іменем україни
06 лютого 2013 р. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І. Журавель В.І.
Іваненко Ю.Г. Ситнік О.М.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» в особі відділення «Рівненське обласне управління», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 19 липня 2012 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача та просила ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір № 98/08/К-Ф від 11 червня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 недійсним, посилаючись на те, що у квітні 2010 року вона випадково дізналася про те, що 11 червня 2008 року нібито укладено кредитний договір між нею та відповідачем за яким вона отримала у відповідача кредит у сумі 35 000 дол. США. Проте наведений правочин вона не укладала, свій підпис під текстом не ставила, не отримувала від відповідача зазначених коштів, волевиявлення на укладення такого договору не виявляла, що також підтверджується висновком експерта від 04 травня 2011 року № 445 проведеним у межах кримінальної справи.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано поважними причини пропущення строку звернення із позовною заявою, визнано кредитний договір № 98/08/К-Ф від 11 червня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_3 недійсним, вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 19 липня 2012 року вищевказане рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 19 липня 2012 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11 червня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, було укладено кредитний договір № 98\08\К-Ф про отримання останньою кредиту на суму 35000 дол. США. Із пояснень ОСОБА_3 судом встановлено, що вона кредитний договір від 11 червня 2008 року не підписувала, про перерахунок вказаних коштів на картковий рахунок ОСОБА_5 їй нічого не відомо, в банку вона в той день не була. Крім того, з показів позивача вбачається, що вона обслуговувала даний банк, як нотаріус, оскільки виграла тендер, мала поточний рахунок в банку, часто оформляла договори застави. Обслуговуючи Рівненську філію ВАТ АБ «Укргазбанк» підписувала багато документів в даному банку не читаючи, оскільки довіряла працівникам банку. Крім того, у неї в банку були інші боргові зобов'язання. В банку вона отримувала декілька кредитів, одні отримувалися для неї, а інші для її чоловіка ОСОБА_4, але всі вони формально оформлялися на неї тому, що ОСОБА_4 працював неофіційно і не міг підтвердити свої доходи.
У березні 2011 року заступником прокурора м. Рівне було порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_3 про підроблення її підпису на документах на отримання кредиту по кредитному договору № 98\08\К-Ф від 11 червня 2008 року, за частиною 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення з метою використання офіційних документів. Відповідно до висновку експерта № 445 від 04 травня 2011 року, що міститься в матеріалах даної кримінальної справи, підписи, що знаходяться в договорі № 98\08\К-Ф від 11 червня 2008 року, що укладений між ВАТ АБ «Укгазбанк» та ОСОБА_3, у графах «позичальник» та навпроти прізвища ОСОБА_3 виконані вірогідно не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою. У даній справі ОСОБА_3 визнано потерпілою, оскільки їй завдано майнової шкоди.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 не мала бажання та потреби в отриманні кредиту в банку та не підписувала кредитний договір.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, керувався тим, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми процесуального права, оскільки з урахуванням принципу безпосередності судового розгляду (стаття 15 ЦПК України) рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. За наведених обставин висновок почеркознавчої експертизи, здобутий у кримінальному судочинстві в ході досудового слідства справи, вирок у якій не ухвалено, слід вважати недопустимим доказом. Тобто на підтвердження вимог позивача він використаний не може бути.
Також, колегія суддів дійшла висновку, що факт здійснення позивачем виплат коштів на виконання кредитних зобов'язань до червня 2010 року свідчить про визнання нею умов оспорюваного договору, що спростовує її ж вимоги в судовому засіданні.
З такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте зазначеним вимогам рішення судів не відповідають.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 212 ЦПК України зазначає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом із тим доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Ураховуючи, що наданий позивачем висновок почеркознавчої експертизи, здобутий у кримінальному судочинстві в ході досудового слідства справи, вирок у якій не ухвалено, не є недопустимим доказом, судам слід було, крім нього, дати оцінку й іншим доказам, які згідно з вимогами статей. 10, 60 ЦПК України повинен надати позивач і оцінити всі докази у взаємному зв'язку й сукупності та обговорити питання, про необхідність призначення у справі відповідної експертизи для з'ясування обставин, що мають значення для справи згідно із вимогами ч. 1 ст. 143 ЦПК України.
Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, прийшла до висновку, що судами допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 червня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 19 липня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді:О.І. Євтушенко В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік