- під час розгляду справи усних чи письмових заяв/клопотань (окрім частково останньої ЗАЯВИ від 05.02.09р. № 186) щодо зміни підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог або зменшення розміру позовних вимог з боку позивача не надходило (згадані заяви позивача такими не є);
- виходячи з Конституційного принципу диспозитивності та змагальності у судовому процесі - господарський суд не наділений правом уточнення, додумування або тлумачення замість сторін їхніх дій, намірів чи прагнень під час розгляду справи,
- згадані заяви (окрім частково останньої від 05.02.09р. № 186) не містять ознак зміни підстав або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог або зменшення розміру позовних вимог;
- виходячи з п. 1 резолютивної частини заяви від 05.02.09р. № 186 позивач по суті дублює первісні позовні вимоги, лише зменшуючи площу земельної ділянки, яка на думку позивача має бути звільнена відповідачем;
- другий пункт резолютивної частини заяви від 05.02.09р. № 186 є по суті новою позовною вимогою, яка не може бути розглянута в межах цієї справи, а є предметом самостійного позову. Звернення з такою вимогою є перевищенням прав, наданих позивачу ст. 22 ГПК України,
господарський суд не може сприймати зазначені заяви позивача (окрім частково останньої від 05.02.09р. № 186) як будь-які процесуальні дії позивача у розумінні приписів ст. 22 ГПК України, тому, розглядає справу в межах вимог, про: зобов'язаня відповідача привести самовільно зайняту земельну ділянку площею 12'781,32 м2 по вул.. Чижевського, 11 у м. Волноваха у придатний стан шляхом знесення самовільно встановлених малих архітектурних форм, що містяться не ній та повернути її позивачу.
За письмовим клопотанням позивача судове засідання 10.02.2009р. здійснювалось з повною фіксацією судового процесу за допомогою технічних засобів.
09.02.09р. позивач через канцелярію господарського суду надав клопотання, яким з посиланням на ч. 1 ст. 79 ГПК України просив зупинити розгляду справи до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Волноваської міської ради на ухвалу від 05.10.07р. Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-3063/07.
З огляду на те, що:
- за згаданою частиною ст. 79 ГПК країни господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом;
- розгляд ВАС України касаційної скарги по справі № 22-а-3063/07 не перешкоджає розгляду по суті справи № 17/191пн, адже зібраних по справі документів є достатнім для вирішення справи по суті та прийняття відповідного рішення;
- до того ж мова йдеться не про розгляд ВАС України справи по суті, адже ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007р., яка набрала законної сили, провадження у згідній справі було закрито; а - про розгляд касаційної скарги на цю ухвалу,
у задоволення клопотання відмовлено.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідач використовує спірну земельну ділянку без будь-яких правовстановлюючих документів, що є порушенням норм Земельного кодексу («ЗК») України. Крім того, як на доказ, підтверджуючий позов, позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 09.11.06р. по справі № 43/130пн.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:
- позивач не довів наявності у нього права на спірну земельну ділянку, відтак - у позивача відсутні підстави для звернення з подібним позовом,
- зайняття та використання ним спірної земельної ділянки здійснюється правомірно на підставі акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ДН № 009343,
- позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з подібним позовом.
Ухвалою від 23.12.08р. (т.1 а.с. 85) господарський суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, зобов'язавши останнє здійснити перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства та встановлення наявності або відсутності прав на користування спірною земельною ділянкою.
Третя особа з посиланням на акт перевірки від 14.01.09р. пояснила, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на законних підставах відповідно до акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ДН № 009343, який рішенням Волноваської міської ради від 18.05.1994р. був перереєстрований на ТОВ «Ринок» (відповідач у справі). Акт та Рішення є чинними та ніким не скасовані і не визнані недійсними.
Не погодившись з висновками третьої особи, письмовим клопотанням (т.2 а.с. 96-100) позивач просив суд зобов'язати третю особу здійснити повторну перевірку, поставивши перед ним відповідні запитання, а також винести окрему ухвалу відносно посадових осіб Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області.
З огляду на те, що:
- перевірка здійснювалась безпосередньо Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області, а ні будь-якою інспекцією;
- про яку-саме Інспекцію йдеться суду невідомо;
- здійснена третьою особою на вимогу суду перевірка не є тотожнім проведенню судової експертизи, щодо якої нормами ГПК України передбачена можливість її повторного або додаткового проведення;
- висновки та вимоги позивача щодо перевірки є, по-суті - оскарженням дій посадових осіб Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області. Таке оскарження не є та й не може бути предметом розгляду як за цією справою, так і взагалі господарських судів, адже дії чи бездіяльність посадових осіб органів влади можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду;
- частина 1 ст. 90 ГПК України передбачає право господарського суду виносити окрему ухвалу лише у разі виявлення при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Господарським судом у цьому випадку таких порушень з боку посадових осіб Управління з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області не виявлено,
господарський суд вважає згадане клопотання необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.01.09р. до 10.02.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.07.2008 року відповідно до розпорядження Волноваського міського голови № 72 від 31.05.08р. (т.1 а.с. 65) комісією у складі заступника міського голови та працівників виконавчого комітету Волноваської міської ради було проведено обстеження земельної ділянки по вул.. Чижевського, 11 у м. Волноваха та складений акт «комісійного обстеження земельної ділянки» (т.1 а.с. 7-8). Як зазначено в акті метою перевірки є впорядкування земельно-кадастрової документації.
В акті зазначено про:
- наявність у фізичних та юридичних осіб правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 2'958м2 (п. 1 акту);
- відсутність у фізичних осіб правовстановлюючих документів на земельну ділянку під малими архітектурними формами загальною площею 3'600м2 (п. 2 акту);
- відсутність у відповідача документів на земельну ділянку приблизною площею 2'000м2 під об'єктами нерухомості, які належать відповідачу (п. 3 акту);
- відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку приблизною площею 9'181,32 м2 під проїздами та проходами, якими користуються зазначені фізичні та юридичні особи.
Посилаючись на цей акт позивач стверджує, що відповідач самовільно захопив спірну земельну ділянку площею 17'739,32Га та використовує її без будь-яких правових підстав. Відтак - має її звільнити.
Проте, з таким твердженням погодитись не можна, виходячи з того, що:
- приписи ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною землі» встановлюють, що під самовільним зайняттям земельної ділянки слід розуміти будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними;
- за ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом;
- частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування;
- за ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року (далі - «ЗК України 1990р.») передбачено право міської Ради народних депутатів надавати у межах міста земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб;
- за ч. 1 ст. 23 ЗК України 1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів;
- рішенням від 15.09.93р. Волноваської міської ради спірна земельна ділянка була передана Орендному підприємству «Колгоспний ринок» (т.1 а.с. 91-96), на підставі якого був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ДН № 009343, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с. 54-57);
- розпорядженням представника Президента України № 172 від 26.04.1994 року було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок» (т.2 а.с. 14-15), який, виходячи з наданих відповідачем доказів (т.1 а.с. 110-133), є власником майна, що раніше належало Товариству покупців Волноваського центрального колгоспного ринку, а згодом - Орендному підприємству «Колгоспний ринок»;
- виходячи з ч. 3 ст. 30 ЗК України 1990р. при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди;
- за ч.2 ст. 120 ЗК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування;
- рішенням Волноваської міської ради від 18.05.1994р. (т.2 а.с.40) згаданий акт був перереєстрований з Орендному підприємству «Колгоспний ринок» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок». Це рішення рішенням Волноваської міської ради № -У/8-88 від 03.08.2006р. (т.1 а.с. 142) було скасовано. Однак, Постановою Волноваського районного суду від 18.10.2006р. (т.1 а.с. 145-146) рішення Волноваської міської ради № -У/8-88 від 03.08.2006р. було визнано нечинним. Постановою Донецького обласного суду від 20.12.2006р. (т.1 а.с. 147-148) зазначена постанова районного суду в частині визнання рішення № -У/8-88 від 03.08.2006р. нечинним була залишена без змін. Таким чином, - рішення Волноваської міської ради від 18.05.1994р. щодо перереєстрації згаданого Державного акту відтак - і відповідний запис у Державному акті щодо перереєстрації, є діючими на цей час (іншого сторони не довели);
- виходячи зі ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною землі» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю покладено на спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель;
- виходячи з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14.01.09р. (т.1 а.с. 158-159) третьою особою встановлено відсутність факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем,
тобто, твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки та - її безпідставне використання спростовується матеріалами справи та поясненнями представників відповідача і третьої особи. Відтак, у задоволенні позову має бути відмовлено.
Судові витрати відносяться на позивача.
З огляду на зазначене керуючись ст. 33, 34 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя