ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
03.12.2008 р. № 15/169
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Тихончук І.В.
за позовом ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва
про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання надати інформацію та стягнення моральної шкоди,
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 3 грудня 2008 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 8 грудня 2008 року,
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва (далі -УПФУ) про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання надати інформацію та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 20 серпня 2007 року він надіслав адвокатський запит на ім'я начальника УПФУ з проханням надати відомості щодо отримання пенсії громадянкою ОСОБА_3. Необхідність отримання такої інформації була викликана терміновим поданням документів для застосування Закону України «Про амністію»відносно його підзахисного у кримінальній справі. Проте листом за підписом начальника УПФУ від 30 серпня 2007 року № 3858/02 йому відмовлено в наданні такої інформації. Уважаючи таку відмову незаконною, просив задовольнити позов.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та на підтвердження викладених обставин надав копію постанови слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва про призначення захисником підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1 Вказаний документ судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Заперечуючи проти позову, відповідач у своїх письмових запереченнях, які підтримав у судовому засіданні представник відповідача, зазначив, що орган управління діяв виключно у відповідності до Конституції України та вимог Законів України «Про інформацію», «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»та Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, в Пенсійному фонді України та його органах (затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 липня 2002 року за № 583/6871) якими передбачено, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди заборонено. Разом з тим, відповідачем зазначено, що у десятиденний термін на адресу позивача був надісланий лист із посиланням на вищезазначенні законодавчі акти та відповідними роз'ясненнями зокрема, щодо необхідності підтвердження повноважень позивача на отримання запитаної інформації. Водночас, отримавши вказаний лист управління, позивач нічим не підтвердив свої повноваження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Поняття інформації про особу визначено статтею 23 Закону України від 02.10.1992 року № 2657-XII «Про інформацію»як сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Крім цього, згідно вимог зазначеної статті Закону забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом, а також інформація про особу охороняється Законом.
Стаття 37 цього Закону містить вичерпний перелік документів та інформації, що не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами, а саме офіційні документи, які містять у собі інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею, конфіденційну інформацію, інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду, інформацію, що стосується особистого життя громадян, внутрівідомчої кореспонденції, інформації, яка не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими і нормативними актами та інформацію фінансових установ.
Згідно зі статтею 30 Закону «Про інформацію»конфіденційна інформація -це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ним умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
Зі змісту положень статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07. 2003 року № 1058-IV вбачається, що інформація у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним особам, крім перелічених у частині другій цієї статті, допускається лише за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 20 серпня 2007 року звернувся до відповідача із запитом, в якому просив негайно надати йому інформацію щодо отримання пенсії громадянкою ОСОБА_3 для вирішення питання, пов'язаного із застосуванням Закону України «Про амністію»відносно його підзахисного в кримінальній справі. Листом за підписом начальника УПФУ від 30 серпня 2007 року № 3858/02 позивачу надана відповідь про те, що забороняється збирання інформації про особу без її попередньої згоди, а також, що ця інформація є конфіденційною. Крім цього, відповідачем роз'яснено, що така інформація може бути надана лише за наявності документів, які підтверджують повноваження позивача, запиту суду або на особисте звернення особи, відносно якої збирається інформація.
Звертаючись із письмовим запитом, позивач реалізував передбачене статтею 6 Закону України від 19.12.1992 року № 2887-ХII право адвоката при здійсненні ним професійної діяльності збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян -за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до вимог закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством.
Під час судового розгляду справи позивач на підтвердження своїх повноважень на отримання від УПФУ інформації щодо отримання пенсії громадянкою ОСОБА_3 надано копію постанови слідчого прокуратури Солом'янського району м. Києва про призначення захисником підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_1
Проте судом встановлено, що позивач ніяких документів в УПФУ на підтвердження своїх повноважень захисника ОСОБА_4 у кримінальній справі № 59-1460, а ні на представництво інтересів громадянки ОСОБА_3, відносно якої збиралась інформація, до запиту не долучав, що підтвердив у судовому засіданні сам позивач. Також, отримавши відповідь управління у десятиденний термін, позивач нічим не підтвердив свої повноваження.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71, та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання надати інформацію та стягнення моральної шкоди відмовити у повному обсязі.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Мазур А.С.