10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"03" лютого 2009 р. Справа № 2/151-НМ
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Філіпової Т.Л.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Майора Г.І.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Присяжнюк М.П., довіреність №2 від 08.09.2008р., Корчевний О.Г., довіреність №1 від 08.09.2008р.,
від відповідача: Горбань Р.О., довіреність від 23.09.2008р., Слюсаренко К.І., голова сільської ради, посвідчення №13,
від третьої особи: Чолак С.Х., директор,
В порядку ст. 30 ГПК приймала участь у судовому засіданні - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС Житомирської області:
Крижова О.М., довіреність від 24.11.2008р.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "НІК", м.Житомир
на рішення господарського суду Житомирської області
від "28" жовтня 2008 р. у справі № 2/151-НМ (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Приватного підприємства "НІК", м.Житомир
до Кочерівської сільської ради, с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СТОВ "Кочерів", с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області
про визнання права власності
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.10.2008р. у справі №2/151-НМ у позові Приватного підприємства "НІК", м. Житомир до Кочерівської сільської ради, с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - СТОВ "Кочерів", с.Кочерів Радомишльського району Житомирської області відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення суду та прийняти новий судовий акт, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- позивач вказує, що суд першої інстанції однобічно розглянув справу, не надав належну оцінку доказам по справі, а саме: не вивчив уточнення до позовної заяви та не допустив для участі у справі представника відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби в Житомирській області;
- місцевим господарським судом не взято до уваги того факту, що рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2005 року було стягнуто з СТОВ "Кочерів" на користь ПП "НІК" 95807,00 грн. боргу, 5676,29 грн. пені, 11888,57 грн. інфляційних, 2599,62 грн. 3% річних, 1159,72 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На виконання рішення суду було видано наказ від 25.08.2005 року №7/1919, а відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби в Житомирській області було відкрито виконавче провадження. У зв'язку із реорганізацією КСП "Промінь", правонаступником якого є СТОВ "Кочерів", 20.09.2005 року було укладено договір передачі майна ПП "НІК" в рахунок погашення заборгованості, а 02.05.2006 року за актами приймання-передачі СТОВ "Кочерів" передало ПП "НІК" силосні траншеї по вул. Шигаєва, 135 в с.Кочерів, сінажну башню по вул. Колгоспній, 40а, в с.Кочерів та гноєсховище 10000,00 тон по вул. Шигаєва, 130, в с.Кочерів. На підставі вищезазначеного відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби в Житомирській області було закрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №7/1919 від 25.08.2005 року. Проте, на звернення ПП "НІК" до Кочерівської сільської ради про реєстрацію об'єктів, які знаходяться на території сільської ради, надана відмова в реєстрації права власності;
- крім цього, скаржник зазначає, що ухвалою від 09.09.2008 року суд першої інстанції залучивши до участі у справі в якості третьої особи СТОВ "Кочерів", не викликав в судове засідання представників даної третьої особи.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а просять його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити. Зазначили, що 20 вересня 2005 року був укладений договір передачі майна приватному підприємству "НІК" в рахунок погашення заборгованості, а 02.05.2006р. за актами приймання-передачі правонаступником КСП "Промінь" СТОВ "Кочерів" було передано ПП "НІК" спірне майно. У зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Житомирської області 13.04.2006р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 25.08.2005р. закінчене.
Представники відповідача в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Вказав, що для реєстрації права власності, позивач надав договір, який не був посвідчений нотаріально і не була проведена його державна реєстрація, тому сільська рада не мала повноважень визнавати право власності на спірне майно за позивачем.
Третя особа - СТОВ "Кочерів" - у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.83-84) та її представник в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "НІК" - без задоволення.
В судовому засіданні в порядку ст. 30 ГПК взяла участь державний виконавець відділу примусового виконання рішень ДВС Житомирської області, яка вказала, що виконавче провадження відкрито постановою від 16.09.2005 року та було накладено арешт на все майно.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, який уточнив заявою №32 від 15.10.2008 року (а.с.32) про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в с.Кочерів, а саме: силосні траншеї по вул.Шигаєва, 135, сінажну башню по вул.Колгоспній, 40а, гноєсховище на 10000 тон по вул.Шигаєва,130.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що СТОВ "Кочерів" мало борг перед позивачем. Відповідно до рішення співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" був укладений договір між СТОВ "Кочерів" та ПП "НІК" про передачу позивачу в рахунок погашення боргу вказаного нерухомого майна, яке було передано за актами приймання-передачі. Відповідач відмовив у реєстрації права власності на це майно за позивачем.
Кочерівська сільська рада у відзиві на позовну заяву зазначила, що спірне майно належало КСП "Промінь", яке припинило свою діяльність 01.04.1997 року і на базі якого було створене СТОВ "Кочерів". СТОВ "Кочерів" не мало права розпоряджатися майном, яке було виділене для погашення боргів КСП "Промінь" та на яке претендує ПП "Нік". КСП "Промінь" боргів перед ПП "Нік" не мав. Крім того, відповідно до матеріалів розпаювання майна збори співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" 15.09.2005 року не проводились. Всупереч вимог ЦК України, для реєстрації права власності, позивач надав договір, який не був посвідчений нотаріально і не була проведена його державна реєстрація, тому сільська рада не мала повноважень визнавати право власності на спірне майно за позивачем (а.с.14).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що сторонами в порушення вимог ст.657 ЦК України договір передачі майна від 20.09.2005р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, при його оформленні не був посвідчений нотаріально і не була проведена його державна реєстрація, у зв'язку з чим не підтверджено факт законного набуття права власності на спірне майно за позивачем.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду Житомирської області від 09.08.2005 року у справі №7/1919 за позовом ПП "НІК" до СТОВ "Кочерів" про стягнення 115971,53 грн. було стягнуто з СТОВ "Кочерів" на користь ПП "НІК" 95807,00 грн. боргу, 5676,29 грн. пені, 11888,57 грн. інфляційних, 2599,62 грн. 3% річних, 1159,72 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. На виконання рішення суду було видано наказ №7/1919 від 25.08.2005 року.
Відповідно до п.1.12. Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кочерів" останній є правонаступником КСП "Промінь" (а.с.40-51).
Зборами співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" від 15.09.2005 року прийнято рішення виділити ПП "НІК" майно виділене під кредиторську заборгованість (а.с.7-8).
20.09.2005 року між СТОВ "Кочерів" та ПП "НІК" був укладений договір передачі майна, відповідно до умов якого СТОВ "Кочерів" зобов'язалось передати майно виділене під кредиторську заборгованість в рахунок боргів перед ПП "НІК" в його власність (а.с.9).
02.05.2006 року за актами приймання-передачі СТОВ "Кочерів" передало позивачу об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в с.Кочерів, а саме: силосні траншеї по вул.Шигаєва, 135, сінажну башню по вул.Колгоспній, 40а, гноєсховище на 10000 тон по вул.Шигаєва,130 (а.с.11-13).
Спір виник з того приводу, що для реєстрації права власності на спірне майно позивач звернувся до Кочерівської сільської ради, однак рішенням №245 від 27.06.2008 року, Кочерівська сільська рада відмовила ПП "НІК" у реєстрації права власності на спірне майно, посилаючись на те, що на підставі копій документів наданих позивачем, а саме: витягу з протоколу співвласників майна реорганізованого КСП "Промінь" від 15.09.2005 року, актів приймання-передачі від 02.05.2006 року (3шт.), ухвали суду від 20.03.2006 року виконком сільської ради не має підстав визнати за ПП "НІК" право власності на спірне нерухоме майно.
Стаття 182 ЦК України, передбачає, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються нормами Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі-Закон).
Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону встановлено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
З урахуванням цієї вимоги Закону до спірних правовідносин слід, зокрема, застосовувати Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом від 7 лютого 2002 року №7/5 Міністерства юстиції України (далі-Тимчасове положення).
Статтею 18 Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб. Заявочний принцип реєстрації прав встановлений і пунктом 2.1. Тимчасового положення.
Реєстрація права власності згідно з вищевказаними нормами права здійснюється за заявою власника (володільця) нерухомого майна та на підставі відповідних правовстановлювальних документів за визначеним переліком згідно із додатком 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення.
Відповідно до п.6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Стаття 657 ЦК України встановлює, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна здійснюється відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року N 671. Державна реєстрація договорів купівлі-продажу нерухомості здійснюється шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
За загальним правилом, встановленим ст. 215 ЦК України наслідком недотримання форми договору, передбаченої ст. 657 ЦК України, є його недійсність. Це означає, що такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК).
Як встановлено судом першої інстанції, в порушення наведених норм матеріального права сторони уклали договір передачі майна від 20.09.2005 року, відповідно до якого ПП "НІК" передавалося майно в його власність, у простій письмовій формі без його нотаріального посвідчення та без проведення державної реєстрації. Даний факт не заперечується сторонами в судовому засіданні.
Наслідком недодержання сторонами вказаного договору вимог закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію є нікчемність цього договору згідно із ч.1 ст. 220 ЦК України.
Оскільки договір, за яким, як вважає позивач, він набув право власності на нерухоме майно, нотаріально не посвідчений, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивач не набув права власності на спірне майно, яке знаходяться в с.Кочерів, а саме: силосні траншеї по вул.Шигаєва, 135, сінажну башню по вул.Колгоспній, 40а, гноєсховище на 10000 тон по вул.Шигаєва,130.
Крім цього, на підтвердження своїх вимог позивач посилається також на те, що факт передачі майна у його власність підтверджено ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.04.2006 року у справі №7/1919 (а.с.16) та постановою державного виконавця від 13.04.2006 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №7/1919 від 25.08.2005 року (а.с.24).
З оглянутої в судовому засіданні апеляційного господарського суду справи №7/1919 вбачається, що ухвалою господарського суду від 20.03.2006 року у даній справі лише визнано неправомірними дії відділу примусового виконання рішень ДВС у Житомирській області та скасовано частково п.1 постанови державного виконавця від 05.10.2005 року про накладення арешту на все майно, що належить СТОВ "Кочерів", виключивши з опису: будинок комбікормового заводу, склад комбікормового заводу, мукомольну лінію, картоплекопач Є-684, комбайн СК-5 "Нива", сінажну башню, комбайн картоплезбиральний КПК-02, ангар для сільгоспмашин, корівник, гноєсховище 10000,00 тон, силосні траншеї (біля комори 2), а не встановлено факт передачі у власність ПП "НІК" спірного майна.
З постанови від 13.04.2006 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №7/1919 від 25.08.2005 року державного виконавця, яка винесена в межах виконання вищевказаного наказу господарського суду, вбачається, що виконавче провадження по виконанню наказу закінчено в зв'язку з фактичним виконанням рішення. При цьому позивач вказує на те, що виконавче провадження закінчено в зв'язку з тим, що СТОВ "Кочерів" погасив борг перед ПП "НІК" шляхом передачі йому спірного майна.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням позивача, оскільки порушено вимоги, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, щодо передачі нерухомого майна боржника стягувачу в рахунок погашення боргу.
Так, 20.09.2005 року було укладено договір передачі майна ПП "НІК" в рахунок погашення заборгованості, а лише 02.05.2006 року за актами приймання-передачі СТОВ "Кочерів" передало ПП "НІК" спірне майно. Проте, постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №7/1919 від 25.08.2005 року була винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Житомирської області 13 квітня 2006 року, тобто завчасно, за 19 днів до моменту здійснення приймання-передачі спірного майна.
Основним нормативним актом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону, на яку посилається орган ДВС приймаючи постанову щодо закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Отже, підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з вказаним пунктом зазначеної норми є повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, як встановлено судом, виконавче провадження, порушене на підставі виданого виконавчого документа на виконання судового акту у даній справі, закінчено у зв'язку з отриманням ухвали господарського суду від 20.03.2006 року про скасування частково постанови державного виконавця від 05.10.2005 року про накладення арешту на все майно, що належить СТОВ "Кочерів". При цьому, до вказаної ухвали суду доказів повного фактичного виконання судового акту у цій справі не додано. Однак, не зважаючи на відсутність відповідних доказів наявності обставин, викладених у вказаній ухвалі суду, державний виконавець не використав надані йому повноваження в силу ст. 5 Закону та не перевірив чи відбулось повне фактичне виконання судового акту на підставі виданого наказу, за яким порушено виконавче провадження.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності у відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Житомирської області підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 13.04.2006 року.
Крім цього, слід зазначити, що державним виконавцем при виконанні вказаного рішення було порушено й сам порядок виконання рішення суду, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до ст.5 Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Стаття 121 ГПК України обумовлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
А глава 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює порядок звернення стягнення на майно боржника.
Зокрема, частиною 6 ст. 61 Закону передбачено, що майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державним виконавцем складається акт. Постанова і акт є підставою для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.
Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем не здійснено відповідних дій при виконанні ним рішення суду.
Отже, дії відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Житомирської області з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №7/1919 від 25.08.2005 року не відповідають вимогам чинного законодавства.
Доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку із не викликом представників третьої особи для участі у справі , які були залучені до участі у справі ухвалою суду від 09.09.2008 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно з пунктом 5 резолютивної частини ухвали від 09.09.2008 року викликано представників сторін та третьої особи (а.с.20).
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 22.09.2008 року у справі №2/151-НМ є законним та обґрунтованим, відповідає матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "НІК", м.Житомир - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 28 жовтня 2008 року у справі №2/151-НМ залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "НІК", м. Житомир - без задоволення.
2. Направити окрему ухвалу Головному управлінню юстиції у Житомирській області.
3. Справу №2/151-НМ повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Майор Г.І.
Віддруковано: 6 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - третій особі;
5 - відділ примусового виконання ДВС Головного управління юстиції
в Житомирській області, м. Житомир, майдан Соборний, 1
6 - в наряд