01601, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
12.01.09 р. № 18/394-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
ссекретар судового засідання Олійник О.Л.
В судове засідання з'явились представники сторін
від позивача: Шабанова І.В. -представник за дов. №181 від 21.04.2008 р.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Комунального обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» на рішення господарського суду Київської області від 27.08.2008 року
по справі №18/394-08 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»
до Комунального обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго»
про стягнення 15626,70грн.,
Відкрите акціонерне товариство «Промислово-будівельна група «Антарес» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Комунального обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» про стягнення 15626,70грн. (а.с.4-7).
Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2008р. по справі №18/394-08 позов задоволено повністю (а.с.36-39).
Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.08.2008 року в частині стягнення штрафних санкцій та інфляційних витрат.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем 12.11.2008р. заборгованість перед позивачем погашена.
В судове засідання 12.01.2009р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача в засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень, наявним в матеріалах справи. Його нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що між Комунальним обласним виробничим об'єднанням «Київтеплокомуненерго» та Відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «Антарес» укладений договір поставки №41 від 31.10.2007р. (а.с.18-20), за яким відповідач доручив позивачу доставити та передати у власність (повне господарське ведення) відповідачу труби сталеві теплоізольовані та комплектуючі до труб у 2007р., а відповідач зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити. Як зазначається в договорі №41, кількість та ціна товару вказується в Специфікації(п.1.2 договору).
Позивач здійснює поставку товару в термін не більше 10 днів після виконання відповідачем передоплати. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання накладних або актів (п.6.4 договору).
Усі розрахунки по договору в безготівковій формі із застосуванням платіжного доручення (п.3.3 договору).
На виконання зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар (труби та комплекси ізоляції стиків) на суму 172838,40грн., що підтверджується видатковою накладною №В-00020 від 07.12.2007р. на суму 135532,80грн. та видатковою накладною №В-00079 від 29.12.2007р. на суму 37305,60грн.(а.с.24-25).
Відповідач виконав умови договору частково, оплатив 159404,30грн., що не заперечується і ним самим.
В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався повністю, позивач просить стягнути з відповідача 15626,70грн., в тому числі 13434,10грн.(172838,40грн.- 159404,30грн.) основного боргу, 849,19грн. штрафу та 1343,41грн. інфляційних витрат.
Відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням матеріального та процесуального права -неправомірно нараховано штраф та інфляційні витрати.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.
Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Виходячи із змісту договору №41, висновок місцевого суду про те, що до нього повинні застосовуватися положення законодавства, які регулюють договір купівлі-продажу, є вірним.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно договору №41, сплата за товар проводиться в два етапи: 1) попередня оплата 30%; 2) на протязі 5-ти банківських днів після поставки товару по мірі надходження коштів від розпорядника бюджетних коштів (п.4.1). Усі розрахунки проводяться в безготівковій формі із застосуванням платіжного доручення (п.3.3).
На час звернення позивача з позовом до суду відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи.
Апеляційний суд вважає, що до відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції за порушення зобов'язання за договором №41, з наступних підстав.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п.8.4 договору №41, відповідач за даним договором несе відповідальність за невиконання у вигляді штрафу в розмірі 0,5% від суми договору. Отже, штраф 0,5% від суми договору за договором №41 становить 849,19 грн.
Таким чином, при укладенні спірного договору №41 відповідач погодився з положенням договору про застосування штрафу, передбаченого п.8.4 договору. Обрахунок суми штрафу здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.
Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога позивача про стягнення 1343,41грн. інфляційних витрат є похідною від вимоги про стягнення боргу за поставлений товар і також підлягає задоволенню.
Апеляційний господарський суд не погоджується з посиланням відповідача в апеляційній скарзі що договір підряду від 15.10.2007р., акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2008р., договір безоплатного зберігання №51 від 29.12.2007р. підтверджують неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій. Вказані договори непов'язані із договором №41, і їх невиконання не може слугувати підставою для відмови в задоволенні вказаних вимог.
В разі, якщо відповідач вважає, що саме факт невиконання Головним управлінням житлово-комунального господарства і паливно-енергетичного комплексу Київської обласної державної адміністрації договору підряду від 15.10.2007р. призвів до порушення ним договору №41, відповідач не позбавлений права в окремому провадженні ставити питання про стягнення спричинених збитків.
Колегія суддів також не приймає до уваги положення п.4.1 договору №41 про те, що другий етап оплати вартості товару здійснюється на протязі 5-ти банківських днів після його поставки за умови -«по мірі надходження коштів від розпорядника бюджетних коштів». Зазначена умова позбавлена правового змісту, оскільки відсутнє визначення того надходження якої суми коштів, за яким саме бюджетним призначенням та від якого розпорядника коштів (відповідна установа, тощо) має слугувати підставою для розрахунку.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення. Певними засобами доказування.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач не надав переконливих доказів на підтвердження фактів, на які він посилається в обґрунтування апеляційної скарги.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 27.08.2008р. у справі №18/394-08 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Як зазначає позивач у відзиві на апеляційну скаргу, під час розгляду справи в апеляційному суді відповідачем повністю погашена вимога присуджена до стягнення оскарженим рішенням в сумі 15900,97грн., що також підтверджується платіжним дорученням №503 від 12.11.2008р.(а.с.61). Зазначена обставина не є підставою для скасування рішення місцевого суду, але має бути врахована під час його виконання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 27.08.2008 року у справі №18/394-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального обласного виробничого об'єднання «Київтеплокомуненерго» - без задоволення.
2. Справу №18/394-08 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Ільєнок Т.В.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 14.01.09