іменем україни
23 січня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Попович О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 2 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року,
У листопаді 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 05 березня 2008 року, він надав кредит відповідачці у розмірі 99500 доларів США зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 березня 2028 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 05.03.2008 року уклали договір іпотеки, згідно якого відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно: будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Проте, відповідачка не сплачує заборгованість за кредитним договором, чим порушує умови договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 2 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Проте з такими висновками повністю погодитися не можна з таких підстав.
Судами встановлено, що 5 березня 2008 року ОСОБА_1 отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 99500 доларів США зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 6 березня 2028 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку житловий будинок розташований по АДРЕСА_1.
Отримавши кредитні кошти, відповідачка умови договору кредиту не виконувала, внаслідок чого станом на 5 квітня 2011 року утворилась заборгованість в сумі 126860, 03 долари США.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Відповідно до п. 18.13 договору іпотеки укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, належним чином не перевірив доводів позивача щодо наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні вимог, передбачених Законом «Про іпотеку», з врахуванням того, що судами було встановлено, що відповідачка, в порушення умов кредитного договору, має заборгованість перед позивачем в сумі 126 860, 03 доларів США, яку позивач і просив з неї стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім цього, судами в рішенні було зазначено, що позивачем в позовних вимогах не було вказано спосіб реалізації предмета іпотеки.
Вказані висновки не відповідають обставинам справи.
Так, з позовної заяви вбачається, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, вказавши спосіб реалізації предмета іпотеки, а саме: шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням від імені відповідача договору-купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на зазначені вимоги закону уваги не звернув, фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не встановив, у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не визначився з характером спірних відносин та нормою матеріального права, що їх регулює.
За таких обставин, ураховуючи, що невиконання судами норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду потрібно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 2 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
М.В. Дем'яносов
О.В. Кафідова
О.В. Попович