Копія
Ухвала
Іменем України
04.02.2009 Справа № 22-а-2045/08
Попередня справа № 5020-3/095
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Лядової Т.Р. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
за участю представників сторін:
від позивача Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність № 86/13-165 від 12.01.2009,
від відповідача Шмаков Михайло Валерійович, довіреність № 8-35/147 від 16.01.2009,
розглянувши апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі на постанову Господарського суду мiста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 20.10.08 у справі № 5020-3/095
за позовом Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" (пр.Нахімова, 13, м.Севастополь, 99011)
до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі (вул.М.Музики, 88-А, м.Севастополь, 99011)
про визнання постанови недійсною,
Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” звернулось до Господарського суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Севастополі про визнання нечинною постанови № 1161/2-08 від 18.08.2008 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 236600,09 грн. (арк.с.3-4).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ухвалою господарського суду м.Севастополя від 09.07.2008 надано розстрочку виконання постанови у справі № 5020-7/107 за адміністративним позовом заступника прокурора м.Севастополя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Севастополя до Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” про стягнення 2366000,86грн.; згідно встановленому зазначеною ухвалою графіка погашення заборгованості, перше погашення на суму 266000,86 грн. мало бути здійснено позивачем 21.07.2008; позивач добровільно сплатив зазначену суму до встановленого строку, тому відповідач не мав підстав для стягнення виконавчого збору.
Постановою Господарського суду м.Севастополя від 20.10.2008, оформленою та підписаною в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27.10.2008, адміністративний позов задоволено повністю, визнана недійсною постанова Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі № 1161/2-08 від 18.08.2008 про стягнення з боржника - Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації", виконавчого збору в розмірі 236600,09грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" державне мито в сумі 3,40грн. (арк.с.38-41).
Суд першої інстанції дійшов висновку. що примусове списання грошових коштів з рахунку позивача на 18.08.2008 відповідачем не здійснювалось, кошти були сплачені позивачем добровільно, у зв'язку з чим підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі, 28.10.2008 (вх.№14997 від 30.10.2008) звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга надійшла 13.11.2008 (вих.№3085/13/31/08 від 10.11.2008), відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення (арк.с.42, 46-48).
Доводи апеляції мотивовані тим, що боржнику був наданий строк для добровільного виконання рішення суду, але ним постанова в цей строк виконана не була; в повному обсязі постанова боржником добровільно також не виконана, маючи на увазі прострочку погашення наступного платежу: 20.08.2008.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі залишено без руху, запропоновано усунути в строк до 09.01.2009 недоліки апеляційної скарги, а саме: надати копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги з доданими до неї документами, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі; зазначити чи бажає заявник взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за його відсутності (арк.с.74-77).
13.01.2009 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду з Господарського суду м.Севастополя надійшла заява Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі про усунення недоліків апеляційної скарги з наданням витребуваних документів (арк.с.78-108).
Підрозділом примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі зазначена вище заява передана до установи пошти 09.01.2009, тобто у встановлений ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008 строк.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі (арк.с.109-112).
Ухвалою суду від 19.01.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду на 04.02.2009 (арк.с.115-117).
Розпорядженням В.о.голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 замінено суддю Санакоєву М.А. на суддю Лядову Т.Р. у складі колегії по розгляду апеляційної скарги у справі № 22-а-2045/08/9106 (арк.с.129).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити по мотивам, викладеним в ній.
В запереченнях (вх.№317) та в судовому засіданні представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги по мотивам, викладеним в запереченнях, вважає рішення суду законним та обґрунтованим (арк.с.122-126).
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Постановою господарського суду м.Севастополя від 19.05.2008 по справі № 5020-7/107 задоволено позов заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя, стягнуто на користь позивача з Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Російської Федерації” заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий 2008 року в сумі 2366000,86грн.
05.06.2008 на виконання зазначеної постанови видано виконавчий лист № 5020-7/107, по якому 10.06.2008 відкрито виконавче провадження та встановлено строк для добровільного виконання рішення до 18.06.2008 (арк.с.51, 52).
Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 09.07.2008 за заявою боржника від 21.05.2008 в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України надана розстрочка виконання постанови господарського суду м.Севастополя від 19.05.2008 по справі № 5020-7/107 на три місяці, з наступним графіком погашення:
21.07.2008 -366000,86грн.,
20.08.2008 -1000000,00грн.,
20.09.2008 -1000000,00грн. (арк.с.7).
Заява боржника від 21.05.2008 в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розглянута без дотримання десятиденного строку.
18.08.2008 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м.Севастополі винесено постанову про стягнення з підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" виконавчого збору в розмірі 236600,09 грн. (арк.с.6).
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про виконавче провадження»№ 606-ХІV від 21.04.1999 (зі змінами та доповненнями).
