"23" січня 2009 р.
Справа № 25-26/129-08-4019
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Південатоменергокомплект»
до відповідачів: 1. Державне підприємство «Одеська залізниця»
2. Державне підприємство «Донбасантрацит»
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзовнішсервіс»
про стягнення з ДП «Одеська залізниця» 1 539,35 грн.; про стягнення з ТОВ «Промзовнішсервіс» 5958,07 грн.
Суддя Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від позивача: Гризан О.П. довіреність №73 від 11.12.2007р.
Від відповідачів 1. Державне підприємство «Одеська залізниця»: Слюсар М.М. за довіреністю №349 від 20.02.2008р.
2. Державне підприємство «Донбасантрацит»: не з'явився
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзовнішсервіс»: не з'явився
В судовому засіданні 23.01.09 р. приймали участь представники:
Від позивача: Гризан О.П. довіреність №73 від 11.12.2007р.
Від відповідачів 1. Державне підприємство «Одеська залізниця»: Слюсар М.М. за довіреністю №349 від 20.02.2008р.
2. Державне підприємство «Донбасантрацит»: не з'явився
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзовнішсервіс»: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ДП «Одеська залізниця» на користь ВАТ «Південатоменергокомплект» 1 539,35 грн. вартості нестачі вантажу;
про стягнення з ТОВ «Промзовнішсервіс» на користь ВАТ «Південатоменергокомплект» 1 539,35 грн. вартості нестачі вантажу, 3108 грн. переплати, 98,60грн. три відсотки річних та 1212,12 грн. інфляційних збитків.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2008р. суддею Никифорчуком М.І. було порушено провадження по справі №26/129-08-4019 за позовом відкритого акціонерного товариства «ПІВДЕНАТОМЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» до Державного підприємства «Одеська залізниця», Державного підприємства «Донбасантрацит», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЗОВНІШСЕРВІС» про стягнення 7825,79 грн.
Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Продаєвича В.О. № 324-р від 24.11.2008р., у зв'язку із наданням судді Никифорчуку М.І. щорічної відпустки, справу №26/129-08-4019 передано на подальший розгляд судді Малярчук І.А.
Ухвалою від 24.11.08р. суддею Грабован Л.І. на підставі розпорядження в.о. голови господарського суду Одеської області Могила С.К. №321-р від 21.11.08 р. про здійснення на період відпустки судді Малярчук І.А. процесуальних дій, передбачених ст.ст. 15, 16, 17, 25, 60, 62, 63, 64, 66, 67, 77, 79, 86, 89, 112, 113, 119, 120,121, 1212 ГПК України, було прийнято справу до провадження, у зв'язку з чим їй присвоєно № 25-26/129-08-4019.
В процесі розгляду справи позивачем подано до суду уточнення до позову від 13.11.08 р. за вх.№23414, та уточнення до позову від 22.12.08 р. за вх.№26454, згідно якого позивач виклав позовні вимоги в остаточній вищенаведеній редакції, заперечення на відзив ТОВ «Промзовнішсервіс» на позовну заяву від 25.11.08 р. за вх.№24358, заперечення на відзив Одеської залізниці на позовну заяву від 25.11.08 р. за вх.№24357, а також пояснення до позову від 23.01.09 р. за вх.№1725.
Первинні позовні вимоги позивача складали: стягнути на користь ВАТ «Південатоменергокомплект» з Одеської залізниці, з ДП «Донбасантрацит» та з ТОВ «Промзовнішсервіс» відшкодування завданих збитків на суму 7 825,79 грн.
В обґрунтування заявлених остаточних позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі Договору поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р., укладеного між ВАТ «Південатоменергокомплект» та ТОВ «Промзовнішсервіс», 13.08.06р. із залізничної станції Красний Луч Дон. ДП «Донбасантрацит» був відправлений вантаж (вугілля Антрацит МП) в кількості 69 тон. ВАТ «Південатоменергокомплект» отримав зазначений вантаж 21.08.06р. з нестачею вантажу у 8,76 тон на суму 3 108 грн., що стало підставою спочатку для направлення претензій Одеській залізниці та ТОВ «Промзовнішсервіс», які залишені без відповіді, а подалі для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
Позивач посилається на ст.ст.629, 924 ЦК України, 193, 196, 218, 224, 227, 265 ГК України та положення Статуту залізниць України, як на правові підстави заявлених позовних вимог.
Відповідач, Одеська залізниця, заявлений позивачем позов не визнає, просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, надала суду відзив на позовну заяву від 10.11.08р. за вх.№23027, в якому зазначає, що позовна заява ВАТ «Південатоменергокомплект» не відповідає вимогам ст. 54 ГПК України, оскільки останнім не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також не надано суду докази в оригіналах, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу, відповідну оплату даного вантажу, не надано обґрунтований розрахунок суми позову, а також позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.136 Статуту залізниць України.
Відповідач, ТОВ «Промзовнішсервіс», надіслав до суду відзив на позовну заяву від 22.10.08 р. за вих.№10-37 та від 09.01.09 р. за вх.№229, в яких зазначає, що Договір поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р. був укладений за правилами Інкотермс 2000, згідно А.4 яких постачальник зобов'язаний надати товар в розпорядження перевізника (залізниці). При цьому, у постачальника немає обов'язку страхувати вантаж, отже після передачі товару залізниці усі ризики втрати товару згідно п.А5 несе покупець, тобто ВАТ «Південатоменергокомплект». Виходячи в викладеного, ТОВ «Промзовнішсервіс» зазначає, що не є належним відповідачем у даній справі.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення з ТОВ «Промзовнішсервіс» 3108 грн. переплати за вантаж, відповідач зазначає, що грошові кошти в розмірі 3106,20 грн., перераховані позивачем на його рахунок, були зараховані на підставі договору - факторингу, укладеного позивачем з ТОВ «Коксохиммонтаж», тому заявлені позивачем позовні вимоги про повернення 3108 грн. є неправомірними та не пов'язаними з вимогами щодо стягнення недостачі.
Також, ТОВ «Промзовнішсервіс» подані до суду клопотання за вх.№ 24527 від 27.11.08р., від 09.01.09 р. за вх.№190 про виключення його із складу відповідачів, які судом не задоволені, оскільки нормами ГПК України не передбачено виключення відповідача із судового процесу. Заяву про залучення до справи додаткових документів від 09.12.08 р. за вх. 25350 суд задовольнив.
Відповідач, Державне підприємство «Донбасантрацит», в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
Між ТОВ «Промзовнішсервіс» (Постачальник) та ВАТ «Південатоменергокомплект» (Покупець) було укладено Договір поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р., згідно п.1.1 якого на умовах, викладених в розділах даного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, за марочним складом, цінами та в кількості, вказаних в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків, що є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п.2.1 Договору вугілля, вказане в Специфікаціях до даного договору, поставляється на умовах “FCA -станція відправлення», згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 р.
Датою поставки згідно п. 2.2 Договору вважається дата календарного штемпеля залізничної станції відправлення в залізничній квитанції.
Вугілля поставляється партіями, залізничним транспортом в справних люкових вагонах навалом. Мінімальна партія відвантаження -1 вагон. По кожній партії вугілля, протягом 5 робочих днів від дати відвантаження, Постачальник буде передавати Покупцю наступні товаросупровідні документи: залізничні квитанції -оригінали або засвідчені печаткою копії, посвідчення якості -оригінал, рахунок -фактуру, податкову накладну -оригінал, акт приймання-передачі на поставлене вугілля з вказанням дати відвантаження, ваги, номерів залізничних квитанцій та вагонів (п.2.3, 2.4 Договору).
Платежі за даним Договором здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах 50% передоплати згідно виставленого рахунку на партію вугілля. Залишкові 50% від вартості поставленого вугілля Покупець сплачує протягом 3-х банківських днів від дати надання рахунку та документів, вказаних в п.2.4 даного договору( п.4.1 Договору).
Приймання кожної партії вугілля за кількістю та якістю здійснюється вантажоотримувачем: за кількістю -на підставі даних, вказаних в залізничній квитанції, за якістю -згідно якості, вказаної у сертифікаті. Приймання вугілля за кількістю здійснюється у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.1965 р. №П-6 з наступними змінами. При визначенні маси нетто товару вага вагону приймається за трафаретом, вказаним на вагоні. При цьому приймати норму природної втрати та похибки терезів - 1% від маси нетто вугілля, вказаної в залізничній накладній (п. 6.1, 6.2 Договору).
Всі спори та розбіжності, які можуть виникнути з даного договору, або у зв'язку із ним, вирішуються шляхом переговорів сторін. У випадку недосягнення згоди, вони підлягають розгляду в судовому порядку у відповідності з чинним законодавством України з обов'язковим дотриманням досудового порядку врегулювання спору( п.п.9.1, 9.2 Договору).
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.06 р., а в частині невиконаних зобов'язань -до їх повного виконання (п.10.3 Договору).
Також, сторонами було укладено додаткову угоду до договору №851 від 21.07.06 р., згідно якої внесено до договору п.4.4, відповідно до якого відвантаження товару постачальником здійснюється протягом п'яти календарних днів після надходження передоплати на рахунок Постачальника.
13.08.06 р. на виконання договору поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р. із залізничної станції Красний Луч Дон. ДП «Донбасантрацит» відправило на адресу ВАТ «Південатоменергокомплект» (Покупця) вугілля Антрацит МП в кількості 69 тон за залізничною накладною №48602160 від 13.08.2006 року, у вагоні № 64570682, вантаж було маркіровано вапном.
За твердженням позивача, зазначений вантаж був отриманий ним 21.08.06 р. з нестачею вантажу у 8,76 тон на суму 3 078,70 грн. Єдиним документом, що вказує на вартість вантажу, наявним в матеріалах справи, є рахунок-фактура постачальника ТОВ «Промзовнішсервіс» №1/51 від 13.08.06 р., з якого вбачається, що ціна однієї тони без урахування ПДВ складає 295,83 грн., а з ПДВ ціна однієї тони вугілля складає 355 грн.
Розрахунок збитків від нестачі вантажу був здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою КМУ №116 від 22.01.1996 р.
За умовами п.6.1 Договору поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р. приймання вантажу повинно було здійснюватися з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СССР від 15.06.1965 р. №П-6, п.5 якої передбачено обов'язок отримувача вантажу вимагати від органу транспорту складання комерційного акту в усіх випадках, коли при прийманні вантажу встановлено пошкодження або зіпсування вантажу, а також невідповідність ваги вантажу даним, зазначеним в транспортному документі.
Однак, всупереч вищенаведених вимог, виявлення позивачем недостачі не було оформлено складанням комерційного акту, або будь-яким іншим актом загальної форми, однак стало підставою для направлення позивачем претензій від 16.01.07 р. за вих.№5 до Одеської залізниці та від 16.10.07р. за вих.№01-1/241, від 08.09.08р. за вих.№59 до ТОВ «Промзовнішсервіс». Відповідей на вищезазначені претензії Одеська залізниця та ТОВ «Промзовнішсервіс» позивачу не надали.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши правові позиції сторін, суд дійшов наступних висновків.
Насамперед, судом не приймаються до уваги посилання відповідача ТОВ «Промзовнішсервіс» на правила Інкотермс 2000, як на підставу звільнення його від відповідальності за недостачу вантажу, оскільки Інкотермс є Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, створені для забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Та в передумові до зазначених правил визначено, що Інкотермс не мають справи з наслідками порушення договору та звільненням від відповідальності внаслідок різноманітних перешкод. Ці питання повинні вирішуватися іншими умовами договору купівлі-продажу та застосовним законодавством.
Отже, для правової оцінки спірних правовідносин слід керуватися умовами договору поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р., а також нормами чинного законодавства України.
Пунктом “а» ст. 111 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 129 Статуту Залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Таким чином, належними доказами, що підтверджують наявність нестачі вантажу або наявність ознак втрати, псування або пошкодження вантажу є комерційний акт або акт загальної форми, що складається на станції залізниць. Відсутність такого акту звільняє залізницю та вантажовідправника від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу, оскільки позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б дали змогу суду встановити, чи дійсно мала місце недостача вантажу, та чи була ця недостача саме в такій кількості, як заявляє позивач, а також встановити вину залізниці або відправника у недостачі вантажу.
Зі свого боку, відправником відповідно до вимог ч. ІІІ ст. 27 Статуту залізниць України при передачі вантажу до перевезення було вжито профілактичні заходи у вигляді нанесення вапняного маркірування, про що є відмітка в залізничній накладній. Суду не надано будь-яких доказів, які б містили відомості щодо стану вапняного маркірування при отриманні вантажу.
З врахуванням вищенаведеного, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги до Одеської залізниці та ТОВ «Промзовнішсервіс» про стягнення з них по 1 539,35 грн. вартості недостачі вантажу необґрунтованими та недоведеними належними доказами, що є підставою для відмови в їх задоволенні.
Стосовно позиції Одеської залізниці про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до господарського суду з даним позовом слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу -для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу. Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту (пп. «а» п.134, п.136 Статуту залізниць України).
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Підпунктом 6 п.2 ст.258 ЦК України визначено вимогу, до якої застосовується позовна давність в один рік, а саме до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ч.1 ст.261, ч.ч.2, 3, 4 ст.267 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав вантаж 21.08.06 р. За його твердженням недостача була виявлена саме при прийнятті вантажу від перевізника. Однак, позивач звернувся з позовом до господарського суду лише 02.10.08 р.
Таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до господарського суду з вищенаведеними позовними вимогами до Одеської залізниці, однак з врахуванням вищенаведених положень чинного законодавства та правової природи позовної давності суд відмовляє в задоволенні позову на підставі спливу строку позовної давності сплив, за умови якщо в процесі розгляду господарського спору судом буде встановлено наявність порушення відповідачем матеріального права позивача. В іншому випадку, суд, відмовляє позивачу в задоволенні позову з підстав відсутності порушення відповідачем матеріального права позивача.
В даній справі, мали місце обставини, відповідно до яких суд встановив відсутність порушеного ДП «Одеська залізниця» та ТОВ «Промзовнішсервіс» матеріального права позивача, оскільки останнім не доведено наявність нестачі, як взагалі, так і з вини відповідачів, у зв'язку з чим, суд, відмовляє в задоволенні заявлених ВАТ «Південатоменергокомплект» позовних вимог щодо стягнення з ДП «Одеська залізниця» та ТОВ «Промзовнішсервіс» по 1 539,35 грн. вартості нестачі вантажу.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача ТОВ «Промзовнішсервіс» 3108 грн. переплати за вантаж.
Позивач наполягає на тому, що різниця між сумою грошових коштів, що сплачена ним та сумою, яка виставлена в рахунку-фактурі №1/51 від 13.08.06 р. є сумою переплати, яку відповідач отримав без жодних правових підстав.
Так, ТОВ «Промзовнішсервіс» було виставлено до сплати позивачу рахунок - фактуру №1/51 від 13.08.06 р. на загальну суму 28078,20 грн., з яких 20412,5 грн. вартість 69 тон вугілля, 2986 грн. залізничний тариф, 4679,70 грн. ПДВ.
Позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Промзовнішсервіс» грошові кошти платіжними дорученнями №836 від 03.08.06 р. на суму 24495 грн., №837 від 03.08.06 р. на суму 3345,6 грн., №841 від 07.08.06 р. на суму 3345,60 грн., всього 31186,2 грн.
При цьому в графі призначення платежу платіжного доручення №836 від 03.08.06 р. зазначено: «оплата за вугілля згідно рахунку-фактури №51/1П від 24.07.06 р...», в графі призначення платежу платіжних доручень №837 від 03.08.06 р. та 841 від 07.08.06 р. зазначено: «оплата за залізничний тариф згідно рахунку-фактури №51/2П від 24.07.06 р.
Зазначених рахунків -фактур, тобто №51/1П, №51/2П від 24.07.06 р., матеріали справи не містять, та за умови відсутності в платіжних дорученнях жодних посилань як на договір поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р., так і на рахунок-фактуру №1/51 від 13.08.06 р., виставлений до оплати позивачу на підставі даного договору, у суду немає підстав вважати, що грошові кошти, сплачені позивачем вищенаведеними платіжними дорученнями, були саме оплатою за договором поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р. За таких обставин, відповідно, неможливо встановити, чи мала місце переплата, чи грошові кошти в розмірі 3108 грн. були сплачені позивачем в межах інших правовідносин з ТОВ «Промзовнішсервіс».
З огляду на вищезазначене, суд відмовляє позивачу в задоволенні заявлених ним позовних вимог до ТОВ «Промзовнішсервіс» про стягнення 3108 грн. переплати, за недоведеністю.
У зв'язку з цим не підлягають задоволенню і заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Промзовнішсервіс» 98,60грн. три відсотки річних та 1212,12 грн. інфляційних збитків, нарахованих на суму 3108 грн., яку позивач вважає переплатою за договором поставки вугільної продукції №851 від 21.07.06 р.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вище встановлене, суд в повній мірі відмовляє позивачу за недоведеністю та необґрунтованістю в задоволенні заявлених позовних вимог.
Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Малярчук І.А.