Копія
Ухвала
іменем україни
04.02.2009 Справа № 22-а-1881/08/9106
Попередній № справи 2-22/4381-2007А
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Артемов Володимир Євгенович, довіреність № 01-1898 від 18.12.2008,
розглянувши клопотання Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.01.08 у справі № 2-22/4381-2007А
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим (вул.Павленко, 20, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)
до Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції (вул.Чкалова, 62, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про стягнення 3066,00 грн.,
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.01.2008 відмовлено Державній інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим в задоволенні позову до Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції про стягнення 3066,00 грн. (арк.с.64).
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, 29.10.2008 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, прийняти нову, якою позов задовольнити (арк.с.68-71).
Разом з апеляційною скаргою позивач - Державна інспекція з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, надав клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, суду не надано (арк.с.67).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008 призначено розгляд клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови на 04.02.2009 (арк.с.73-75).
Позивач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 04.02.2009, не забезпечив, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.78), про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у відсутність представників позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення клопотання, вважає, що позивач пропустив строк на апеляційне оскарження без поважних причин.
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання (вх.№525) про зупинення провадження у справі №22-а-1881/08 (попередній номер справи 2-22/4381-2007А) до набрання чинності рішення у справі №22-а-1877/08 (попередній номер справи 2-16/8216-2007А) за позовом Феодосійської міської санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про скасування рішення №55 від 10.11.2006, яка пов'язана з цією справою, надавши повістку про виклик у судове засідання для розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на 30.03.2008 (арк.с.80-82).
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання у зв'язку з наступним.
Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
За змістом цієї правової норми підставою для зупинення провадження у господарській справі є неможливість розгляду справи до вирішення по суті іншої, пов'язаної з нею справи, яка знаходиться у провадженні іншого суду.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:
- як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;
- чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Позивачем не надані належні та допустимі докази неможливості розгляду його клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції до набрання законної сили рішенням по іншій справі.
Крім того, апеляційне провадження по апеляційній скарзі не відкрито.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, що містяться в клопотанні позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, колегія суддів встановила наступне.
21.01.2008 в судовому засіданні за участю представника позивача Кримова А.С. (довіреність вих.№1677 від 14.12.2006) (арк.с.29) оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваної постанови (арк.с.62, 63)
Постанову складено в повному обсязі та підписано в порядку статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 25.01.2008 (арк.с.64).
Копія оскаржуваної постанови направлена на адресу сторін 28.01.2008 (арк.с.64-зворотній бік).
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Частиною п'ятою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження передані суду першої інстанції нарочним 29.10.2008 (арк.с.62, 63-72), тобто з пропуском строку, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, майже на дев'ять місяців.
Згідно статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати, копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні; у разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі.
Згідно з частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді копію постанови чи ухвали суду.
Законодавець покладає на суд обов'язок щодо направлення копії судового рішення особі, яка бере участь у справі, лише у випадку, якщо вона не була присутня в судовому засіданні.
Позивач з заявою про видачу йому копії оскаржуваної постанови до суду першої інстанції не звертався.
Частиною першою статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Судова колегія не знаходить правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, так як доказів, що підтверджують поважність його пропуску, позивачем суду не надано.
Позивачем ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2008, якою був зобов'язаний надати суду докази, що підтверджують обставини, на які заявник посилається як на підставу свого клопотання - докази поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, не виконав, витребуваних доказів не надав.
Крім того, позивач в своєму клопотанні не зазначив жодної причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, не зазначив мотивів пропуску цього строку.
Судовою колегією встановлено, що рішення суду було проголошено судом відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача в судовому засіданні при проголошенні вступної та резолютивної частин постанови був присутній, тобто йому достовірно було відомо про прийняте судом рішення по справі; позивач не був позбавлений можливості подати заяву про апеляційне оскарження постанови у встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України строки, або звернутись до суду першої інстанції з заявою про видачу копії рішення та оскаржити його протягом розумного строку.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, тому суд має дослідити всі обставини справи, які можуть бути використані для захисту інтересів особи.
Частиною першою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується конституційним принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Таким чином, колегія суддів виходить з того, що нормативні акти та дії державної влади мають бути підпорядковані праву як мірі загальної та рівної для всіх свободи і справедливості.
17.07.1997 Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і окремі Протоколи до неї, які у відповідності до Закону України “Про дію міжнародних договорів на території України", Закону ''Про міжнародні договори України" та Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” стали невід'ємною частиною національного законодавства, мають пріоритет норм у разі їх колізії з національним законодавством. Поряд з цим, Конвенція має ту особливість, що її положення, забезпечуючи принцип невичерпності прав і свобод особи, містять значну кількість оціночних і абстрактних понять, які тлумачаться Європейським судом через судові рішення.
Діючи відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Одним з основоположних аспектів поняття "верховенство права" є принцип правової визначеності, який припускає "inter alia", що якщо суд постановив остаточне рішення по справі, то його рішення не повинно оспорюватись.
В тому випадку, коли судове рішення набрало законної сили, суди повинні вельми неохоче реагувати на вимоги про його перегляд, оскільки такі дії можуть бути розцінені як такі, що порушують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (частина перша статті 6) згідно принципу, сформульованому у зв'язку зі справами Брумареску проти Румунії, Горнсбі проти Греції, Іммобільяре Саффі проти Італії, Реджент компані проти України.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення, залишалось не виконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачав виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язувалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Отже виконання рішення, постановленого будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
Перегляд рішень як в апеляційному, так і в касаційному порядку здійснюється в суворо визначені строки. В даному випадку рішення набрало законної сили і повинно виконуватись згідно статті 124 Конституції України.
Частиною шостою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання, враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, а тому цей строк не підлягає поновленню, клопотання позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 102, 160, 167, частинами третьою, п'ятою, шостою 186, частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Заяву Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.01.08 у справі № 2-22/4381-2007А залишити без задоволення.
2. Відмовити Державній інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.01.08 у справі № 2-22/4381-2007А.
3. Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 21.01.08 у справі № 2-22/4381-2007А залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.А.Санакоєва підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус