Ухвала
іменем україни
13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого: Колодійчука В.М.,
Суддів: Гримич М.К., Олійник А.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, виділення частки із спільного сумісного майна, визнання права власності та стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, фізична особа - підприємець ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство «Перший Українській міжнародний банк», про стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року,
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, виділення частки із спільного сумісного майна, визнання права власності та стягнення суми.
Зазначала, що з грудня 2005 року перебуває із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за період якого ними було придбано автомобіль марки «Шеврале Лачетті» із залученням кредитних коштів.
Посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося й подальше збереження шлюбу неможливе, ОСОБА_1 просила укладений між ними шлюб розірвати.
Також зазначаючи про те, що ними кредитні зобов'язання, згідно кредитного договору № 6855462, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Перший Українській міжнародний банк», погашені в розмірі 61 848 грн. 78 коп., ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати таку суму коштів спільним майном подружжя, виділити їх відповідачеві та визнати за останнім право власності у цілому на автомобіль, стягнувши з нього на її користь компенсацію за частку майна у розмірі Ѕ його частини - грошові кошти у сумі 30 924 грн. 39 коп.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 11 833 грн. 35 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що для придбання автомобіля ним з ОСОБА_3 було укладено договір позики на суму 25 353 грн. та взято кредит в розмірі 12 481 доларів США, загальна сума непогашених зобов'язань складає 98 666 грн. 07 коп., а вартість автомобіля - 75 тис. грн.
Посилаючись на те, що всі оплати за договорами кредиту та позики він здійснює самостійно, з метою пропорційного погашення зобов'язань, що виникли в інтересах сім'ї просив стягнути з ОСОБА_1 11 883 грн. 35 коп.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано шлюб, укладений 10 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року рішення міського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано за відповідачем право власності на автомобіль марки «Шевралет Лачетті», 2008 року випуску й стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача 11 883 грн. 35 коп.; у задоволенні решти позовних вимог останньої відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону рішення суду попередніх інстанцій не відповідають.
Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений сторонами шлюб підлягає розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу, суперечить інтересам сторін й підстави для вжиття заходів до примирення подружжя відсутні. Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог сторін, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості таких вимог.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції в частині майнового спору, апеляційний суд виходив з необхідності поділу спільного майна подружжя.
Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.
Судом установлено, що з 10 грудня 2005 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі.
За час шлюбу ними за договором купівлі-продажу від 8 вересня 2008 року придбано автомобіль марки «Шевроле- Лачетті», 2008 року випуску.
Відповідно до вимог ст. ст. 61, 70 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 23, 24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи між подружжям спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом просила визнати грошові кошти сплачені за придбання автомобіля, в тому числі на погашення кредиту, спільним сумісним майном подружжя й стягнути Ѕ частину цих коштів на свою користь. Вимоги про поділ придбаного за час шлюбу автомобіля, позивачка не заявляла.
Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначені способи такого захисту цивільних прав та інтересів судом.
Відповідно до ст. 10 ч. 4 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках,
встановлених цим Кодексом.
У порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, вказаних положень закону не врахував; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин й правовою нормою, що підлягає застосуванню й відповідно не перевірив чи відповідає обраний позивачкою спосіб захисту прав у вигляді вимоги про стягнення грошової компенсації витрачених у зв'язку з придбанням майна коштів, нормам цивільного та сімейного законодавства та виділив автомобіль ОСОБА_2, стягнувши з ОСОБА_1 суму коштів в рахунок погашення грошових зобов'язань, позбавивши останню взагалі права на частину спільного майна подружжя, не встановивши й не зазначивши у рішенні як обсягу спільного майна сторін, так і факту використання відповідачем особистих коштів.
При цьому визнавши за відповідачем право власності на автомобіль марки «Шеврале- Лачетті», вимоги про що не були заявлені останнім, апеляційний суд фактично вийшов за межі позовних вимог, порушивши при цьому вимоги ст. 11 ЦПК України.
За тих же обставин не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції, який взагалі залишив невирішеним спір подружжя про поділ спільного майна, не роз'яснив належним чином позивачці право звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.
Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що на час розгляду справи в провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 щодо оскарження договору позики, укладеного її чоловіком, відповідачем по справі, й не вирішено її клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи про визнання договору позики недійсним. Данні про вирішення зазначеного спору та прийняття судового рішення, яке є чинним, у справі відсутні.
Ураховуючи, що ухвалені у справі судові рішення у зазначеній частині не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу сторонами не оскаржені. Підстави для їх перегляду у суду касаційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року в частині визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя, виділення частки із спільного сумісного майна, визнання права власності та стягнення суми скасувати і справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Колодійчук В.М.
Судді: Олійник А.С.
Гримич М.К.
Савченко В.О.
Фаловська І.М.