13 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Касьяна О.П., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ВАТ СТ "Гарантія", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року,
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ВАТ СТ "Гарантія", про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з урахуванням уточнень просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 170272,52 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ (1 дол. США дорівнює 7,9736 грн.) складає 1 357 684 грн. 96 коп., а з ОСОБА_6 в межах вартості предмета іпотеки за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири № 32, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, що буде визначена в експертному звіті суб'єкта оціночної діяльності, також стягнути витрати по сплаті державного мита у сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року, позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 170 272,52 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ (1 долар США дорівнює 7,9736 грн.) складає 1 357 684 грн., 96 коп., у тому числі: заборгованість за кредитом - 59 707,65 доларів США, що еквівалентно 476 084 грн. 92 коп.; заборгованість за відсотками - 26 797,32 доларів США, що еквівалентно 213 671 грн. 11 коп.; пеня за прострочення тілу кредиту - 5 065,43 доларів США, що еквівалентно 40 389 грн. 71 коп.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 78 701,12 доларів США, що еквівалентно 625 539 грн. 22 коп. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" державне мито у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляд справи - 30 грн. У решті позову - відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що одночасне стягнення повної суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки чинним законодавством не передбачено.
Проте з таким висновком судів погодитися не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При вирішенні спору суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначені вимоги закону залишилися поза увагою як суду першої інстанції, так і апеляційного суду.
Установлено, що 12 червня 2007 року між ОСОБА_4 та позивачем було підписано кредитний договір № 014/0018/74/76475 про надання кредиту в сумі 60 903 дол. США, строком з 12 червня 2007 року по 12 червня 2027 року зі сплатою 13,25 % річних за користування кредитними коштами.
В якості забезпечення кредиту між позивачем та ОСОБА_5 було підписано договір № 014/0018/74/76475/1 від 12 червня 2007 року, згідно з п. 1.2 якого ОСОБА_5 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4
Також, у якості забезпечення кредиту між позивачем та ОСОБА_7 12 червня 2007 року було підписано іпотечний договір №014/0018/74/76475, згідно з яким ОСОБА_7, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0018/74/76475 від 12 червня 2007 року, передав позивачеві в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
25 квітня 2008 року Біляївською державною нотаріальною конторою Одеської області заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_6, яка протягом шести місяців з часу відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину не отримала, але з заявою про відмову від прийняття спадщини не зверталась.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).
Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
Вирішуючи спір, суди на вказане уваги не звернули та безпідставно вважали, що стягнута рішення суду сума боргу за кредитним договором унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки. Одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми заборгованості за кредитним договором є дійсно виконанням зобов'язання у подвійному розмірі в разі якщо боржник та іпотекодавець є однією особою.
Отже, висновок судів, що одночасне задоволення вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки тягне за собою подвійне стягнення, не ґрунтується на вимогах закону.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
О.П. Касьян
В.М. Коротун
С.П. Штелик