Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
23.12.2008
Справа №2-7/10051-2008
За позовом: Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності Аріфової Жанни Борисівни (м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20)
Про спонукання до виконання певних дій.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - Медарь Н. В., предст., дов. №24/01-55/2325 від 07.11.2007 р.
Від відповідача - Аріфова Ж. Б., паспорт ЕЕ559415.
Суть справи: Сімферопольська міська рада звернулася до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності Аріфову Жанну Борисівну використовувати земельну ділянку площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20, відповідно до її цільового призначення (для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд), шляхом усунення на даній земельній ділянці продуктового магазину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на відведеній для будівництва та обслуговування жилого будинку земельній ділянці розміщений продуктовий магазин, що свідчить про використання землі не за цільовим призначенням.
Відповідач з позовними вимогами Сімферопольської міської ради не погодився з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому посилаючись на те, що його спроби змінити у встановленому порядку цільове призначення частини земельної ділянки для розміщення продуктового магазину виявилися безрезультатними.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічні положення закріплені в статті 1 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Згідно з частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 ЗК України).
З наявного в матеріалах справи державного акту серії КМ №024267 від 21.06.2004 р. вбачається, що Аріфовій Жанні Борисівні належить на праві власності земельна ділянка площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Аблякіма Керимова/Асіє Аметова, 40/20. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка передана у власність Аріфовій Ж. Б. за рішенням Сімферопольської міської ради №201 від 24.09.2003 р.
Статтею 91 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок зобов'язані, у тому числі, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.
Матеріали справи свідчать, що 20.07.2007 р. Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим була проведена перевірка дотримання СПД Аріфовою Жанною Борисівною вимог земельного законодавства, за результатом якої був складений акт №89 (а. с. 8). За результатом перевірки було встановлено, що на земельній ділянці, розташованій по вул. Аблякіма Керимова/Асіє Аметова, 40/20 в м. Сімферополі, відведеній відповідачеві для будівництва та обслуговування жилого будинку, розміщений комерційний об'єкт - продуктовий магазин, у той час як цільове призначення земельної ділянки не переоформлено. За таких обставин, Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим був винесений припис №009416 від 20.07.2007 р. (а. с. 13), яким відповідача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства протягом 30 днів, а також складений протокол про адміністративне правопорушення №102784 від 20.07.2007 р. (а. с. 15).
За скоєне відповідачем порушення Постановою начальника Сімферопольського міського управління земельних ресурсів №316 від 26.07.2007 р. (а. с. 17) на Аріфову Ж. Б. був накладений штраф у розмірі 340,00 грн. згідно зі статтею 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Аналогічні обставини також вбачаються з акта перевірки №154 від 22.08.2007 р. (а. с. 9), припису №009822 від 22.08.2007 р. (а. с. 14), протоколу про адміністративне правопорушення №103051 від 22.08.2007 р. (а. с. 16), постанови про накладення адміністративного стягнення №347 від 31.08.2007 р. (а. с. 18), акта перевірки №223 від 25.09.2007 р. (а. с. 10).
Відповідно до пункту г) частини 1 статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується, зокрема, на принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини 1 статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом (ст. 40 ЗК України).
Згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. N 14-1-7/1205, земельні ділянки, виділені для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (код. 1.8) та земельні ділянки комерційного використання (код 1.11) відносяться до земель населених пунктів, але мають різне цільове призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 р. N 502 був затверджений Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, пунктом 2 якого передбачено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Згідно з положеннями вказаного Порядку зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється виключно за рішенням сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади, яке є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.
Як вже було зазначено вище, відповідно до статті 91 Земельного кодексу України відповідач, як власник земельної ділянки, зобов'язаний забезпечувати її використання за цільовим призначенням.
За приписами статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, у тому числі, забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Проте, матеріали справи свідчать, що відповідачем на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20 та виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку, без дотримання відповідного порядку щодо зміни цільового призначення, збудований комерційний об'єкт - продуктовий магазин, що є порушенням зазначених вище норм земельного законодавства України. Вказаний об'єкт нерухомого був збудований самовільно, що підтверджується листом Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації №04/12005к від 14.07.2004 р. (а. с. 52).
Пунктом є) частини 1 статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону земель» регулювання в галузі охорони земель здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, установлених законом.
В свою чергу, відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, іншого нерухоме майна вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги Сімферопольської міської ради є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що його спроби змінити у встановленому порядку цільове призначення частини земельної ділянки для розміщення продуктового магазину виявилися безрезультатними, оскільки відповідач не був позбавлений права на звернення до суду з метою захисту своїх прав з боку Сімферопольської міської ради при здійсненні зміни цільового призначення земельної ділянки, позаяк земельні спори вирішуються у судовому порядку. Однак, відповідач не надав суду наявності рішення, яке б підтверджувало факт неправомірності дій (бездіяльності) Сімферопольської міськради щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача згіно з положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності Аріфову Жанну Борисівну (м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20) усунути продуктовий магазин, який розташований на земельній ділянці площею 0,0800 га, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20 та за цільовим призначенням надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.
3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Аріфової Жанни Борисівни (м. Сімферополь, вул. Керімова/Аметова, 40/20) на користь Сімферопольської міської ради (95000, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.