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, які зумовили невиконання рішення суду.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Ухвала господарського суду м.Севастополя від 09.07.2008 по справі № 5020-7/107 про надання розстрочки виконання постанови суду від 19.05.2008 набрала законної сили.
Відповідно до зазначеної ухвали право пред'явити вимогу по сплаті боргу та обов'язок боржника сплатити його, починається з 22.07.2008.
Згідно зі статтею 46 Закону України „Про виконавче провадження” у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10% від фактично стягненої суми.
Тобто нормами діючого законодавства встановлено, що у разі добровільного виконання виконавчого документа виконавчий збір стягненню не підлягає.
Позивач надав суду платіжні доручення № 779 та 780 від 16.07.2008 на суми 22048,24грн. та 343952,62 грн. відповідно, разом на суму 366000,86грн. (арк.с.8), що дорівнює першій частині боргу зі строком погашення -21.07.2008, що свідчить про добровільне виконання постанови господарського суду м.Севастополя від 19.05.2008 у справі № 5020-7/107 з урахуванням ухвали суду від 09.07.2008 про надання розстрочки, тому будь-які дії щодо примусового виконання постанови суду до цього часу є незаконними.
За змістом пункту 1 частини другої статті 21 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХІV (із змінами і доповненнями), строк пред'явлення до виконання виконавчого листа встановлюється з наступного дня після закінчення строку, встановленого у разі розстрочки виконання рішення.
Посилання відповідача на те, що ухвала про надання розстрочки виконання постанови від 19.05.2008 у справі № 5020-7/107 прийнята пізніше ніж був виданий виконавчий лист, є неправомірними та не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, у зв'язку з наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 21.05.2008 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання постанови від 19.05.2008 у справі № 5020-7/107 строком на шість місяців (справа № 5020-7/107, т. 1 арк.с.96-97).
Частиною першою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
За приписами частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розстрочення виконання судового рішення вирішується судом у десятиденний строк.
Відповідно до статті 11-1 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-ХІV (із змінами і доповненнями) сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
13.06.2008 позивач надіслав на адресу відповідача заяву про зупинення виконавчого провадження до прийняття господарським судом м.Севастополя рішення за результатами судового розгляду заяви про розстрочку виконання постанови суду.
Отже, відповідачу було достовірно відомо про те, що питання розстрочки виконання постанови від 19.05.2008 у справі № 5020-7/107 є предметом розгляду господарського суду, а тому у нього були відсутні підстави для здійснення дій щодо примусового виконання постанови суду від 19.05.2008, до часу, визначеного в ухвалі суду від 09.07.2008 про розстрочку сплати боргу, тобто до 22.07.2008.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 18.08.2008 у відповідача були відсутні підстави для прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, так як боржник першу суму, по якій надано розстрочку до 21.07.2008, сплатив добровільно і своєчасно.
Доводи відповідача про те, що ним проводились неодноразові списання коштів з рахунків боржника та інші дії, спрямовані на примусове виконання судових рішень не підтверджені належними та допустимими доказами, не стосуються предмету та підстав позову, а тому не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.
Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду належні та допустимі докази, які б спростовували факт добровільного виконання боржником постанови господарського суду м.Севастополя від 19.05.2008 в частині суми, яка підлягала сплаті станом на 18.08.2008.
Примусове списання грошових коштів з рахунку позивача відповідачем станом на 18.08.2008 не здійснювалось, кошти були сплачені позивачем добровільно, у зв'язку з чим постанова головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Севастополі від 18.08.2008 про стягнення з боржника виконавчого збору, підлягає визнанню нечинною, недійсною.
Частина третя статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначає перелік вимог, що можуть міститись в адміністративному позові. Ці вимоги націлені на реалізацію матеріально-правової сторони права на адміністративний позов, тобто на задоволення адміністративного позву. Перелік вимог, зафіксований у статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, відображає зміст адміністративного позову, який є елементом позову і вказує на форму судового захисту, тобто вказує на те, якого виду рішення вимагає позивач від суду. Особливість змісту адміністративного позову визначається характером певних спірних правовідносин.
Отже законодавець залишив відкритим перелік вимог, що можуть міститися в адміністративному позові.
Таким чином, позовна заява може містити, крім визначених в статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог: визнання оскаржуваної постанови недійсною, замість визнання її нечинною, як просив позивач, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Господарським кодексом України в статті 20 визначено можливість захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Вимоги про визнання акту державного чи іншого органу нечинним за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним, протиправним, недійсним, що забезпечує захист прав позивача, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом з урахуванням особливостей встановлених статтею 12 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову та визнання оскаржуваної постанови недійсною є правомірним і не ущемлює прав і охоронюваних законом інтересів позивача.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Севастополі на постанову Господарського суду мiста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 20.10.08 у справі № 5020-3/095 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду мiста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 20.10.08 у справі № 5020-3/095 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Т.Р.Лядова підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус