"22" грудня 2008 р.
Справа № 16/164-08-4676
Господарський суд Одеської області
У склад судді -Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В..
За участю представників сторін:
Від позивача: Глазов С.В. за дов. від 22.10.2008р.;
Від відповідача: Зоріна О.І. за дов. від 17.11.2008р.;
Від третьої особи: Клочкова І.С. за дов. №020/7-2 від 03.01.2008р.;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні (з оголошенням перерви згідно ст. 77 ГПК України) справу за позовом приватного підприємства «Нікос 2005» до товариства з обмеженою відповідальністю «Герафак» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, державного підприємства «Одеський морський торгівельний порт» про стягнення 52.910 грн., -
Приватне підприємство «Нікос 2005» (далі по тексту ПП «Нікос 2005») звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Герафак» (далі по тексту ТОВ «Герафак») про стягнення збитків у розмірі 52.910 грн.
14.11.2008р. ПП Нікос 2005» була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути суму збитків у розмірі 52.910 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 29.346 грн.
Свої вимоги ПП «Нікос 2005» обґрунтовує неправомірними діями відповідача, які укладаються у тривалому митному оформленні вантажу, що призвело до понесення позивачем збитків у сумі 52.910 грн.
Відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на відсутність своєї вини з приводу тривалого митного оформлення вантажу, що призвело до тривалого терміну знаходження вантажівок на території порту.
За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 24.11.2008р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено державне підприємство «Одеський морський торгівельний порт».
Представником третьої особи були надані суду пояснення, відповідно до яких державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» було виставлено рахунок ПП «Нікос 2005» на сплату неустойки відповідно до умов укладеної між даними сторонами угоди за тривале знаходження вантажівок на території порту. Щодо заявлених вимог до ТОВ «Герафак» третя особа будь-яких пояснень не надала, залишила дане питання на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
19.05.2006р. між державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» та ПП «Нікос 2005» (Експедитор) був укладений договір за №КД-9050, відповідно до умов якого Експедитор здійснює експедитування експортно-імпортних, транзитних вантажів контейнерів в Порту у відповідності з Правилами здійснення транспортно-експедиторської діяльності. Відповідно до умов п.1.2. договору №КД-9050 Експедитор доручає, а Порт приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, пов'язаних із здійсненням перевалки, зберігання та внутрішньо портового експедитування вантажів, а також послуг по організації митного огляду на території транзитно-вантажного терміналу порту контейнерів та інших послуг, пов'язаних з видачею та відвантаженням контейнерів з території Порту. Відповідно до додаткового погодження від 29.12.2007р. строк дії договору №КД-9050 було пролонговано сторонами до 31.12.2008р.
В свою чергу, 25.07.2006р. між ПП «Нікос 2005» (Експедитор) та ТОВ «Герафак» (Замовник) був укладений контракт за №25 на транспортне-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів. Відповідно до умов п.7.1. даного контракту строк його дії визначений сторонами до 01.07.2007р. та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не виявить бажання щодо розірвання договору. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, договірні відносини між сторонами продовжують існувати на підставі укладеного 25.07.2006р. контракту №25 на транспортне-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів.
Відповідно до умов п.2.2.1. контракту №25 від 25.07.2006р. відповідач зобов'язався залучати ПП «Нікос 2005» для організації та здійснення перевезення і товарно-експедиторського обслуговування вантажів своїй номенклатури, які проходять через територію України в транзитному направленні. На виконання наведених умов контракту, відповідно до заявок відповідача за №0402/08 від 04.02.2008р., №2202/08 від 21.02.2008р, №1403/01 від 14.03.2008р, ПП «Нікос 2005» повинно було вивезти зі складу ТОВ «Герафак» чотири двадцяти фунтових контейнера з вантажем хлористого кальцію натрій фосфату. Відповідно до умов укладеної між сторонами угоди позивачем було надано чотири вантажівки з державними номерами: 262-63ОВ, ВН4569ВА, 481-79ОВ, 253-71ОВ.
