ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
22.01.2009 р. 12:15 № 7/470
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренар"
про стягнення заборгованості в сумі 1800756,23 грн.
За участю представників сторін:
від позивачаВажинський Л.П., Нескородєв Є.В., Косякевич Ю.С. -представник за довіреністю
від відповідачане з'явився
від прокуратури не з'явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.01.2009 року о 12 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція в Оболонському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренар" податкового боргу з податку на додану вартість та податок на прибуток підприємства в розмірі 1 800 756,23 грн.
Ухвалою від 05.09.2008 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 18.11.2008 р. об 11:00.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, податкових борг перед Державним бюджетом України виник у зв'язку порушення відповідачем при провадженні своєї господарської діяльності податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.
У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень чи пояснень суду по суті спору не надав.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренар" зареєстроване Оболонською районною державною адміністрацією у місті Києві 01.12.2003 року, код ЄДРПОУ 32705526.
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва були проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.
У результаті перевірок було виявлено порушення норм податкового законодавства з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, а саме: п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п.16.4. ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2007 рік та податку на прибуток підприємства за І півріччя, 3 квартал,11 місяців, 2007 рік, про що складено акти від 20.07.2007 року № 2220/15-215, від 26.02.2008 року № 883/15-109.
На підставі актів перевірок позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.08.2007 року № 0006181502/0 на суму 170,00 грн. за порушення терміну подання податкової декларації з податку на додану вартість та від 17.03.2008 року № 0016111501/0 на суму 680,00 грн. за порушення терміну подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
П.п. 17.1.1. п. 17.1. ст.17 Зазначеного Закону України вставлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Згідно з п.1.2 ст. 1 Закону податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Але, суд звертає увагу позивача на те, що штрафні санкції за порушення порядку подання податкової звітності є адміністративно-господарськими санкціями та стягуються відповідно до вимог ст. ст. 238-250 Господарського кодексу України.
Крім цього, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренар" з питань правових взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ" за період з 01.05.206 року по 31.05.2006 року.
За результатами зазначеної перевірки було складено акт від 27.09.2007 року № 732-23-2, яким встановлено, що відповідачем порушено норми податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за травень 2006 року сум податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн. згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ".
На підстав зазначеного акта перевірки позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007 року № 0000522302/0 про сплату податкового зобов'язання в розмірі 1 800 000,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) -600 000,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ" за травень 2006 року.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26.02.2007 року були визнані недійними установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ", у зв'язку з цим, за рішенням позивача, податкові накладні, видані цим підприємством є недійсними, і як доказ податкового кредиту за травень 2006 року не приймаються.
Але, слід звернути увагу, що взаємовідносини між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ" врегульовані договором, чинність якого позивачем не оскаржувалась, а тому суд вважає що він був чинний і на момент подання адміністративного позову. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ", згідно договору, як продавцем товару, було видано податкові накладні, які дають відповідачу право на податковий кредит в сумі 1 200 000,00 грн. В розрахунок за отриманні товари, відповідач перерахував грошові кошти на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за відповідним договором , заборгованості не має.
Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.
Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, відповідачем при придбанні та оплаті товару (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ", в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.
Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.
П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.
Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.
З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.
Отже, висновки позивача щодо порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 200 000,00 грн. є помилковими і не відповідають матеріалам справи.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 зазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва у відповідності до п.6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, були винесені дві податкові вимоги з податку на додану вартість: перша на суму 101,23 грн. від 04.09.2007 року № 1/3262, друга на суму 101,23 грн. від 30.10.2007 року № /3749, але вони не були отримані відповідачем у зв'язку з незнаходження його за юридичною (фактичною) адресою, на яку вони були надіслані, про що було складено акт від 14.11.2007 року № 1220. Позивачем, на підставі акту від 14.11.2007 року № 1220, було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 17.12.2007 року № 645.
Таким чином, як вже зазначалося, вимоги позивача про стягнення з відповідача сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 800 000,00 грн. (в т.ч. штрафні (фінансові санкції) -600 000,00 грн.) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах відповідача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроспецселект ХХІ" за травень 2006 року є помилковим та такими, що не підлягають задоволенню. Інші вимоги позивача, про які заявлено у позові, відносяться до іншого предмету спору, а саме є штрафними санкціями за порушення податкового законодавства в частині неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій та стягуються відповідно до вимог ст. ст. 238-250 Господарського кодексу України, а отже, також задоволенню в порядку стягнення податкового боргу, не підлягають.
З огляду на зазначене, позивачем не виконано обов'язку по доведенню правомірності вчинених ним дій та правомірності стягнення боргу не доведено.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренар" податкової заборгованості в розмірі 1 800 756,23 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У позові Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.01.2009 року.
Суддя Арсірій Р.О.