ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
02.02.2009 р. 16:10 № 7/504
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК"
до
треті
особи Управління Пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми Управління Пенсійного фонду України в Іршавькому районі Закарпатськоїобласті Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод сільськогосподарськогомашинобудування "Сумсільмаш" Закрите акціонерне товариство "Іршавська меблева фабрика"
про скасування рішення №182 від 21.03.2008р.
За участю представників сторін:
від позивачаСуліма М.В. -представник за довіреністю
від відповідача - 1не з'явилися
від відповідача - 2не з'явилися
від третьої особи 1не з'явилися
від третьої особи 2не з'явилися
Позивач звернувся з позовами до суду про скасування рішень Управління Пенсійного фонду України Зарічному районі м. Суми (далі-відповідач-1) від 21.03.2008 року № 182 та Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області (далі-відповідач-2) від 02.07.2008 року № 172 про застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва були відкриті провадження в адміністративних справах № 7/459 та 7/504 та призначені судові засідання. Крім цього, залучені в якості третіх осіб на стороні позивача без самостійних вимог Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" (далі-третя особа-1) та Закрите акціонерне товариство "Іршавська меблева фабрика" (далі-третя особа-2).
02.02.2009 року в судовому засіданні по справі 7/504 судом було ухвалено об'єднати справи № 7/459 та 7/504 за однорідними позовними вимогами одного й того ж позивача та присвоєно їм спільний номер 7/504.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, у зв'язку з неправильним тлумаченням норм діючого пенсійного законодавства України щодо сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідачами були прийняті протиправні рішення про застосування фінансових санкцій від 21.03.2008 року № 182 на суму 1 764,40 грн. та від 02.07.2008 року № 172 на суму 13 870,20 грн.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували, вважали свої рішення обґрунтованими та такими, що відповідають нормам Закону України ""Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просять суд відмовити в задоволенні позову.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Відповідачем-1 було проведено перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду третьою особою-1.
Відповідачем-2 було проведено перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду третьою особою-2.
У результаті зазначених перевірок були виявлені порушення норм пенсійного законодавства, а саме: ч. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо порядку сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про що були складені акти від 18.03.2008 року № 50/3-19 та від 02.07.2008 року № 8.
На підставі актів перевірок відповідачами були винесені рішення про застосування фінансових санкцій від 21.03.2008 року № 182 на суму 1 764,40 грн.; від 02.07.2008 року № 172 на суму 13 870,20 грн.
З матеріалів справи встановлено, що не погоджуючись з рішеннями відповідачів, позивач неодноразово звертався до пенсійних органів вищих рівнів зі скаргами, але його скарги були залишені без задоволення, а прийняті відповідачами рішення -без змін.
Відповідно до ч. 12 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум, у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.
В той же час, дана норма Закону України не покладає на банки обов'язку контролювати правильність нарахування та пропорційність сплати клієнтами банку страхових внесків з отримуваних коштів на заробітну плату, а лише в момент їх видачі або перерахування за вимогою клієнта (страхувальника), повинні вимагати платіжні документи (або інші підтверджувальні документи) про сплату страхових внесків. Тобто, банки перевіряють відповідність платіжних документів про сплату страхових внесків періоду за який клієнт отримує кошти на заробітку плату. Інших обов'язків щодо вимагання від клієнтів підтверджуючих розрахунків чи правильності нарахування страхових внесків та пропорційності їх сплати Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не встановлює.
Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 була затверджена "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", відповідно до якої банки приймають від платника платіжні доручення на перерахування доходу або грошовий чек на виплату доходу, на який нараховуються страхові внески до Пенсійного фонду України, лише за умови одночасного подання платником, у строк, встановлений законодавством України, платіжних доручень на перерахування страхових внесків або документального підтвердження їх сплати раніше.
Отже, банки не перевіряють правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати (доходу) і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів (страхових внесків) до державних цільових фондів, а лише контролюють наявність документів, що підтверджують сплату страхових внесків за відповідний період при видачі коштів клієнту. Відповідальність за правильність нарахування та обчислення зазначених платежів несе платник -клієнт банку.
З матеріалів справи судом встановлено, що треті особи: Відкрите акціонерне товариство "Сумський завод сільськогосподарського машинобудування "Сумсільмаш" та Закрите акціонерне товариство "Іршавська меблева фабрика" є клієнтами позивача - Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК", та мають рахунки 2600303560061 та 2600101600006. Відповідно до виписок за даними рахунками встановлено, що позивач виконав покладений на нього обов'язок щодо перевірки подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум.
За викладених обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає рішення відповідачів про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 21.03.2008 року № 182 на суму 1 764,40 грн. та від 02.07.2008 року № 172 на суму 13 870,20 грн. протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень. Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК" задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Зарічному районі м. Суми № 182 від 21.03.2008 року.
3. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області № 172 від 02.07.2008 року.
4.Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Акціонерного комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.02.2009 року.
Суддя Арсірій Р.О.