Згідно п.2.1.4. договору №КД-9050 від 19.05.2006р. на експедитування вантажів в Одеському морському торгівельному порту, укладеному між державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» та ПП «Нікос 2005», сторони домовилися, що термін знаходження транспортних засобів Експедитора - ПП «Нікос 2005» складає 48 годин.
При цьому, в результаті тривалого здійснення відповідачем митного оформлення вантажу, який знаходився у вищенаведених транспортних засобах, наданих ПП «Нікос 2005», що призвело до порушення 48 годинного терміну, передбаченого умовами договору №КД-9050 від 19.05.2006р., державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» було виставлено ПП «Нікос 2005» як Експедитору за договором від 19.05.2006р. рахунок №350065 від 01.05.2008р. для сплати неустойки на суму 57200 грн. Розрахунок був здійснений Портом виходячи з тривалого знаходження на території Порту 8 контейнерів, відвантаження чотирьох із яких було затримано з вини ТОВ «Герафак».
Відповідно до п.4.11. договору №КД-9050 від 19.05.2006р., з урахуванням змін, внесених додатковим погодженням від 29.12.2007р., у випадку зверхнормативного (більш двох діб) використання інфраструктури порту великовантажним автотранспортом, імпортними легковими автотранспортними засобами, моторними човнами (на причепах), мотоциклами усіх митних режимів і недотримання п.2.1.15 договору, Експедитор, починаючи з третіх діб знаходження його транспортних засобів на території Порту сплачує неустойку у розмірі 715 грн. за кожну добу. На підставі наведеного пункту договору №КД-9050 від 19.05.2006р. та посилаючись на рахунок, виставлений ПП «Нікос 2005» Портом на оплату неустойки, позивач звернувся до господарського суду Одеської області з даними позовними вимогами. При цьому, правова природа заявленої до стягнення суми у розмірі 52910 грн. визначена позивачем як збитки з посиланням на положення ч.1 ст.224 Господарського кодексу України та ч. 4 ст.933 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Південною регіональною митницею було відмовлено ТОВ «Герафак» у митному оформленні вантажу з підстав заниження митної вартості товару.
ТОВ «Герафак» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про оскарження дій працівників митних органів з приводу видачі картки відмови у митному оформленні вантажу. Однак, за клопотанням ТОВ «Герафак» його позов було залишено Одеським окружним адміністративним судом без розгляду. За повідомленням представника ТОВ «Герафак», з метою запобігання ще більш тривалого простою вантажівок на території порту, відповідачем митне оформлення товару було здійснено за вартістю, визначеної митними органами, що призвело до недоцільності і судового розгляду по суті поданого останнім адміністративного позову.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Виходячи із змісту наведеної законодавчої норми, тягар доказування відсутності вини у порушенні зобов'язання покладений законодавцем на особу, яка порушила ці зобов'язання.
Зазначені правові приписи закріплені і в положеннях Господарського кодексу України. Так, статтею 218 цього Кодексу встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Застосовуючи наведені приписи діючого законодавства, суд звертає увагу відповідача, що в даному випадку, за умови відсутності будь-яких документів, якими би підтверджувалися неправомірні дії митних органів які призвели до простою вантажівок на території порту, у суду відсутні правові підстави для здійснення висновку щодо відсутності вини ТОВ «Герафак» та звільнення останнього від відповідальності.
Однак, незважаючи на недоведеність з боку ТОВ «Герафак» факту відсутності своєї вини у тривалому простої вантажівок на території порту, суд, проаналізувавши вимоги позивача та наведену ним правову аргументацію заявленого позову, доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог ПП «Нікос 2005» з огляду на наступне.
По-перше: умовами п. 4.3.4. договору №25 від 25.07.2006р. на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, укладеного між ПП «Нікос 2005» та ТОВ «Герафак», на який посилається позивач, передбачено, що у випадку затримки автомобіля з вантажем Замовника митними органами на митної території з причин, які залежать від Замовника, останній сплачує Експедитору за затримку автомобіля штраф у розмірі 250 грн. за кожну добу простою з дня виникнення такої затримки. Будь-яких змін до даної угоди його сторонами внесено не було. При цьому, розмір збитків, які вимагає стягнути позивач розрахований виходячи з суми 715 грн. за кожну добу простою на підставі договору, укладеного з державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт». За яких підстав позивачем застосовані умови договору №КД-9050 від 19.05.2006р. на експедитування вантажів в Одеському морському торгівельному порту, укладеному між державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» та ПП «Нікос 2005» позивачем суду доведено не було. При цьому, ТОВ «Герафак» ані учасником договору №КД-9050 від 19.05.2006р. ані учасником додаткового погодження від 29.12.2007р. до цього договору, відповідно до якого сторонами договір було доповнено п.4.11. на підставі якого розрахована сума 715 грн. за кожну добу простою - не був.
По-друге: умовами п.4.3.4. договору №25 від 25.07.2006р. на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, укладеного між ПП «Нікос 2005» та ТОВ «Герафак» передбачений обов'язок відповідача сплатити штраф у випадку затримки автомобіля з вантажем замовника митними органами на митної території з причин, які залежать від Замовника у розмірі 250 грн. за кожну добу простою з дня виникнення такої затримки. Суд звертає увагу позивача, що такі види цивільно-правової відповідальності як збитки та штраф мають різну правову природу як з точки зору законодавчого врегулювання так і точки зору підстав їх виникнення.
Так, відповідно до приписів статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є різновидом господарських санкцій, якими, в свою чергу, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Статтею 230 цього Кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами Цивільного кодексу України також встановлено, що штраф є різновидом неустойки та представляє собою грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ст..549 ЦК України).
Виходячи з правової природи такої міри цивільної відповідальності як штраф, останній підлягає сплаті стороною, яка порушила зобов'язання у випадках та на умовах, визначених положеннями укладеної між сторонами угоди.
Однак, незважаючи на відсутність у позові належного правового обґрунтування правомірності заявленої до стягнення суми, ПП «Нікос 2005» визначає дану суму як збитки.
Так, згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Виходячи з положень статей глави 82 ЦК України чинним законодавством України під майновою шкодою розуміється будь-яке знецінення блага, що охороняється правом (порушення права власності та інших речових прав), у зменшенні майнової сфери потерпілого (втрата або пошкодження майна), що в свою чергу тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується безпосередньо самим позивачем, що сума, яка виставлена ПП «Нікос 2005» державним підприємством «Одеський морський торгівельний порт» як Експедитору за договором від 19.05.2006р. на підставі рахунку №350065 від 01.05.2008р. для сплати неустойки у розмірі 57200грн.. оплачена позивачем не була, що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту понесених позивачем збитків.
Враховуючи правову природу збитків та звертаючись до матеріалів справи та встановлених в процесі вирішення спору обставин, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутній об'єкт цивільного правопорушення як складовий елемент останнього, тобто суду не доведено наявність факту шкоди. За переконанням суду, збитки мають лише реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків так і факт їх понесення.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги ПП «Нікос 2005» про стягнення з ТОВ «Герафак» збитків у сумі 52910 грн. недоведеними та безпідставними, у зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню за відсутністю складу цивільного правопорушення.
Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 29.346 грн., суд зазначає наступне. Незважаючи на те, що за результатами розгляду позовних вимог ПП «Нікос 2005» про стягнення з ТОВ «Герафак» збитків у розмірі 52910 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що, в свою чергу, унеможливлює позитивне вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на заявлені ним вимоги в цій частині.
Відповідно до п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Згідно листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р.01-8/973 »Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» передбачено, що за приписом частини третьої статті 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
У пункті 29 інформаційного листа від 18.03.2008 р. N 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році» Вищим господарським судом України було зазначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК). Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.
З огляду на викладене, витрати на правову допомогу, які заявляються до стягнення ПП «Нікос 2005» ніяким чином не відносяться до судових витрат у розумінні ст..44 ГПК України, у зв'язку з чим, в незалежності від результатів вирішення спору, не підлягають стягненню на підставі наведеної процесуальної норми.
Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги ПП «Нікос 2005» недоведеними, необґрунтованими та такими, що не містяться на законних підставах, у зв'язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті держмита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід віднести на рахунок позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 549, 617, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 217, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 30, 32, 33, 44, 46, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Рішення підписане 26.12.2008р.
Суддя Желєзна С.П.